Постанова № 34578280, 09.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р. Справа № 804/11630/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення №2963/10/04-61-18-02 від 09.08.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за період липень 2013р.;

- скасувати рішення відповідача № 2963/10/04-61-18-02 від 09.08.2013р.;

- зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за липень 2013р. з додатками датою її фактичного отримання, тобто 08.08.2013р.;

- зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2013р. з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача;

- зобов'язати відповідача у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підприємством позивача на адресу податкової інспекції була подана 08.08.2013р. податкова декларація з ПДВ за липень 2013р. про що свідчать відбитки печатки (штампу) податкової інспекції, однак 16.08.2013р. позивач отримав рішення №2963/10/04-61-18-02 від 09.08.2013р. про невизнання податкової декларації за вказаний період з посиланням на те, що декларація складена з порушенням вимог п.48.3 та п. 48.4 ст.48 ПК України та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011р. за № 1492, а саме: Додаток 3 до податкової декларації не підписаний посадовими особами та не скріплений печаткою податків у зв'язку з чим декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. не вважається податковою. Позивач зазначає, що вказана підстава для неприйняття декларації є надуманою та повністю не відповідає дійсності, оскільки декларація містила всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 48.3 ст.48 ПК України, була підписана посадовою особою позивача та скріплена печаткою підприємства, в т.ч. і додаток № 3 до декларації. Крім того, аркуші декларації та додатків до неї були прошиті та засвідчені печаткою підприємства і підписом директора на прошивці, а тому твердження ДПІ щодо відсутності печатки підприємства та підпису директора на додатку 3 є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, а тому позивач просить зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію датою її фактичного прийняття, тобто 08.08.2013р. відповідно до п.п.49.13 ст.49 ПК України. Також, позивач просить і зобов'язати відповідача відобразити показники податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013р. в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача на підстав Інструкції Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276 та зобов'язати відповідача подати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення згідно до вимог ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, у письмових поясненнях позивач вказує і на те, що у відповідності до п.9 Порядку №1492 додатки до декларації з ПДВ не є податковою звітністю і певні недоліки у оформленні або поданні цих додатків відповідно до норм ПКУ та вказаного Порядку не є підставою для невизнання декларації з ПДВ як податкової декларації. При цьому, позивач вказує і на те, що відповідно до п.п.49.11 ПК України податковий орган зобов'язаний був направити платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, тоді як податковий орган оскаржуваним рішенням податкову декларацію позивача не визнав податковою звітністю, а тому, на думку позивача, відповідач діяв у спосіб не передбачений Податковим кодексом України, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак надав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження, позов просить задовольнити (а.с.96).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем було подано до податкової інспекції декларацію з ПДВ за липень 2013р., яка була перевірена працівником ДПІ та зроблено висновок, що податкова звітність складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а саме: через не скріплення печаткою платника та підписами посадових осіб додатку до декларації № 3, а тому вказана декларація не вважається податковою звітністю про що було направлено позивачеві лист від 09.08.2013р. №2963/10/04-61-18-02 згідно до вимог ст.ст.48, 49 ПК України.

Згідно ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За приписами ч.6 ст.128 вказаного Кодексу, передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи наведене, заявлене клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача у письмовому провадженні, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження у відповідності до вимог ч.4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом, із наявних в матеріалах справи документів, були встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» зареєстровано як юридична особа за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, проспект Газети «Правда», будинок 67 та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, що підтверджується даними податкової декларації за спірний період, копією статуту позивача та копією довідки з ЄДРПОУ від 30.06.2011р. (а.с.46-60).

08.08.2013р. позивач подав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість з додатками до неї за липень 2013р., яка була прийнята податковим органом 08.08.2013р., що підтверджується відбитком штемпеля податкової інспекції на податковій декларації (а.с.11-24,101-106).

09.08.2013р. податкова інспекція листом за № №2963/10/04-61-18-02 повідомила позивача про те, що податкова декларація позивача з податку на додану вартість за липень 2013р. не вважається податковою декларацією у зв'язку з тим, що вказана податкова декларація складена з порушенням вимог п. 48.3 ст.48 ПК України та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. за № 1492 - додаток № 3 до декларації не підписаний посадовими особами та не скріплений печаткою платника податків (а.с.10).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною - п.46.1 ст. 46 ПК України.

Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника

податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У відповідності до п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування відємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно до п.п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається зі змісту прийнятого податковим органом письмового рішення про відмову у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. від 09.08.2013р. №2963/10/04-61-18-02, вказане рішення містить причини відмови у невизнанні податковим органом податкової декларації з ПДВ, а саме: додаток № 3 до декларації не підписаний посадовими особами та не скріплений печаткою платників податків (а.с.10).

Як встановлено судом зі змісту наданої позивачем копії податкової декларації та додатку № 3 до неї, як декларація, так і додаток № 3 містять підписи посадових осіб позивача та скріплені печаткою позивача (а.с.11-17).

В той же час, копія податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р., надана податковою інспекцією, містить підписи посадових осіб позивача та скріплена печаткою підприємства, однак додаток № 3 до декларації не містить підписів посадових осіб позивача та не скріплений печаткою підприємства (а.с.101-102,104).

За приписами п.9 р.І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228 (далі - Порядок №1492) до податкової звітності з податку на додану вартість належать:

- податкова декларація з ПДВ;

- податкова декларація з ПДВ (скорочена);

- податкова декларація з ПДВ (спеціальна);

- податкова декларація з ПДВ (переробного підприємства);

-уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу У Кодексу);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 209.18 статті 209 розділу У Кодексу);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу);

- копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;

- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

З аналізу наведених вище норм видно, що додатки до податкової декларації з ПДВ є невідємною частиною податкової декларації, однак зазначені норми не містять посилань на те, що певні недоліки саме у оформленні додатків до податкової декларації з ПДВ відповідно до норм ПК України та вищенаведеного Порядку № 1492, є підставами для невизнання податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. як податкової звітності з урахуванням того, що податкова декларація була підписана посадовими особами позивача та скріплена печаткою підприємства.

З огляду на викладене, окремі недоліки у оформленні додатків до податкової декларації з ПДВ не можуть бути підставами для невизнання податковим органом податкової декларації, у разі якщо сама податкова декларація підписана посадовими особами позивача та скріплена печаткою підприємства.

Аналогічна правова позиція також висловлена в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 15.11.2012р. №К/9991/6427/11 (а.с.72-75).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо не визнання податкової декларації з ПДВ за липень 2013р., поданої позивачем, податковою звітністю є протиправними, а прийняте рішення від 09.08.2013р. про не визнання вказаної податкової декларації податковою декларацією підлягає скасуванню, як протиправне, оскільки оспорюване рішення, прийняте з порушенням вимог ст. ст.48, 49 ПК України.

Згідно п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо у встановленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, з наведеного, слід дійти висновку про те, що оскільки судом встановлено, що дії податкової інспекції щодо відмови у не визнанні податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. є протиправними, то зазначена податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 08.08.2013р.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається із наданих відповідачем суду документів, останнім не надано суду жодних доказів та не наведено будь-яких підстав щодо правомірності невизнання податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. податковою звітністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби протиправно відмовив позивачеві у не визнанні його податкової декларації з ПДВ за липень 2013р. податковою звітністю, тобто не у спосіб, що визначений нормами Конституції та законів України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на норми ст.ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що достатнім та належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень є визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за липень 2013р. податковою звітністю та скасування оспорюваного рішення з визнанням податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2013р. поданою у день фактичного отримання її органом державної податкової служби, тобто 08.08.2013р., а також з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання податкову інспекцію у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення, оскільки відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 959 від 29.08.2013р. в сумі 34 грн. 41 коп.(а.с.3), то з урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню та норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення №2963/10/04-61-18-02 від 09.08.2013р.та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ЦУМ» за липень 2013р.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №2963/10/04-61-18-02 від 09.08.2013р. про невизнання податкової декларації ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за липень 2013р.

Визнати податкову декларацію ТОВ «ЦУМ» з податку на додану вартість за липень 2013р. з додатками поданою у день фактичного її отримання органом держаної податкової служби, тобто 08.08.2013р. з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУМ» (49083, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», буд. 67, код за ЄДРПОУ 35986580) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.(сімнадцять грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва