Ухвала суду № 34578579, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 1570/6278/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог: оперуповноваженого сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області Галинського А.М., оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області Кондрат А.М., про визнання наказів неправомірними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати неправомірним та скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області від 28.08.2012 р. № 430 о/с та від 09.08.2012 р. №1588 в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого сектору розкриття злочинів учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ за раніше займаною посадою; стягнути з ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач вказував на протиправність оскаржуваних наказів про його звільнення з огляду на відсутність в його діях порушень вимог чинного законодавства та на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно нього та процедури його звільнення. ОСОБА_2 вважає, що не були піддані повному, об'єктивному і усесторонньому дослідженню подія порушення та наявність вини ОСОБА_2 у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; не було ознайомлено його з затвердженим висновком службового розслідування. На порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України зміст наказу не доведено до позивача під підпис; витяг з наказу позивачу не було видано; звільнення осіб рядового і начальницького складу з ОВС як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Позивач та інші співробітники сектору займались розглядом заяви гр. ОСОБА_5, яка надійшла 21.03.2012 р., згідно вказівок керівництва відділу, проте, ніяких протиправних дій до гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проводили, діяли в рамках діючого законодавства, та повноважень згідно Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», норм КПК України. Також було порушено порядок проведення атестації ОСОБА_2 перед звільненням: порушено право на повідомлення про її проведення, на надання заперечень на висновок атестаційної комісії. Відповідачем порушено строки та порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Відповідачі заявлені позовні вимоги не визнали з тих підстав, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області при винесенні оскаржуваних наказів діяли в рамках наданих законом повноважень і без порушень прав та інтересів позивача; оскаржені накази є правомірними з огляду на вчиненні позивачем дій, які встановлені матеріалами службової перевірки та такими, що дискредитують звання працівника ОВС.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ Головного Управління МВС України в Одеській області від 28.08.2012 р. №439 о/с та від 09.08.2012 р. №1588 в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого сектору розкриття злочинів учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2. Поновлено ОСОБА_2 на службі в ОВС на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 30.08.2012 р. Стягнуто з Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15 548,67 грн.

Головним управлінням МВС України в Одеській області та Одеським міським управлінням ГУМВС України в Одеській області на зазначену постанову подано апеляційні скарги.

Апелянти просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних скарг зазначається, що посадові особи ГУМВС України в Одеській області при звільненні діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів ОСОБА_2 Позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства. При звільненні враховувалось тяжкість проступку, обставини за яких його було скоєно, попередню поведінку на інше. Звільнення ОСОБА_2 було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, очевидним є порушення ним присяги працівника ОВС України, відповідно до тексту якої особа, вступаючи на службу до ОВС України, присягає завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ з жовтня 2008 року. З березня 2012 року та до моменту звільнення займаної посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Згідно висновку за результатами службової перевірки звернення ОСОБА_6, затвердженого начальником УВБ в Одеській області ДВБ МВС України та висновку за результатами додаткового службового розслідування від 09.08.2012 року відносно посадових осіб ВКР ОМУ ГУМВС України, затвердженого т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області, запропоновано звільнити ОСОБА_2 з ОВС.

Наказом ГУМВС України в Одеській області від 09.08.2012 р. №1588 «Про покарання співробітників ВКР ОМУ ГУМВС України в Одеській області» за грубі порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст. 29, 30 Конституції України, ст.ст. 5, 11 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 85, 106, 190, 195 КПК України, п. 3.1 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду і органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, зобов'язання, наданого при прийнятті на службу до ОВС України, розпорядження МВС України від 31.03.2011 року №329, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців органів внутрішніх військ від 07.02.2012 р.

