Постанова № 34577027, 30.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/7195/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Головань Т.Г., відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватне акціонерне товариство науково-технічного підприємства "Укрпроменерго" до Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство науково-технічне підприємство «Укрпроменерго» (далі за текстом - позивач, ПАТ НТП «Укрпроменерго») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основянської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013р. № 0000232205, № 0000242205 та № 0000252205, винесені Основянською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про те, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не підтверджені документально та не обґрунтовані нормативно, вважає такі висновки суто су'єктивною думкою особи, котра склала даний акт перевірки. Зазначив про безпідставність висновків Основянської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо заниження доходів від реалізації продукції, оскільки вони зроблені без дослідження первинних документів, на підставі яких ПАТ НТП «Укрпроменерго» формуються дані податкового обліку, а виключно за наслідком співставлення декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств. Звернув увагу, що в законодавстві відсутні вимоги щодо обов'язкового співпадання суми валових доходів по податку на прибуток підприємств з базою оподаткування податком на додану вартість. Наголосив на тому, що в чинному законодавстві відсутні вимоги про збільшення суми доходів за фактом видачі простих векселів навіть у разі, коли щодо особи, яка їх отримала, розпочато ліквідаційну процедуру. Передчасними вважає також висновки Основянської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо заниження доходу внаслідок невключення до його складу сум безнадійної кредиторської заборгованості. Збільшення доходів на суму безнадійної кредиторської заборгованості за даними позивача відбулося в 1 кварталі 2013 року та буде відображено в податковій звітності з податку на прибуток підприємств за вказаний податковий період. Вважає, що в податковому обліку правомірно відобразив суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція» та ПП «ВКФ «Харківнасос-Сервіс», які склалися в межах звичайної господарської діяльності, обумовлені її потребами та документально підтверджені. З приводу висновків Основянської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення ПАТ НТП «Укрпроменерго» порядку ведення касових операцій зазначив про неврахування при проведенні перевірки тих обставин, які свідчать, що понад установлений ліміт протягом трьох робочих днів в касі перебували готівкові кошти - виручка від позареалізаційних доходів (фінансова допомога), котрі були використані для виплати заробітної плати, що не є порушенням встановленого порядку.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Основянська об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - відповідач, Основянська ОДПІ м. Харкова) вимоги адміністративного позову не визнав. В письмових запереченнях проти вимог адміністративного позову відповідач послався на результати проведеної щодо позивача документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542, яким встановлено порушення порядку формування даних податкового обліку та порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні, надав детальний поепізодний розрахунок донарахованих сум податків та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (том1, а.с.220-а.с.223).

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд прийняти рішення про відмову в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Матеріали справи свідчать, що Основянською ОДПІ м. Харкова проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ НТП «Укрпроменерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.. За результатами проведеної щодо позивача документальної планової виїзної перевірки складено акт від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 (том1, а.с.32-а.с.125). На підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Основянською ОДПІ м. Харкова 07.08.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232205 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 433559,75 грн., з яких 392862,00 грн. - за основним платежем та 40697,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, № 0000242205 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1267,50 грн., з яких 1014,00 грн. - за основним платежем та 253,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, та № 0000252205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 140756,82 грн. відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013р. № 0000232205, № 0000242205 та № 0000252205, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в розрізі кожного окремого епізоду, який вплинув на розмір здійснених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями донарахувань податків та застосованих штрафних (фінансових) санкцій, зазначає наступне.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 зазначено про порушення ПАТ НТП «Укрпроменерго» п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.56, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п.п. 135.4.1 п.135.4, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 392862,00 гривень в зв'язку з заниженням валових доходів за фактами невключення до їх складу сум: реалізованої продукції, безнадійної кредиторської заборгованості та виданих, але не погашених векселів, а також в зв'язку з завищенням валових витрат та податкового кредиту за фактами відображення в податковому обліку сум по взаємовідносинам з особами, які не здійснюють реальну господарську діяльність.

