Рішення № 34579071, 04.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2013 Справа № 901/3129/13за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джанкой - Торгсервіс»

(вул. Кірова, буд. 2 А, м. Джанкой, АР Крим, 96100)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс»

(вул. Толстого, буд. 30, м. Джанкой, АР Крим, 96100)

про стягнення 22 596.20 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Макуха Олександр Миколайович, директор, наказ № 2-к, від 01.06.1996, Швець Павло Володимирович, представник, довіреність № 34 від 01.01.2013, ТОВ «Джанкой - Торгсервіс»;

Від відповідачів: не з'явився, ТОВ «Адоніс»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Джанкой - Торгсервіс» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20087.00 грн., штраф у розмірі 2008.70 грн. та пеню у розмірі 500.50 грн..

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 11 на відпуск паливно - мастильних матеріалів від 06 червня 2013 року в частині своєчасної та повної оплати вартості товару.

В судовому засіданні 21 жовтня 2013 року представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 715.00 грн., яка ухвалою господарського суду АР Крим від 21 жовтня 2013 року по даній справі була прийнята до розгляду (а.с. 47-50).

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 31-33), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 44).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою представника відповідача про отримання судової кореспонденції (а.с. 34).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

встановив:

06 червня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Джанкой - Торгсервіс» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс» (покупець) укладений договір на відпуск паливно - мастильних матеріалів № 11, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався організувати та забезпечити безперебійну заправку бензинами А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, газ - пропан (надалі - ПММ) автотранспорту покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отримані ПММ (а.с. 16-17).

Відпуск ПММ здійснюється на автозаправних станціях ТОВ «Джанкой - Торгсервіс» (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору постачальник у підтвердження свого зобов'язання видає покупцю талони на отримання ПММ на АЗС номіналом 10, 20, 30 літрів.

Згідно з пунктом 1.4 договору відпуск ПММ покупцю здійснюється тільки після передачі талону оператору АЗС.

Пунктом 2.2 договору визначено, що передача ПММ здійснюється шляхом заправки автотранспорту покупця за допомогою паливо - роздавальної колонки (ПРК) після передачі талону оператору АЗС та перевірки його справжності.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець оплачує постачальнику вартість ПММ на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Рахунок є дійсним для оплати протягом трьох днів, якщо інше не вказано в рахунку.

Згідно з пунктом 3.2 договору розрахунки за договором здійснюються шляхом 100% передоплати в безготівковій формі.

Факт отримання талонів підтверджується видатковою накладною, відомості, викладені в якій, для сторін договору є безспірними ( пункт 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку, якщо талони будуть відпущені без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити повну вартість ПММ протягом 3 календарних днів з дати отримання талонів.

Відповідно до пункту 4.4 договору у випадку порушення покупцем своїх зобов'язань по строку та розмірам оплати вартості ПММ, встановлених в даному договорі або зазначених в рахунку, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості несплачених ПММ.

Згідно з пунктом 4.5 договору у випадку прострочки платежу за поставлені ПММ, покупець оплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0.5 % від вартості неоплачених ПММ за кожний день прострочки.

Пунктом 7.1 договору визначено, що він вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, та діє до 31 грудня 2012 року, зобов'язання та права сторін діють до їх повного виконання або припинення у зв'язку зі спливом строку дії талонів, реалізованих в рамках даного договору.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу дизельне паливо у кількості 3870 літрів на загальну суму 39 087.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 116 від 26 червня 2013 року (а.с. 18), яка була підписана представником відповідача, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю на отримання товару (а.с. 21).

Отриманий товар був оплачений відповідачем частково на суму 19 000.00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 087.00 грн..

Позивач претензією № 27 від 25 липня 2013 року звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу (а.с. 22), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Джанкой - Торгсервіс» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором на відпуск паливно - мастильних матеріалів з АЗС № 11 від 06 червня 2013 року було поставлено відповідачу товар, який був оплачений останнім не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 20 087.00 грн..

Факт поставки товару відповідачу на суму 39 087.00 грн. підтверджується видатковою накладною № 116 від 26 червня 2013 року (а.с. 18), яка була підписана представником відповідача, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю на отримання товару (а.с. 21).

На оплату вартості товару постачальником виставлявся рахунок № 115, який відповідачем в порушення умов укладеного договору, оплачений не був (а.с. 61-62).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 20 087.00 грн. також підтверджується актом звірення взаємних розрахунків сторін станом на 25 липня 2013 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками ( а.с. 20).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів оплати товару в повному обсязі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 20 087.00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача пеню у сумі 715.00 грн. та штраф в сумі 2 008.70 грн., нараховані на суму заборгованості.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13 липня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується із наявністю правових підстав для одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Відповідно до пункту 4.4 договору у випадку порушення покупцем своїх зобов'язань по строку та розмірам оплати вартості ПММ, встановлених в даному договорі або зазначені в рахунку, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості несплачених ПММ.

Згідно з пунктом 4.5 договору у випадку прострочки платежу за поставлені ПММ, покупець оплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0.5 % від вартості неоплачених ПММ за кожний день прострочки.

Так, суд погоджується із твердженнями представника позивача про те, що проценти, передбачені пунктом 4.5 договору як плата за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою є процентами, які підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10.

При перевірці судом розрахунку пені, проведеного позивачем, було встановлено, що він здійснений з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Так, позивачем нарахована пеня на суму заборгованості за період з 30 червня 2013 року по 06 жовтня 2013 року в сумі 715.00 грн..

Перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем (а.с. 49), суд встановив, що він розрахований вірно, складає 715.00 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Також, перевіривши розрахунок штрафу, проведений позивачем (а.с. 4), суд встановив, що він розрахований вірно, складає 2 008.70 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 06 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» (вул. Толстого, буд. 30, м. Джанкой, АР Крим, 96100, р/р 26003220679001 у ПАТ КБ «Надра», м. Київ, МФО 380764, ЄДРПОУ 19446678) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Джанкой - Торгсервіс» (вул. Кірова, буд. 2 А, м. Джанкой, АР Крим, 96100, р/р 26001326436001 у КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 24034469) заборгованість в сумі 20 087.00 грн., пеню в сумі 715.00 грн., штраф в сумі 2 008.70 грн. та 1720.50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська