Рішення № 34579282, 28.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 916/2166/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Янічева Л.Я. (довіреність №9 від 09.09.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙІНВЕСТ 2007" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Авдіївський завод металевих конструкцій» 13.08.2013 р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙІНВЕСТ 2007" 152 140 грн. 67 коп. заборгованості за поставку товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 916/2166/13 з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2013 року, 18.09.2013 року, 16.10.2013 року у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.09.2013 року, 16.10.2013 р. та 28.10.2013 р.

За клопотанням представника позивача (вх.ГСОО№26246/13) до матеріалів справи залучено витяг з ЄДРПОУ щодо реєстрації відповідача, розрахунок позовних вимог.

02.09.2013 р. представником позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№26245/13), відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 143 654 грн. 01 коп., з яких 49 412 грн. 67 коп. заборгованості за поставку товару, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 3726 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 2378 грн. 39 коп., збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 85 320 грн. 00 коп.

04.09.2013 р. представником позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№26572/13), відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 143 654 грн. 01 коп., з яких 49 412 грн. 67 коп. заборгованості за поставку товару, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 3726 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 2378 грн. 39 коп., збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 85 320 грн. 00 коп.

18.09.2013 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№27923/13), відповідно до змісту якого ТОВ «СТРОЙІНВЕСТ 2007» заперечує проти обставин, викладених у позовній заяві, просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій, а також зазначає про невідповідність розрахунків 3% річних нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 16.10.2013 р. позивачем подані пояснення стосовно вимоги про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 85 320 грн. Також, 16.10.2013 р. відповідачем повторно подано відзив на позов (вх.ГСОО№30997/13).

За клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено копію балансу та звіту про фінансові результати.

28.10.2013 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/2166/13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

18.10.2011р. між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АВДІЇВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ» та товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙІНВЕСТ 2007» було укладено в усній формі договір поставки №76/03, обставини укладання якого не заперечуються сторонами.

Відповідно до умов договору поставки №76/03 від 18.10.2011 р. відповідачем здійснено попередню оплату за виготовлену металопродукцію на суму 2000000,00 грн. та 27.10.2011 р. на суму 53 990 грн.

Відповідно до умов договору поставки №76/03 позивач виготовив та поставив відповідачу металопродукцію на суму 2 103 402 грн. 67 коп., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Факт виникнення між сторонами господарсько - майнових зобов'язань з поставки товарів на підставі усного договору поставки, підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, податковими накладними.

1. Згідно видаткової накладної №РН-000543 від 30.10.2011р. Відповідач отримав метал о продукцію (м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (ось В) на загальну суму 196 537 грн. 75 коп. з ПДВ.

2.3гідно видаткової накладної №РН-000557 від 07.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к колон і зв'язків (ось В); м/к площадок обслуговування (ось В); м/к площадок обслуговування (ось Г) на загальну суму 185 100 грн. 24 коп. з ПДВ.

3. Згідно видаткової накладної №РН-000574 від 12.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к колон і зв'язків (ось В); м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось В);м/к площадок обслуговування (ось Г) на загальну суму 113 575 грн. 14 коп. з ПДВ.

4. Згідно видаткової накладної №РН-000578 від 16.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к колон і зв'язків (ось В); м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось В);м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 138 987 грн. 67 коп. з ПДВ.

5. Згідно видаткової накладної №РН-000593 від 19.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось В); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 108 462 грн. 64 коп. з ПДВ.

6. Згідно видаткової накладної №РН-000596 від 22.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось В); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 82 675 грн. 10 коп. з ПДВ.

7. Згідно видаткової накладної №РН-000603 від 24.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к колон і зв'язків (ось В); м/к площадок обслуговування (ось В); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 104 550 грн. 13 коп.

з ПДВ.

8. Згідно видаткової накладної №РН-000605 від 26.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію ( м/к колон і зв'язків (ось В); м/к площадок обслуговування (ось В); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 131 387 грн. 68 коп. з ПДВ.

9. Згідно видаткової накладної №РН~000609 від 30.11.2011р. Відповідач отримав металопродукцію ( м/к колон і зв'язків (ось В); м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 160 625 грн. 21 коп. з ПДВ.

10. Згідно видаткової накладної №РН-000612 від 01.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію ( м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г); м/к площадок обслуговування (ось В); на загальну суму 137 625 грн. 18 коп. з ПДВ.

11. Згідно видаткової накладної №РН-000614 від 02.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію ( м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г); м/к площадок обслуговування (ось В); на загальну суму 91 037 грн. 60 коп. з ПДВ.

12. Згідно видаткової накладної №РН-000617 від 06.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію ( м/к колон і зв'язків (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г); м/к площадок обслуговування (ось В); на загальну суму 180 950 грн. 22 коп. з ПДВ.

13. Згідно видаткової накладної №РН-000625 від 09.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к площадок обслуговування (ось В); м/к колон і зв'язків (ось В) на загальну суму 200 025 грн. 26 коп. з ПДВ.

14. Згідно видаткової накладної №РН-000626 від 12.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к колон і зв'язків (ось В); м/к колон і зв'язків (ось Г); на загальну суму 118 450 грн. 15 коп. з ПДВ.

15. Згідно видаткової накладної №РН-000630 від 13.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г); м/к площадок обслуговування (ось Г); м/к колон і зв'язків (ось В); м/к колон і зв'язків (ось Г); на загальну суму П5 225 грн. 15 коп. з ПДВ.

16. Згідно видаткової накладної №РН-000632 від 14.12.2011р. Відповідач отримав металопродукцію (м/к стропильних ферм та м/к покриття (осі В та Г) на загальну суму 38 187 грн. 55 коп. з ПДВ.

Відповідачем частково перераховано на розрахунковий рахунок ПАТ "АЗМК" грошові кошти за відвантажену продукцію у сумі 2 053 990 грн. 00 коп., а саме, згідно виписки банку Відповідач перерахував: 19.10.2011 р. - 460 000 грн. 00 коп.; 19.10.2011 р. - 520 000 грн. 00 коп.: 19.10.2011 р. - 480 000 грн. 00 коп.; 19.10.2011 р. - 540 000 грн. 00 коп.; 27.10.2011р.- 10 990 грн. 00 коп.; 27.10.2011р.- 43 000 грн. 00 коп.

Позивач вказує, що станом на 29.07.2013р. залишок дебіторської заборгованості складає 49 412 грн. 67 коп.

Перед відвантаженням продукції позивач виставив та зареєстрував податкові накладні у єдиному реєстрі податкових накладних, суми вказані в яких відповідач зарахував собі до податкового кредиту. Однак, внаслідок часткової оплати грошових коштів за договором поставки №76/03 від 18.10.2011р., відповідачем не виконуються зобов'язання за видатковими накладними.

10.01.2013р. відповідно до вимог ст.ст. 5,6 ГК України, з метою безпосереднього врегулювання досудового спору позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача до 10.02.2013р. грошові кошти в сумі 49 412 грн. 67 коп. Однак, Відповідачем вищезазначена претензія не прийнята до уваги, у відповіді на претензію Відповідач зазначив, що у зв'язку із відсутністю примірника договору поставки №76/03 та акту звірки, станом на 13.03.2013р. Відповідач відмовляється перерахувати вказану заборгованості на поточний рахунок Позивача.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 143 654 грн. 01 коп., з яких 49 412 грн. 67 коп. заборгованості за поставку товару, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 3726 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 2378 грн. 39 коп., збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 85 320 грн. 00 коп. (в редакцій останніх уточнень від 04.09.2013 р. вх.ГСОО №26572/13).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1. ст.179 ГПК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком Правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідки їх недійсності.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаний сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором..

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 10.01.2013р. відповідно до вимог ст.ст. 5,6 ГК України, з метою безпосереднього врегулювання досудового спору позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача до 10.02.2013р. грошові кошти в сумі 49 412 грн. 67 коп.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 530 ЦК України, в строк до 17.01.2013 р. відповідач повинен був перерахувати залишок несплаченої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови договору поставки №76/03 від 18 жовтня 2013 року виконав належним чином, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а відповідачем свої зобов'язання відносно оплати поставленого та переданого у власність позивачем товару, в строк передбачений чинним законодавством не виконані. З наведених підстав вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 49412 грн. 67 коп. підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, розрахунок з позивачем за отриманий товар не провів, ПАТ "АЗМК" здійснило нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань, визначено ч.2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в складені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв та ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать, що термін виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за поставку товару з врахуванням положень ст. 530 ЦК України договору минув, відповідачем зобов'язання не виконані.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1863 грн. 10 коп., згідно розрахунку до клопотання від 29.08.2013 р. Згідно зазначеного розрахунку позивачем здійснено нарахування пені за накладною №РН-000630 від 13.12.2011 р. за період протягом 92 дні з 20.12.2011 р., та за накладною №РН-000632 від 20.12.2011 р. за період протягом 92 дні з 21.12.2011 р.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Також, відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовна заява була подана до суду у 13.08.2013 р., строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за накладною №РН-000630 від 13.12.2011 р. за період протягом 92 дні з 20.12.2011 р., та за накладною №РН-000632 від 20.12.2011 р. за період протягом 92 дні з 21.12.2011 р. минув.

З наведених підстав вимоги про стягнення суми нарахованої пені за прострочення виконання грошового зобов'язання не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, суд здійснив власний розрахунок за допомогою системи "Ліга-Закон", та встановив, що за накладною №РН-000630 від 13.12.2011 р. сума №3% річних становить 178 грн. 06 коп., за накладною №РН-000632 від 20.12.2011 р. сума №3% річних становить 605 грн. 77 коп.

В решті вимоги про стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена (упущена) вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно п.1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", із змінами і доповненнями від 29.12.2007 р. № 04-5/239 « вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст.509,526, 610, 612 ЦК України та ст.ст. 225 ГК України. Підставою завдання йому збитків у формі упущеної вигоди позивач зазначає невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки.

Отже , підставою звернення з позовом про стягнення збитків позивач зазначає договірні зобов'язання.

Положеннями п.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", із змінами і доповненнями від 29.12.2007 р. № 04-5/239 передбачено, «правильне …розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала».

Таким чином, на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.

Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Вищий господарський суд України рекомендує господарським судам у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди виходити з показників, які звичайно характеризують доходи потерпілої сторони.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Обґрунтовуючи підстави нарахування упущеної вигоди позивач вказує на те, що в разі належного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, позивач отримав би прибуток в розмірі 4 740 грн. прибутку за виробничий місяць, тобто за 18 місяців прострочки позивач отримав би 85 320 грн. Також в підтвердження викладених обставин позивач посилається на укладення договору про наміри №185 з ТОВ "Транс-Атланс", та попереднього договору про поставку з ПП "АЛЕКС ДОН" від 15.03.2012 р.

За результатами досліджень наявних в матеріалах справи доказів та наведених позивачем обґрунтувань відносно понесених останнім збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 85 320 грн., завданих відповідачем внаслідок порушення останнім зобов'язань, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є необґрунтованою та такою, що не підтверджується матеріалами даної справи, відтак, задоволенню не підлягає .

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості в сумі 50205 грн. 50 коп., що складається з суми основного боргу - 49 412 грн. 67 коп., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних - 792 грн. 83 коп.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙІНВЕСТ 2007" про стягнення заборгованості - частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙІНВЕСТ 2007" (65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. № 2, код ЄДРПОУ 34929929) на користь Публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» (86063, Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Маяковського, буд. 94, ЄДРПОУ 00130636) заборгованість в розмірі 50205 (п'ятдесят тисяч двісті п'ять) грн. 50 коп., що складається з суми основного боргу - 49 412 (сорок дев'ять тисяч чотириста дванадцять ) грн. 67 коп., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних - 792 (сімсот дев'яносто дві) грн. 83 коп. та судові витрати у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2013 р.

Суддя Зайцев Ю.О.