Вирішуючи спір в частині правомірності висновків Основянської ОДПІ м. Харкова про заниження позивачем суми грошового зобов'язанння з податку на прибуток по епізоду заниження сум доходів від реалізації продукції, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення якого діяли до 01.04.2011р., валовим доходом визнавалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Конкретний склад доходів було визначено в п.п. 4.1.1 - п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,серед яких загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону, доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів (крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього Закону), доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а також доходи з інших джерел.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 Податкового кодексу України, норми якого при обчисленні податку на прибуток підприємств є обов'язковими з 01.04.2011р., доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів та їх конкретний склад встановлено в ст. 135 Податкового кодексу України, якою передбачено, що доходи, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. В свою чергу згідно зі змістом п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо), а також дохід банківських установ. Інші доходи згідно з п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому слід враховувати, що відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведених законодавчих норм дозволяє стверджувати, що валовий дохід для цілей податкового обліку визначається за конкретними господарськими операціями та на підставі конкретних первинних документів, що достеменно підтверджують розмір отриманого платником податку доходу. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ПАТ НТП «Укрпроменерго» (том2, а.с.28-а.с.30), відповідач не був обмежений в документах, необхідних для здійснення вичерпних та достовірних висновків про обсяги фактичних доходів позивача за період, який перевірявся, а також встановлення тих операцій з реалізації продукції, які знайшли або не знайшли свого відображення в податковому обліку.

Між тим, в ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 про заниження позивачем доходу за 2010 рік в сумі 290552,00 грн. (том1, а.с.37), за 2 квартал 2011 року в сумі 60833,00 грн. та за 3 квартал 2011 року в сумі 65494,00 грн. (том1, а.с.44) ґрунтуються виключно на співставленні даних податкової звітності ПАТ НТП «Укрпроменерго» з податку на прибуток підприємств з даними податкової звітності з податку на додану вартість. Конкретних господарських операцій з реалізації продукції, які не були віднесені позивачем до складу доходів у податковому обліку, з посиланням на первинні документи відповідачем на наведено.

З цього приводу суд зазначає, що жодною нормою податкового законодавство не передбачено, що дані податкової звітності з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість знаходяться в прямій залежності, а співставлення одних даних з іншими є підставою для достеменних висновків про заниження або ж завищення якихось із них в певному розмірі. Визначення суми оподатковуваного доходу у такий спосіб без дослідження конкретних господарських операцій та складених в межах їх виконання первинних документів є законодавчо необґрунтованим. Вказане підтверджується і положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р.за № 34/18772, відповідно до яких факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, а також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Акт документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 наведеним вимогам в частині висновків про заниженням валових доходів за фактами невключення до їх складу сум реалізованої продукції не відповідає, його висновки про заниження ПАТ НТП «Укрпроменерго» у зв'язку з цим податку на прибуток підприємств за 2010 рік в сумі 72638,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 13991,00 грн. та за 3 квартал 2011 року в сумі 15064,00 грн. суд вважає документально необґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

До таких же висновків суд дійшов і в частині висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 по епізоду про заниження ПАТ НТП «Укрпроменерго» в 3 кварталі 2012р. доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги за фактом виданих і не погашених на векселів на суму 324150,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Будівельна фірма «Укртехбуд».

Визначення фінансової допомоги наведено в п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, за яким фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. При цьому, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Згідно з п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Як свідчать матеріали справи, 05.10.2008р. та 30.10.2008р. між ПАТ НТП «Укрпроменерго» (векселедавець) та ПП «Будівельна фірма «Укртехбуд» (векселеотримувач) підписано акти приймання-передачі двох простих векселів № 248407 та № 248408 на загальну суму 324150,00 грн. за виконані роботи та отримане обладнання за договором № 61-08 від 29.09.2008р. зі строком платежу 05.10.2014р. та 30.10.2014р. відповідно. Матеріалами справи відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.10.2013р. підтверджено, що ПП «Будівельна фірма «Укртехбуд» перебуває в стані припинення згідно з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. по справі № 0870/1941/12. Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Між тим, відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПП «Будівельна фірма «Укртехбуд» в єдиному державному реєстрі відсутні, ліквідаційна процедура вказаної юридичної особи триває (не завершена). З огляду на законодавче визначення безповоротної фінансової допомоги, наведене в п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, на порядок її визнання доходом згідно з п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, а також на встановлені обставини щодо відсутності факту ліквідації ПП «Будівельна фірма «Укртехбуд» та ненастання строку оплати за векселями суд дійшов висновку, що підстави вважати суму в розмірі 324150,00 грн. безповоротною фінансовою допомогою з необхідністю відображення її в складі доходів в 3 кварталі 2012р., як зазначено в акті документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 (том1, а.с.50-а.с.51), відсутні. Висновки Основянської ОДПІ в м. Харкові про заниження ПАТ НТП «Укрпроменерго» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2012р. сумі 68072,00 грн. за епізодом з виданими векселями є законодавчо та документально необґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як зазначено в акті документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 (том1, а.с.48-а.с.49), ПАТ НТП «Укрпроменерго» в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України не врахувало в складі доходу при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток суми безнадійної кредиторської заборгованості в загальному розмірі 974060,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «МК СКСМ» в розмірі 2327,00 грн., ТОВ «Інтерприбор» в розмірі 3079,72 грн., ТОВ «Укр Інстал Сервіс» в розмірі 868653,00 грн. та ТОВ «Будспецінвест» в розмірі 100000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 221973,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «МК СКСМ» в розмірі 535,00 грн., ТОВ «Інтерприбор» в розмірі 647,00 грн., ТОВ «Укр Інстал Сервіс» в розмірі 199791,00 грн. та ТОВ «Будспецінвест» в розмірі 21000,00 грн..

Суд відзначає, що згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том2, а.с.18-а.с.27) ТОВ «МК СКСМ» та ТОВ «Інтерприбор» є діючими юридичними особами, державну реєстрацію юридичних осіб ТОВ «Укр Інстал Сервіс» та ТОВ «Будспецінвест» припинено 07.05.2012р. та 30.11.2011р. відповідно.

В силу положень ст. 135 Податкового кодексу України доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, а відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, в тому числі, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Включення вказаних доходів до доходів звітного періоду відбувається за датою, визначеною відповідно до статті 137 Податкового кодексу України, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України. Оскільки в ст. 137 Податкового кодексу України не міститься окремих положень щодо дати визнання безнадійної кредиторської заборгованості доходом, то підлягає застосуванню п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, за яким датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Водночас, суд зазначає, що в ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, в силу ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, для встановлення обов'язку платника податків збільшити дохід на суму заборгованості слід визначити, чи відповідає вказана заборгованість критеріям безнадійної заборгованості, наведеним в п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. При цьому слід враховувати, що визначення заборгованості безнадійною як такої, яка виникла за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, вимагає дослідження питання щодо початку перебігу та спливу такого строку, а також питання відображення такої операції в обліку.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при проведенні перевірки позивача Основянською ОДПІ міста Харкова такі питання в повному обсязі не з'ясовувались. Висновки про виявленні порушення по даному епізоду ґрунтуються виключно на підставі наданого в ході перевірки листа ПАТ НТП «Укрпроменерго» щодо виникнення кредиторської заборгованості (том2, а.с.31), що не може вважатись єдиним і достатнім доказом виявлення порушення.

Матеріалами справи підтверджено, що відносини ПАТ НТП «Укрпроменерго» з ТОВ «Укр Інстал Сервіс» склались в межах договору від 20.02.2009р. № 548-09 на придбання товару зі строком поставки продукції до 31.12.2009р. та визначеним строком проведення розрахунків по факту отримання рахунків на оплату до 31.12.2012р.. Фактично товар був отриманий відповідно до видаткових накладних від 01.06.2009р, 27.07.2009р. та 28.07.2009р., згідно з поясненнями позивача рахунки на оплату не надходили, граничний термін проведення розрахунків, визначений договором від 20.02.2009р. № 548-09, настав лише 31.12.2012р.. Відносини позивача з ТОВ «Будспецінвест» склалися в межах договору № 78-09 від 16.01.2009р. на виконання монтажних робіт зі строком оплати не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату виконаних робіт, строком дії договору до 31.01.2010 року та можливістю дострокового розірвання договору у випадку ліквідації однієї із сторін. За даними позивача рахунки на оплату виконаних робіт на адресу ПАТ НТП «Укрпроменерго» не надходили.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, приписи п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, ст. 137 Податкового кодексу України, ст. 256 та ст. 261 Цивільного кодексу України підстави стверджувати, що заборгованість позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Інстал Сервіс» та ТОВ «Будспецінвест» набула статусу безнадійної кредиторської заборгованості з необхідністю збільшення на її суму доходу в 4 кварталі 2011 року та 2 кварталі 2012 року на загальну суму 968653,00 грн., відсутні. При цьому, суд зауважує, що відповідно до картки рахунку бухгалтерського обліку 717 (том2, а.с.81) позивач провів списання такої заборгованості в 1 кварталі 2013 року та відобразив збільшення доходів на таку суму в звіті про фінансові результати за 1 квартал 2013р. (том.2, а.с.82-а.с.83), що обумовлює необхідність відображення такого доходу в податковій звітності з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, строк подання якої на час розгляду справи не настав, та не суперечить вимогам законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас, позивач всупереч вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не навів жодних доводів та не надав жодних документальних підтверджень щодо неправомірності висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 по епізоду невідображення в податковому обліку сум доходів по факту виникнення безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «МК СКСМ» на суму 2327,00 грн. в 3 кварталі 2011р. та ТОВ «Інтерприбор» на суму 3080,00 грн. в 1 кварталі 2012р., що дає суду підстави для відмови в зодоволенні позову в цій частині.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 зазначено про порушення ПАТ НТП «Укрпроменерго» п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а також п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1124,00 грн. та податку на додану вартість в загальному розмірі 1014,00 гривень в зв'язку з завищенням сум витрат та податкового кредиту за фактами відображення в податковому обліку сум по взаємовідносинам з особами, які не здійснюють реальну господарську діяльність.

Суд зазначає, що за приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду" визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, які передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За наслідком дослідження матеріалів справи на предмет підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій, за якими ПАТ НТП «Укрпроменерго» сформовано дані податкового обліку, судом встановлено наступне.

Відносини позивача з ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція» склалися в межах договору № 17/08М від 17.08.2011р. на придбання послуг з обстеження технічного стану будівлі котельні в смт. Панютине Лозівського району Харківської області. За наслідками отримання вказаних послуг, що відповідає умовам договору № 17/08М від 17.08.2011р., між сторонами підписано акт виконання робіт № 1 від 19.08.2011р.. Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція» на адресу позивача виписано податкову накладну № 5 від 18.08.2011р. на суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 600,00 грн.. Оплата на користь ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція» здійснена 18.08.2011р. в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою. Матеріалами справи підтверджено, що понесення витрат на користь ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція» було обумовлено господарськими зобов'язаннями позивача по взаємовідносинам з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за договором від 04.07.2011р. № 453-11/110706836. Вищевикладені обставини придбання послуг позивачем та їх використання в господарський діяльності підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в фактичному здійсненні господарської діяльності позивачем та тих операцій, в межах яких ним сформовано дані податкового обліку. За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійсненої позивачем господарської операції з ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція», які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, котрі на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, доводи відповідача про завищення ПАТ НТП «Укрпроменерго» витрат в податковому обліку по взаємовідносинам з ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція» є необґрунтованими, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на акт Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 09.04.2013р. № 52/22-107/33840922 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ВКФ «Харківнасоссервіс»», як на підставу для висновків про порушення вимог податкового законодавства ПАТ НТП «Укрпроменерго», оскільки виключно дана обставина не може вважатись належним доказом порушення вимог податкового законодавства позивачем з огляду на індивідуальний характер меж юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України. Разом з цим суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру ПП «ВКФ «Харківнасос-Сервіс» № НС-0000099 від 03.05.2012р. строком дії до сплати до 03.05.2012р. щодо гідроіспитів 4 насосів НМШ 2/40 на суму 2481,60 грн., в т.ч. ПДВ - 413,60 грн., в якому відсутні дані про особу, яка його склала, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НС-000003 від 11.05.2012р., в якому відсутні відомості про місце складання та про особу, котра його підписала від імені ТОВ «ПБП «Укрбудконструкція», а також податкову накладну від 07.05.2012р. № 2 на суму 2481,60 грн., в т.ч. ПДВ - 413,60 грн.. Суд зауважує, що оплата на користь ПП «ВКФ «Харківнасос-Сервіс» була здійснена позивачем 07.05.2012р., тобто після строку сплати, визначеному в рахунку-фактурі ПП «ВКФ «Харківнасос-Сервіс» № НС-0000099 від 03.05.2012р., а також з посиланням на рахунок-фактуру № 99 від 02.05.2012р., копія якої в матеріалах справи відсутня. Крім того, суд звертає увагу, що податкова накладна від 07.05.2012р. № 2 на суму 2481,60 грн., в т.ч. ПДВ - 413,60 грн., містить посилання на договір про надання послуг від 03.05.2012р. № 8/03-1. Між тим, в ході розгляду справи судом з'ясовано, що договір в письмовій формі між сторонами не укладався, ні до перевірки, ні до матеріалів справи такий договір позивачем не надано. До матеріалів справи та до перевірки позивачем не надано також жодних належних та допустимих доказів в підтвердження зв'язку понесених на користь ПП «ВКФ «Харківнасос-Сервіс» витрат з господарською діяльністю, що вказує на неправомірність відображення таких витрат в податковому обліку та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Оцінюючи правомірність нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2013р. № 0000252205 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 140756,82 грн. відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі, суд виходить з наступного.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 01.07.2013р. № 3352/222/30358542 зазначено про порушення ПАТ НТП «Укрпроменерго» п. 2.8, п. 2.10. Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320 (далі за текстом - Положення про порядок ведення касових операцій), за фактом перебування в касі готівки понад встановлений ліміт. Матеріалами справи встановлено, що 08.06.2012р. згідно з прибутковим касовим ордером № 100 від 08.06.2012р. в касу ПАТ НТП «Укрпроменерго» від громадянина ОСОБА_4 за договором № 165-12 від 08.06.2012р. в якості поворотної фінансової безвідсоткової допомоги були внесені готівкові кошти у розмірі 70378,71 грн., про що зроблено відповідний запис в касовій книзі на сторінці 77. Вказані кошти були використані ПАТ НТП «Укрпроменерго» для виплати заробітної плати працівникам 12.06.2012р., що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями на виплату грошей за травень 2012р. згідно з додатком 1 до Положення про порядок ведення касових операцій.

В зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до п. 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси, під яким розуміється граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. При цьому, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то відповідно до п. 5.8 Положення про порядок ведення касових операцій ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Водночас, згідно з п 2.10 Положення про порядок ведення касових операцій підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Разом з цим, суд звертає увагу, що за положеннями того ж п 2.10 Положення про порядок ведення касових операцій підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Оскільки відповідно до п. 1.2 Положення про порядок ведення касових операцій готівковою виручкою (виручкою) є сума фактично одержаних готівкових коштів як від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), так і позареалізаційні надходження, під якими розуміються надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження, то висновки Основянської ОДПІ в м. Харкові про порушення позивачем п. 2.8, п. 2.10. Положення про порядок ведення касових операцій є помилковим, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач не врахував приписи п. 7.22 Положення про порядок ведення касових операцій, за якими під час перевірок має враховуватися те, що кошти, які одержані з каси банку або спрямовані з виручки на виплати, що належать до фонду оплати праці, можуть відповідно до пункту 2.10 цього Положення зберігатися в касі понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів. Внаслідок цього штрафні (фінансові) санкції згідно з п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» були застосовані до позивача безпідставно.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач приписів ч. 2 ст. 71 КАС України в повному обсязі не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень-рішень у визначених в них сумах. А тому, з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з відмовою в задоволенні частини позовних вимог щодо визначення позивачеві грошових зобов'язань за фактами тих порушень, які знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватне акціонерне товариство науково-технічного підприємства "Укрпроменерго" до Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Основянською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.08.2013р. № 0000232205 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 431673,50 грн., з яких 391246,00 грн. - за основним платежем та 40427,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000242205 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 750,00 грн., з яких 600,00 грн. - за основним платежем та 150,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000252205 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 140756,82 грн. повністю.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.