Рішення № 34577787, 01.11.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження 2/263/336/13 р.

Справа 0519/12898/12 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2013 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Чапні Н.Г., за участю прокурора Ковалевської М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, управління міського майна ОСОБА_1 міської ради про визнання довіреності, рішення про приватизацію, свідоцтва про право власності недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в інтересах ОСОБА_1 міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, вказавши, що 14.10.2011 р. Жовтневим районним судом було постановлено рішення, яким доручення складене від імені ОСОБА_3 на імя ОСОБА_4, посвідчене начальником установи 314/36 ОСОБА_5, розташованої в м.Суходольську, Луганської області, від 15.01.2001 р. було визнане недійсним. Підставою для прийняття такого рішення став встановлений судом факт, що особа, яка посвідчила від імені ОСОБА_3 на імя ОСОБА_4 ніколи не перебувала на посаді начальника зазначеної установи. Крім того, вказана установа була перейменована в Суходольську виправну колонію № 36 наказом ДДУПВП № 165 від 29.11.1999 р., а ОСОБА_3 відбував покарання з 28.05.1999 р. по 28.05.2004 р. в іншій виправній колонії, а саме в Західній ВК Донецької області № 97. Проте 20.12.2000 р. наказом начальника управління міськмайна ОСОБА_1 міської ради № 19811/п квартира 7 у будинку 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі була передана у приватну власність Косо лобову С.М. на підставі її приватизації. Приватизація квартири здійснювалася ОСОБА_4 на підставі доручення від 08.12.2000 р. № 5-2201, посвідченої начальником установи 314/36 підполковником ОСОБА_6, розташованої в м. Суходольську, Луганської області. Відповідно до довідки, виданої начальником ВК-36 по РОС ОСОБА_7, ОСОБА_5 ніколи не перебував на посаді начальника Сухдольскої ВК-36 і взагалі не працював в установі. Вказує, що всі зазначені обставини, які були встановлені судом, дають підставу для визнання доручення від 08.12.2000 р. № 5-2201, на підставі якого була приватизована спірна квартира, недійсним. Відповідно до вказаного судового рішення правонаступницею ОСОБА_3 було визнано спадкоємця ОСОБА_2 Посилаючись на те, що приватизація спірної квартири відбулася на недійній довіреності, вважає, що ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 не набули права власності на неї. Тому просить визнати незаконним наказ управління міського майна ОСОБА_1 міської ради від 20.12.2000 р. № 19811/п в частині приватизації ОСОБА_3 двокімнатної квартири № 7 у будинку № 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі., визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло від 20.12.2000 р., видане управлінням міського майна ОСОБА_1 міської ради на імя ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_1 міською радою право власності на квартиру № 7 у будинку № 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі.

Суд розглянув справу у відсутності представника позивача ОСОБА_1 міської ради на підставі його заяви.

Представник відповідачки ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 був вбитий у 2005 р. Щодо спірної довіреності, то почеркознавчої експертизи ніхто не проводив, тому вважає, що відсутні підстави для визнання її недійсною.

Представник управління міського майна ОСОБА_1 міської ради позов визнала та пояснила, що при приватизація житла не перевіряється дійсність документів. Для приватизації були надані всі необхідні документи, перевірена особа, яка здійснювала приватизація спірного житла. Оскільки документи не визивали сумніву, було прийнято рішення про приватизацію.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено що наказом управління міського майна ОСОБА_1 міської ради від 20.12.2000 р. № 19811/п ОСОБА_3 приватизована двокімнатна квартира № 7 у будинку № 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі (т.2, а.с.54). Приватизація спірної квартири здійснювалася ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_3, посвідчену начальником установи 314/36 підполковником ОСОБА_6, розташованої в м.Суходольську, Луганської області, від 08.12.2000 р. № 5-2201 (т.2, а.с.49).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 14.10.2011 р., поставленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним доручення, біржового контракту, визнання права власності і витребування майна з незаконного володіння встановлено, що на час, вказаний у довіреності, тобто 15.01.2001 р. ОСОБА_3 відбував покарання у ВК № 97 м. Макіївки, Донецької області, а особа на прізвище ОСОБА_5 ніколи не перебувала на посаді начальника установи № 314/36 м.Суходольску та сама установа на той час мала іншу назву.

Відповідно до ст..61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ті обставини.

Таким чином, суд вважає, що наявні всі підстави вважати довіреність, складену від імені ОСОБА_3 на імя ОСОБА_4, посвідчену начальником установи 314/36 ОСОБА_5, розташованої в м.Суходольську, Луганської області, від 08.12.2000 р. № 5-2201, недійсною.

Відповідно до ст.63 ЦК України в редакції 1963 р. угода, яка здійснена від імені іншої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди, створює, змінює та припиняє права та обовязки у випадку послідуючого схвалення угоди цією особою.

В даному випадку суду не були надані докази того, що ОСОБА_3 схвалював приватизацію спірної квартири, яка була здійснена ОСОБА_4

Статтею 48 ЦК України в редакції 1963 р. встановлено, що угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсна.

Суд вважає, що, оскільки приватизація спірної квартири була проведена на підставі недійсної довіреності, то така угода не відповідає вимогам закону та повинна бути визнана недійсною.

Тому суд визнає незаконними міського майна ОСОБА_1 міської ради від 20.12.2000 р. № 811/н в частині приватизації ОСОБА_3 двокімнатної квартири № 7 у будинку № 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі та свідоцтво про право власності на житло від 20.12.2000 р., видане управлінням міського майна ОСОБА_1 міської ради на імя ОСОБА_3 та повертає вказану квартиру у власність ОСОБА_1 міської ради.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.62 - 65 ЦК України в редакції 1963 року, суд

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, управління міського майна ОСОБА_1 міської ради про визнання довіреності, рішення про приватизацію, свідоцтва про право власності недійсними задовольнити.

Визнати довіреність, складену від імені ОСОБА_3 на імя ОСОБА_4, посвідчену начальником установи 314/36 ОСОБА_5, розташованої в м.Суходольську, Луганської області, від 08.12.2000 р. № 5-2201, недійсною.

Визнати незаконним наказ управління міського майна ОСОБА_1 міської ради від 20.12.2000 р. № 19811/п в частині приватизації ОСОБА_3 двокімнатної квартири № 7 у будинку № 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі.,

Визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло від 20.12.2000 р., видане управлінням міського майна ОСОБА_1 міської ради на імя ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 міською радою право власності на квартиру № 7 у будинку № 16 по пров.Трамвайному в м. Маріуполі.

Стягнути з ОСОБА_2 та з управління міського майна ОСОБА_1 міської ради на користь держави судовий збір в сумі по 114 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після його проголошення.

Суддя І.А.Богуславська