Постанова № 34578329, 15.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року № 813/6273/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участі представників сторін:

позивача - Талалаєвої Ю.О., довіреності,

відповідача - Квасниці Н.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Львівавторем" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП "Львівавторем" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000682210 від 01.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4194,00 грн., в тому числі: основний платіж - 2796,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1398,00 грн.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ПП "Львівавторем". Позивач зазначає, що розмір податкового кредиту, відповідно до податкових накладних від ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Викуп" за весь період взаєморозрахунків, цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції, складені у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Наголошує, що позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання з підстав використання в ході перевірки фактів, викладених в актах перевірок інших державних податкових інспекцій щодо нікчемності правочинів, укладених цими контрагентами, не може свідчити про безтоварний та фіктивний характер договорів ПП "Львівавторем" з ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Викуп". Відповідно, ПП "Львівавторем" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, документально доведеними є факти поставки товарів (робіт, послуг) між контрагентами, реальність дій позивача щодо оплати отриманого товару, його подальше використання у власній господарській діяльності, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених запереченні на позов, поданому до суду 11.09.2013 року, суть якого зводиться до наступного. Під час перевірки позивача встановлено, що між ПП "Львівавторем" та ПП "Біко Агротрейд", ТзОВ "Викуп" укладались господарські договори на придбання інформаційних послуг та товарів для забезпечення власної господарської діяльності. Водночас, з актів неможливості проведення перевірок контрагентів позивача та первинних бухгалтерських документів, поданих ним до перевірки, вбачається відсутність реальних наслідків вчинення ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Викуп" господарських операцій з позивачем, оскільки такі не мають основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, транспортних засобів, необхідних для провадження господарської діяльності. Крім того, є недоведеним зв'язок між нібито придбаними позивачем товарами (роботами, послугами) і його господарською діяльністю. Тобто, в ході проведення перевірки встановлено, що відносини позивача з контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, нібито сплаченого в ціні товарів (робіт, послуг) є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

ПП "Львівавторем", ЄДРПОУ 22343723, зареєстровано реєстраційною палатою Департаменту економічної політики та ресурсів Львівського міськвиконкому 05.11.1996 року, місцезнаходження 79066, м. Львів, пр-т Червоної Калини, 77, корп. 4, кв. 126.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.07.2013 року по 16.07.2013 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП "Львівавторем" з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ПП "Біко Агротрейд", ПП "СМУ-600", ТзОВ "Викуп", ТзОВ "Ейс контракшен менеджмент" за весь період взаєморозрахунків, за наслідками якої оформлено акт № 61/22-10/22343723 від 23.07.2013 року.

Перевірку проведено на основі документів, наданих ПП "Львівавторем". Крім того, під час проведення перевірки використано інформацію автоматизованих інформаційних систем: Податковий блок, АС "Бест-звіт", АС "Аудит", Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток. Також, під час проведення перевірки позивача було використано акт від 17.05.2013 року № 1706/22-8/36677875 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Біко Агротрейд" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року" та акт від 13.05.2013 року № 1623/22.8/35917680 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Викуп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року".

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, крім іншого:

- п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податок на додану вартість в результаті відсутності реальності здійснення господарських операцій на загальну суму на суму 84527,00 грн. в тому числі: в серпні 2011 року на суму 27609,00 грн., в вересні 2011 року на суму 28387,00 грн., в жовтні 2011 року на суму 14004,00 грн., в листопаді 2011 року на суму 3118,00 грн., грудні 2011 року на суму 9356,00 грн., в січні 2012 року на суму 2053,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в результаті відсутності реальності здійснення господарських операцій на загальну суму 87323,00 грн., в тому числі, в серпні 2011 року на суму 27609,00 грн., в вересні 2011 року на суму 28983,00 грн., в жовтні 2011 року на суму 14004,00 грн., в листопаді 2011 року на суму 3118,00 грн., в грудні 2011 року на суму 11556,00 грн., в січні 2012 року на суму 2053,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2796,00 грн., в т.ч за вересень 2011 року.

На підставі акта перевірки позивачу 01.08.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000682210, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 4194,00 грн., в т.ч. 2796,00 грн. - за основним платежем, 1398,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в зв'язку з безтоварністю та нереальністю укладених позивачем договорів з ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Викуп".

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

На підтвердження своєї позиції щодо правомірності формування податкового кредиту, позивачем надано суду укладений з ПП "Біко Агротрейд" договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 01.11.2011 року б/н, згідно якого замовник (ПП "Львівавторем") зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, замовити та оплатити, а виконавець (ПП "Біко Агротрейд") - інформувати (консультувати) замовника з питань дослідження ринку автозапчастин та автотоварів, пошуку постачальників автотоварів. Сумою договору є вартість робіт згідно актів виконаних робіт, якими оформляється завершення надання послуг. Строк дії договору не зазначений.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору, а також акту виконаних робіт не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди, а саме: ринок яких саме автотоварів та автозапчастин підлягав дослідженню, в який спосіб була надана інформація та проводилось консультування, які саме рекомендації були надані щодо удосконалення та організації діяльності позивача, строки надання послуг, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на послуги, порядок їх оплати тощо.

З долученої копії акту приймання-передачі наданих послуг № 2612/11 від 26.12.2011 року вбачається, що виконавець ПП "Біко Агротрейд" передав, а замовник ПП "Львівавторем" прийняв інформаційно-консультаційні послуги на суму 13200,00 грн., в т.ч. 2200,00 грн. ПДВ. Однак, акт не містить інформації щодо того, які саме послуги надавалися, не розшифровано їх змісту, не зрозуміло також, в якій формі та кількості передавалася дана інформація, відбувалось консультування.

Податковий кредит грудня 2011 року позивачем сформовано на підставі податкової накладної № 582 від 26.12.2011 року на суму 13200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2200,00 грн.). Факт перерахунку коштів в адресу ПП "Біко Агротрейд" підтверджується наданою суду копією платіжного доручення № 1429 від 16.03.2012 року на суму 13200 грн. (в т.ч. 2200,00 грн. ПДВ).

Позивачем доказів, які би підтверджували факт використання послуг з питань дослідження ринку автозапчастин та автотоварів, пошуку постачальників автотоварів у власній господарській діяльності не надано.

При прийнятті рішення судом, що основними видами діяльності ПП "Біко Агротрейд" є пакування, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, транспортне оброблення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем підписано з ТзОВ "Викуп" договір № 2507/11 від 25.11.2011 року про довгострокові поставки, згідно якого покупець (ПП "Львівавторем") зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику товарів (ТзОВ "Викуп") запасні частини для автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту та інше в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Сума договору визначається, виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, поставленого відповідно до умов договору. Дія договору продовжується щорічно до 31 грудня поточного року за умови відсутності письмового повідомлення будь-якої із сторін іншій стороні про небажання продовжувати дані договірні відносини. Замовлення на поставку товару проводиться на підставі діючих Реєстрів цін (або прас-листів). Датою поставки товару є дата підписання сторонами накладних на партію товару.

Слід зазначити, що в договорі прізвище директора ТзОВ "Викуп" не зазначено ні на першій, ні на останній сторінці.

Позивач, на підтвердження виконання умов договору, подав видаткові накладні від 06.10.2011 року на суму 11725,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1954,17 грн.), від 26.09.2011 року на суму 35437,50 грн. (в т.ч. ПДВ 5906,25 грн.), від 14.09.2011 року на суму 52672,50 грн. (в т.ч. ПДВ 8778,75 грн.), від 06.09.2011 року на суму 39550,20 грн. (в т.ч. ПДВ 6591,70 грн.), від 01.09.2011 року на суму 42662,81 грн. (в т.ч. ПДВ 7110,47 грн.), від 25.08.2011 року на суму 50127,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8354,50 грн.), від 17.08.2011 року на суму 25676,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4279,33 грн.), від 10.08.2011 року на суму 43366,50 грн. (в т.ч. ПДВ 7227,75 грн.), від 01.08.2011 року на суму 46485,50 грн. (в т.ч. ПДВ 7747,58 грн.) та відповідні їм податкові накладні № 118, № 506, № 285, № 110, № 46, № 583, № 425, № 224, № 16 на поставку товару - автозапчастин.

Однак, з аналізу частини видаткових накладних, в яких згідно з договором № 2507/11 від 25.11.2011 року зазначається номенклатура (специфікація) товару, неможливо встановити, який саме товар (виробник, технічні характеристики, до яких транспортних засобів) поставлявся.

Факт перерахування коштів в адресу ТзОВ "Викуп" підтверджено відповідними виписками по рахунку позивача за період з 01.09.2011 року по 31.01.2012 року та платіжними дорученнями.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки місцезнаходженням ТзОВ "Викуп" є м. Київ, ПП "Львівавторем" - м. Львів, а предметом поставки є автозапчастини та авто товари у значній кількості, позивачу слід було б представити докази транспортування (перевезення) постачальником ТМЦ. Однак, такі докази суду представлено не було.

Крім того, п. 8.1 договору № 2507/11 від 25.07.2011 року визначено, що товар приймається відповідно до Інструкції П-6, Інструкції П-7.

Так, відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п. 11 наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, відповідно до умов п. 8.1 договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між ТзОВ "Викуп" та ПП "Львівавторем" позивачу слід було би подати такі первинні документи, як товарно-транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару.

Чого, однак, зроблено не було.

Крім того, судом в ході розгляду справи встановлено, що ПП "Львівавторем" підписав з ТзОВ "Викуп" акт № 15/09-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.09.2011 року на поставку ремкомплекту гідравлічної системи підіймача та прокачку гідравлічної системи підіймача з заміною на суму 35760,00 грн. (в тому числі ПДВ 596,00 грн.) та сформував податковий кредит вересня місяця 2011 року на підставі податкової накладної № 300 від 15.09.2011 року. Однак, пояснити суду, як та при яких обставинах виконувались дані роботи, як формувалась ціна на них, чи оформлялись будь-які інші документи на проведення прокачки гідравлічної системи підіймача ПП "Львівавторем", ким проводились роботи представник позивача в судовому засіданні не зміг.

Доказів оплати саме виконаних робіт по прокачці гідравлічної системи підіймача також не надано.

Також судом при прийнятті рішення враховано акт ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 13.05.2013 року № 1623/22.8/35917680 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Викуп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року", згідно якого основними видами діяльності ТзОВ "Викуп" є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, здавання в оренду власного нерухомого майна, надання інших комерційних послуг. Товариство не володіє основними засобами, складськими приміщеннями, у такого відсутні трудові та матеріальні ресурси, транспортні засоби, що унеможливлює провадження господарської діяльності, в тому числі і з поставки товарів (робіт, послуг).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (поставки товарів (робіт, послуг), їх оплати, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ПП "Львівавторем" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ПП "Біко Агротрейд" та ТзОВ "Викуп". Також позивачем не доведено використання оплачених послуг у власній господарській діяльності.

Це, в свою чергу, з урахуванням положень Податкового кодексу України, унеможливлює формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких товарів (робіт, послуг).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ПП "Львівавторем" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в результаті відсутності реальності здійснення господарських операцій на загальну суму 87323,00 грн., в тому числі, в серпні 2011 року на суму 27609,00 грн., в вересні 2011 року на суму 28983,00 грн., в жовтні 2011 року на суму 14004,00 грн., в листопаді 2011 року на суму 3118,00 грн., в грудні 2011 року на суму 11556,00 грн., в січні 2012 року на суму 2053,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2796,00 грн., в т.ч за вересень 2011 року.

Відтак, правомірним є і застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова спірне податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 року за № 0000682210 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4194,00 грн., в тому числі: основний платіж - 2796,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1398,00 грн., є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.