Рішення № 34575727, 06.11.2013, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1234/13-ц

2/542/559/13

РІШЕННЯ

іменем України

31 жовтня 2013 року

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого Киричка С.А.,

з участю секретаря Коркішко А.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії «Новосанжарський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ОСОБА_6 первинних профспілкових організацій Полтавського Облавтодору професійної спілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України, треті особи: начальник філії «Новосанжарський райавтодор» ОСОБА_4, Новосанжарська центральна районна лікарня про визнання недійсним та скасування наказу ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 242 від 26 вересня 2013 року, визнання недійсним та скасування наказу філії «Новосанжарський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 50 від 27 вересня 2013 року, зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за період переведення на нижче оплачувану роботу, стягнення витрат на лікування та санаторно-курортне лікування, визнання недійсним висновку щодо результатів медичного огляду,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся у червні 2013 року до суду з позовом до філії Новосанжарський райавтодор ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України». Просив скасувати наказ № 29-К від 14.05.2013 року про його звільнення згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

Після неодноразового уточнення позовних вимог позивач просив визнати недійсним та скасувати накази № 242 від 26 вересня 2013 року та № 50 від 27 вересня 2013 року; визнати недійсним внесений запис до трудової книжки; зобовязати змінити внесений до трудової книжки запис на звільнення з роботи за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11638 грн. 32 коп., за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13274 грн. 16 коп., за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 504 грн.; стягнути середній заробіток за період двох тижнів з дня переведення на нижчеоплачувану роботу у розмірі 1512 грн.; стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 61938 грн.; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2013 року по день прийняття рішення; стягнути вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України у розмірі 3441 грн.; стягнути грошові кошти в сумі 1022 грн.17 коп. в якості відшкодування витрат на лікування; стягнути грошові кошти в розмірі 8794 грн. на санітарно-курортне лікування; визнати недійсним та скасувати висновок щодо результатів медичного огляду на стан спяніння від 13 травня 2013 року.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Представник Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що перебування у стані спяніння позивача підтверджено медичним висновком та іншими доказами у справі, тому вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими.

Представники відповідача ОСОБА_6 первинних профспілкових організацій Полтавського Облавтодору професійної спілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України та третьої особи Новосанжарської ЦРЛ у судове засідання не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.

Третя особа начальник філії «Новосанжарський райавтодор» ОСОБА_4 та його представник проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що позивач звільнений з роботи з дотриманням норм законодавства, тому підстав для відшкодування йому шкоди немає.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 квітня 1996 року згідно наказу № 13-к від 05 квітня 1996 року позивач прийнятий на посаду тракториста 4 розряду у філію Новосанжарський райавтодор. 22 квітня 2013 року позивача згідно наказу № 23-к переведено на посаду сторожа.

Наказом № 29-К від 14 травня 2013 року позивача звільнено за ч. 7 ст. 40 КзПП України.

Наказом № 220 від 04 вересня 2013 року ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та наказом № 49-К від 16.09.2013 року філії Новосанжарський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» позивача ОСОБА_1 поновлено на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, донарахованої зарплати за грудень 2012 року та винагороди за вислугу років.

Наказами № 242 від 26 вересня 2013 року та № 50 від 27 вересня 2013 року вищезазначені накази про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасовано.

24 вересня 2013 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у звязку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору.

Згідно наданої для огляду в судовому засіданні трудової книжки позивача в ній здійснено запис № 19 від 16.09.2013 року «Наказ № 29-К від 14.05.2013 року скасовано. Поновлено на роботі сторожем.» (підстава: наказ № 49-К від 16.09.2013 р.) та № 20 від 27.09.2013 року «Наказ № 49-К від 16.09.2013 року скасовано. Наказ № 29-К від 14 травня 2013 року дійсний» (підстава: наказ № 50-К від 27.09.2013 р.).

Згідно пояснень позивача, 13 травня 2013 року він перебував на території філії «Новосанжарський райавтодор» згідно встановленого графіка чергувань. Близько 17 години до території філії на службовій машині підїхав ОСОБА_4 та звинуватив його в тому, що він перебуває на робочому місці в стані алкогольного спяніння.

У подальшому в ході медичного огляду о 20 год. 30 хв. було складено акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (т.1 а.с.162,163), а також висновок щодо результатів огляду № 16 (т.1 а.с.164), якими встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння.

Згідно протоколу № 22 від 14 травня 2013 року засідання профспілкового комітету Новосанжарського РайДРБД постановлено дати згоду на звільнення сторожа ОСОБА_1 згідно ст. 40 п. 7 КзПП України (т.1 а.с.23).

Даючи оцінку показанням свідків та матеріалам справи в частині дотримання роботодавцем вимог законодавства при проведенні медичного огляду, отриманні згоди профспілкового комітету на звільнення позивача, суд прийшов до висновку про наявність суттєвих порушень, у звязку з якими його звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України є незаконним.

У звязку з вищенаведеним, накази № 220 від 04 вересня 2013 року ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та № 49-К від 16.09.2013 року філії Новосанжарський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» прийняті обґрунтовано та з метою відновлення порушених прав позивача.

При цьому, поновивши позивача на роботі з 16 вересня 2013 року, відповідач, не дотримуючись норм трудового законодавства щодо звільнення працівника, незаконно скасував свої ж накази № 220 від 04 вересня 2013 року та наказ № 49-К від 16.09.2013 року, відновивши дію наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інших виплат, судом враховується, що відповідачем не надано будь-якого аргументованого розрахунку, який би спростовував заявлені позивачем вимоги в цій частині.

Зазначені та розраховані позивачем суми підлягають стягненню відповідно до вимог:

-ст. 235 КЗпП України, а саме: при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- ст. 117 КЗпП України, а саме: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника;

-ст. 114 КЗпП України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року, а саме: необхідно мати на увазі, що положення ст. 114 КЗпП про збереження середнього заробітку за працівником, переведеним на нижчеоплачувану роботу, протягом двох тижнів з дня переведення застосовується, якщо інше не передбачено законодавством, і в тому разі, коли переведення мало місце з ініціативи самого працівника;

-ст. 44 КЗпП України, а саме: при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 згідно наказів № 220 від 04 вересня 2013 року та № 49-К від 16.09.2013 року був поновлений на роботі з 16.09.2013 року, на його користь підлягає стягненню заробітна плата до дня звільнення 25 вересня 2013 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 22 травня 2013 року у справі № 6-34 цс13) для визначення правової підстави розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукав працівника припинити трудові відносини з відповідачем, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.

Враховуючи, що на час розгляду справи запис в трудову книжку позивача про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України роботодавцем не здійснено, суд прийшов до висновку про скасування запису в трудовій книжці № 20 від 27.09.2013 року «Наказ № 49-К від 16.09.2013 року скасовано. Наказ № 29-К від 14 травня 2013 року дійсний» (підстава: наказ № 50-К від 27.09.2013 р.) та зобовязання внести до неї запис про звільнення з роботи за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом враховуються всі обставини справи, характер порушення прав позивача та їх тривалість, а також вимоги розумності та справедливості. Достатній розмір компенсації завданої моральної шкоди визначається судом в сумі 3000 грн.

У частині витрат на лікування та санаторно-курортне лікування суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, так як позивачем не доведено причинно-наслідковий звязок між понесеними витратами на лікування та діями відповідача. Витрати на санаторно-курортне лікування фактично не понесені позивачем на момент розгляду справи, тому відшкодуванню не підлягають.

Суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним та скасування висновку щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 13 травня 2013 року не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Крім того, встановлення факту перебування в стані спяніння чи його спростування не може бути здійснено без проведення судово-медичної експертизи, так як для цього необхідні спеціальні знання в галузі медицини, а відповідні клопотання в ході розгляду справи не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ?

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 242 від 26 вересня 2013 року.

Визнати недійсним та скасувати наказ філії Новосанжарський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 50 від 27 вересня 2013 року.

Визнати недійсним внесений запис до трудової книжки ОСОБА_1 за № 20 від 27.09.2013 року.

Зобовязати філію Новосанжарський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» змінити внесений до трудової книжки ОСОБА_1 запис на звільнення з роботи за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 32017261, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

-середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11638 грн. 32 коп. з утриманням обовязкових платежів;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13274 грн. 16 коп. з утриманням обовязкових платежів;

-заробітну плату за період роботи з 16 вересня 2013 року по 25 вересня 2013 року у розмірі 284 грн. 45 коп. з утриманням обовязкових платежів;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2013 року по день прийняття рішення в розмірі 4368 грн. з утриманням обовязкових платежів;

-грошові кошти в сумі 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди;

-середній заробіток за період двох тижнів з дня переведення на нижче оплачувану роботу у розмірі 1512 грн. з утриманням обовязкових платежів;

-середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 504 грн. з утриманням обовязкових платежів;

-вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України у розмірі 3441 грн. з утриманням обовязкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір в розмірі 380 гривень 58 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_7