Порушення виразилось у незаконному затриманні та утримуванні громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у службових приміщеннях, не повідомленні про їх затримання родичів, не наданні можливості отримати допомогу адвоката, незаконному обшуку приватного житла та автомобіля, оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області, лейтенанта міліції ОСОБА_2, з органів внутрішніх справ звільнено за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 28.08.2012 р. №439 о/с, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил за п 66. (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 30.08.2012 р. У якості підстави зазначено наказ ГУМВС України в Одеській області від 09.08.2012 р. №1588.

Не погодившись з зазначеними наказами, вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вимагаючи скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як було встановлено перевіркою, 21.03.2012 р. до старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_8, звернувся громадянин ОСОБА_5 із заявою про незаконне заволодіння гр. ОСОБА_6 його коштами.

ОСОБА_8 надав отриману заяву для реєстрації до вхідного журналу ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, а після до ЖРЗПЗ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

В ході перевірки фактів викладених у зазначеній заяві 21 березня 2012 року о 10.30 годині, за вказівкою майора міліції ОСОБА_8, ним та оперуповноваженим сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області лейтенантом міліції ОСОБА_2 та оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області лейтенантом міліції ОСОБА_9 біля будинку №31 по вул. Жуковського м. Одеси було затримано гр. ОСОБА_6 і гр. ОСОБА_7 та о 10.40 год. доставлено до службових приміщень ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, що зареєстровано у журналі обліку відвідувачів та запрошених до ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 працівники ВКР ОМУ ГУ МВС України застосовували до них спецзасоби - наручники, що в свою чергу ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 заперечували.

При цьому, у порушення вимог діючого законодавства вищезазначені працівники ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області будь-яких документів про затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не складали та примусово утримували в службових приміщеннях, не зважаючи на вимоги затриманих, не надали їм можливості запросити адвоката та повідомити родичів про своє місцезнаходження.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_6 протягом цього часу майор міліції ОСОБА_8 примушував погрозами сплатити гр. ОСОБА_5 30 000,00 доларів США, а також обіцяючи після сплати вказаної суми відпустити її та гр. ОСОБА_7, не оформляючи будь-яких офіційних документів щодо них.

Приблизно о 20.00 годині 21 березня 2012 року працівники ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9, без дозволу орендаторів та власника квартири, яка перебуває у приватній власності, провели обшук квартири АДРЕСА_1, в ході якого вилучили грошові кошти, мобільний телефон, ноутбуки, флеш-карту, інші документи та особисті речі, що належали гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7

Приблизно о 21.00 годині на вул. Преображенській м. Одеси біля адміністративної будівлі ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, зазначені вище працівники провели обшук автомобіля, який на підставі Свідоцтва про реєстрацію перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_7 та вилучили з автомобіля 4 000,00 грн. Протокол огляду зазначеного автомобіля було складено з порушеннями. Прокурора про проведення обшуків не було повідомлено.

Матеріали перевірки заяви ОСОБА_5 27.03.2012 року були направлені до Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, де 05 квітня 2012 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння шляхом омани майном, що належить гр. ОСОБА_5

За проведеною службовою перевіркою зроблено висновок, що позивач грубо порушив вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.06.2006 року №2460-VI, ст.ст.29, 30 Конституції України, ст.ст. 5, 11 Закону України «Про міліцію», ст. ст.85, 106, 190, 195 КПК України, п.3.1 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2004 року №400, Присягу працівника органів внутрішніх справ України, зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу до ОВС України, розпорядження МВС України від 31.03.2011 року №329, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, що виразилось у незаконному затриманні та утримуванні громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у службових приміщеннях, не повідомленні про їх затримання родичів, не наданні можливості отримати допомогу адвоката, незаконному обшуку приватного житла та автомобіля.

Колегія суддів наголошує на тому, що при розгляді справи відповідачами не було надано доказів на підтвердження зазначених обставин щодо незаконного затримання та утримування громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у службових приміщеннях, не повідомлення про їх затримання родичів, в не наданні можливості отримати допомогу адвоката, та незаконному обшуку приватного житла та автомобіля.

Крім того, прокуратурою м. Одеси було проведено перевірку, за результатам якої слідчим прокуратури м. Одеси старшим радником юстиції Поповим С.Н. було прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 15 жовтня 2012 року, якою відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно співробітників відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, зокрема у відношенні ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом перевищення влади та службових повноважень, тобто здійснення дій, які явно виходять за межі наданих їм повноважень, які спричинили суттєву шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним інтересам, що супроводжується застосуванням спеціальних засобів та погрозами застосування насильства та за фактом посадового підроблення, яке кваліфікується як складання посадовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, обмежившись по відношенню до них прийнятими заходами дисциплінарного стягнення.

Відповідно до постанови про відмову у порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_2, огляд квартири АДРЕСА_1 здійснено працівниками міліції за письмовою згодою представника власника квартири. Огляд автомобіля було здійснено у присутності понятих, яким лише не було роз'яснено їх прав та обов'язків.

Таким чином, пояснення надані гр. ОСОБА_6 не знайшли підтвердження, а в діяннях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, матеріалів службової перевірки, письмових пояснень ОСОБА_2, пояснень гр. ОСОБА_7 та з протоколу огляду автомобіля «Нісан Максіма», державний номер НОМЕР_1, яки перебуває у приватній власності ОСОБА_7,, безпосередньо ОСОБА_2 не брав участі у вчиненні обшуку зазначеного автомобіля. Факти, встановлені в ході проведеної службової перевірки та додаткового службового розслідування, а також складені в їх межах документи (пояснення тощо) не містять відомостей про будь-які конкретні дії саме ОСОБА_2, які б давали змогу оцінити їх як вчинення дискредитуючи проступків.

При цьому судом першої інстанції було вірно проаналізовано постанову про закриття кримінального провадження від 29.04.2013 року стосовно ОСОБА_2 та визначено, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 72 КАС України наведені в мотивувальній частині постанови обставини щодо участі ОСОБА_2 в обшуку автомобілю та вилучення коштів не мають для суду преюдиційного значення, оскільки постанова про закриття кримінального провадження не є вироком суду.

З відібраних в рамках службової перевірки письмових пояснень гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не вбачається вчинення безпосередньо ОСОБА_2 будь-яких дій, які б порушували їхні права та вчинення ним дій, що можуть тлумачитися як дискредитуючі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами достовірно не встановлено, який проступок вчинено ОСОБА_2, який став підставою для звільнення його за п. 66 Положення №114 (за дискредитацію). Відповідачами не було доведено правомірність прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_2 за п. 66 (за дискредитацію звання рядового і начальницького складу ОВС) Положення №114, не представлено належних доказів порушення честі працівника ОВС України, скоєння позивачем проступку, який спричиняє підрив довіри та авторитету ОВС України, що є неприпустимим із подальшим проходженням служби в ОВС України.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційних скарг ГУ МВС України в Одеської області та ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, оскільки вони ґрунтуються на висновках проведеної службової перевірки, з них так і не вбачається який саме проступок вчинено ОСОБА_2, що виразився у підриві довіри та авторитету органів внутрішніх справ України навмисними діями, що не сумісно із подальшим проходженням служби в ОВС України. Окрім іншого, як вбачається з адміністративного позову, вони були предметом розгляду судом першої інстанції.

Враховуючи всі зазначені факти і обставини, оцінюючи надані позивачем та апелянтами докази у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що накази ГУМВС України в Одеській області від 28.08.2012 р. №439 о/с та від 09.08.2012 р. №1588 в частині звільнення з ОВС оперуповноваженого сектору розкриття злочинів учинених іноземцями та відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУМВС України в Одеській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 є протиправними та не відповідають чинному законодавству, а позовні вимоги ОСОБА_2 щодо скасування вказаних наказів та поновлення на посаді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, задоволення вимог про стягнення з ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Дисциплінарному статуту органів внутрішніх справ України, Закону України «Про міліцію», тане приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не доказали та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Головного управління МВС України в Одеській області, Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 01.11.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький