Постанова № 34575070, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року 16:42 № 826/12778/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної фінансової інспекції в місті Києві

до

3-тя особа

Київського міського територіального центру соціального обслуговування

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс»

про

зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна фінансова інспекція в місті Києві (надалі – позивач або Держфінінспекція в м. Києві) з позовом до Київського міського територіального центру соціального обслуговування (надалі – відповідач) про зобов’язання Київського територіального центру соціального обслуговування вчинити певні дії, зокрема виконати в повному обсязі вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299, зокрема (з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зменшення розміру (зміну) позовних вимог від 18.10.2013 року):

- вжити заходів щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів у сумі 172 586,03 грн. за ремонт автомобілів або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат (п. 2 письмової вимоги);

- звернутись до розпорядника бюджетних коштів щодо проведення кошторису у відповідність до вимог Порядку №228 на суму 95 653,4 грн. (п. 3 письмової вимоги);

- вжити заходів щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 9 630,47 грн. (п. 4 письмової вимоги).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем в порушення ч. 2 ст. 15 Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не виконано положення п.п. 2, 3, 4 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299.

У судовому засіданні 24.09.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Газ-Сервіс» (надалі – третя особа або ТОВ «Київ-Газ-Сервіс»).

У судове засідання від 10.10.2013 року з’явилися представник позивача, представники відповідача та представники третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували, підтримавши доводи викладені у письмових запереченнях.

Так, представником відповідача вказано, що п.п. 2, 3, 4 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299 станом на момент розгляду справи судом є виконаними Київським міським територіальним центром соціального обслуговування.

В свою чергу, представником третьої особи зазначено, що позивачем не було вчинено всіх необхідних дій з метою підтвердження або спростування факту виконання робіт та надання послуг та неправильно застосовані норми чинного законодавства України, зокрема, норми Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п. 3 ст. 8, п. 1, п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV та ст. 56 Бюджетного кодексу України та зроблено висновки, які не відповідають дійсності.

На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд у судовому засіданні 10.10.2013 року ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Держфінінспекцією в м. Києві проведено планову ревізію діяльності відповідача, яка оформлена актом ревізії фінансово-господарської діяльності Київського територіального центру соціального обслуговування за період з 01.02.2011 року по 01.01.2013 року (надалі – акт).

На підставі проведеної ревізії Держфінінспекцією в м. Києві направлено відповідачу вимогу від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299 «Про усунення виявлених ревізією порушень» (надалі – вимога), яка була отримана останнім 23.04.2013 року, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи.

Вважаючи п.п. 2, 3, 4 вищевказаної вимоги такими, що не виконані Київським міським територіальним центром соціального обслуговування, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, є Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ (надалі – Закон №2939).

Так, ч. 1 ст. 1 Закону №2939 встановлено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011 (надалі – Положення №499/2011), таким органом є Держфінінспекція України.

Підпунктом 1 п. 4 Положення №499/2011 передбачено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль, у тому числі, за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку здійснювати державний фінансовий контроль, зокрема, шляхом проведення інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, визначених у пп. 1 п. 4 цього Положення.

Разом з тим, Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об’єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (п. 7 Положення №499/2011).

Частиною 3 ст. 2 Закону №2939 передбачено, що порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 (надалі – Порядок №550), визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), а на підставі рішення суду – в інших суб’єктів господарювання.

Приписами п. 4 Порядку №550 встановлено, що інспектування Держфінінспекцією України здійснюється шляхом проведення планових та позапланових виїзних ревізій.

Згідно п. 35 Порядку №550, результати ревізії оформляються актом. Виявлені допущені об’єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов’язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього – не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень (п. 46 Порядку №550).

Як було зазначено вище, Держфінінспекція в м. Києві звернулася до суду з вимогою про зобов’язання Київського міського територіального центру соціального обслуговування виконати п.п. 2, 3, 4 вимоги, оскільки останні не виконані відповідачем у добровільному порядку.

Так, відповідно до п. 2 вимоги, в ході ревізії встановлено, що в порушення вимог п. 2.14, п. 2.15 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п. 3 ст. 8, п. 1, п.п. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV та ст. 56 Бюджетного кодексу України в акти виконаних робіт включено недостовірні відомості щодо робіт виконаних по заміні окремих деталей транспортних засобів, в той час коли деталі не списувались по бухгалтерському обліку, та подвійне списання запасних частин на загальну суму 174,12 тис. грн., у зв’язку з чим вимагається вжити заходів щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів у сумі 174,12 тис. грн. за ремонт автомобілів або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат.

З акту також вбачається, що матеріальна шкода (збитки) бюджету м. Києва на суму 174 119,52 грн. виникла у зв’язку з включенням недостовірних даних щодо робіт, виконаних ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» по заміні окремих деталей транспортних засобів (запчастин), на суму 163 509,2 грн.; подвійним списанням запасних частин на загальну суму 1533,49 грн., а також включенням недостовірних даних щодо робіт, виконаних ТОВ «Дипломат Авто» по заміні окремих деталей транспортних засобів (запчастин), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) бюджету м. Києва на суму 9 077,32 грн.

Разом з тим, представником позивача у заяві про зменшення розміру (зміну) позовних вимог від 18.10.2013 року у зв’язку із наданням відповідачем касового ордеру від 09.09.2013 року, який підтверджує відшкодування в бюджет за подвійне списання в сумі 1 533,49 грн., уточнено вимогу, пов’язану з виконанням п. 2 вимоги, та викладено у наступній редакції: «вжити заходів щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів у сумі 172 586,03 грн. за ремонт автомобілів або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат (п. 2 письмової вимоги)».

Водночас, представником відповідача в решті заявленої у п. 2 вимоги суми коштів, пов’язаних з включенням недостовірних даних щодо робіт, виконаних ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» та ТОВ «Дипломат Авто» по заміні окремих деталей транспортних засобів (запчастин), на суму 163 509,2 грн. та 9 077,32 грн. відповідно, вказано, що на виконання даної вимоги останнім були, спершу, направлені претензії до вказаних юридичних осіб (копії яких містяться у матеріалах справи), а потім направлені позовні заяви до Господарського суду м. Києва, за результатами яких ухвалами від 09.10.2013 року та 11.10.2013 року порушені провадження у справах за позовами Київського міського територіального центру соціального обслуговування до ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» та ТОВ «Дипломат Авто» про стягнення 163 509,20 грн. та 9 077,72 грн. відповідно.

При цьому, зі змісту п. 2 вимоги вбачається, що від відповідача вимагається вжити заходів щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів за ремонт автомобілів або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат.

За твердженнями представника відповідача, Київським міським територіальним центром соціального обслуговування проведено претензійно-позовну роботу, спрямовану на виконання п. 2 вимоги, про що свідчать копії наявних у матеріалах справи претензій та ухвал Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справах за позовами до ТОВ «Київ-Газ-Сервіс» та ТОВ «Дипломат Авто» про стягнення 163 509,20 грн. та 9 077,72 грн. відповідно.

P >Отже, з вищевикладеного вбачається, що станом на момент розгляду даної справи судом відповідачем вживаються заходи щодо виконання положень п. 2 вимоги, а саме: ведеться претензійно-позовна робота, а подальше вирішення питання щодо безпосереднього стягнення або не стягнення зайвих витрат шляхом повернення коштів у сумі 163 509,20 грн. та 9 077,72 грн. віднесено до юрисдикції відповідного місцевого господарського суду. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача щодо вжиття заходів щодо відшкодування зайвих витрат шляхом повернення коштів у сумі 172 586,03 грн. за ремонт автомобілів або стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат (п.2 письмової вимоги).

Пунктом 3 вимоги передбачено, що в порушення п. 22, 29 Порядку №228 та п. 3 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI при розрахунку потреби в коштах за КЕКВ 1161 «Оплата теплопостачання» на 2011 – 2012 роки завищено розмір опалювальної площі приміщення, внаслідок чого завищено бюджетні асигнування на відповідні роки на суму 163,8 тис. грн., з яких використано – 95,6 тис. грн., у зв’язку з чим вимагається звернутися до розпорядника бюджетних коштів щодо проведення кошторису у відповідність до вимог Порядку №228.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками відповідача під час судового розгляду справи, Київським міським територіальним центром соціального обслуговування листом від 03.06.2013 року №01-919 «Про усунення порушень, виявлених ревізією ДФІ», адресованого заступнику начальника Держфінінспекції в м. Києві, що відповідно до штампу вхідної кореспонденції на копії даного листа, наявного у матеріалах справи, надійшов до позивача 07.06.2013 року за №14-2215, повідомлено про результати опрацювання матеріалів ревізії, на підтвердження чого до вказаного листа була, зокрема, додана належним чином завірена копія листа Київського міського територіального центру соціального обслуговування від 31.05.2013 року №02-907 до директора Департаменту соціальної політики, в якому зазначено, що «у зв’язку із зменшенням орендної площі, зменшуються видатки на теплопостачання. Зважаючи на вищевикладене просимо Вас внести зміни до річного кошторису на 2013 рік по загальному фонду КФК 091204 (план – 250500,00 після перерахунку сума склала 195 606,98 грн.) на зменшення КЕКВ 2271 – 54 800 тис. грн.».

Таким чином, враховуючи сформульовану у п. 3 вимогу наступним чином: «… звернення до розпорядника бюджетних коштів щодо проведення кошторису у відповідність до вимог Порядку №228», суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вказану вимогу, на підтвердження чого самим позивачем при зверненні з даним позовом до суду надано копію листа від 31.05.2013 року №02-907, адресованого директору Департаменту соціальної політики. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та відповідно, відмову в задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача звернутись до розпорядника бюджетних коштів щодо повернення кошторису у відповідність до вимог Порядку №228 на суму 95 653, 4 грн. (п.3 письмової вимоги).

У п. 4 вимоги визначено, що під час ревізії встановлено порушення оплати праці на загальну суму 55,9 грн., вимог п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-ХIV, у зв’язку з чим вимагається вжити заходів щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 13,54 тис. грн. та єдиного соціального внеску в розмірі 17,33 тис. грн. Також у вимозі передбачено, що у разі необхідності забезпечити відшкодування вищезазначених порушень шляхом пред’явлення цивільних позовів до суду щодо відшкодування збитків, завданих посадовими особами, якими допущено порушення.

Водночас, в контексті з положеннями п. 4 вимоги, позивачем до суду заявлено наступну позовну вимогу: вжити заходів щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 9630,47 грн., в обґрунтування якої зазначено, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних витрат, допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплат заробітної плати за час відпустки, встановлено, що внаслідок допущених порушень з нарахування заробітної плати, завдано матеріальну шкоду (збитки) на суму 55 948,98 грн., з яких відшкодовано під час ревізії 20 072,25 грн.

Також, представником позивача вказано, що 07.06.2013 року до Держфінінспекції в м. Києві надійшла відповідь від Київського міського територіального центру соціального обслуговування, відповідно до якої усунуто порушення з оплати праці в сумі 26 246,16 грн. Отже, станом на час подання позову залишається не усунуто 9 630,47 грн.

При цьому, у додаткових поясненнях по справі представником відповідача зазначено, що станом на 02.10.2013 року було відшкодовано всі збитки, спричинені виплатою зайвої заробітної плати водіям.

Згідно з приписами п. 46 Порядку №550, про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень. З наданих відповідачем копій платіжних доручень та відомостей, як доказів на підтвердження відшкодування всіх збитків, спричинених виплатою зайвої заробітної плати водіям, не вбачається відшкодування вказаних збитків у повному обсязі. При цьому, інших доводів на виконання п. 4 вимоги представниками відповідача не надано, а отже суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати п. 4 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299, а саме: вжити заходів щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 9 630,47 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також враховуючи те, що відповідачем не надано доказів скасування/оскарження рішення позивача, на підставі якого заявлено позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в частині зобов’язання Київського міського територіального центру соціального обслуговування виконати п. 4 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299, а саме: вжити заходів щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 9 630,47 грн. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку щодо відмови у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Київський міський територіальний центр соціального обслуговування виконати п. 4 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві від 16.04.2013 року №26-06-14-14/5299, а саме: вжити заходів щодо повернення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 9 630,47 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок