Ухвала суду № 34573523, 21.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"21" жовтня 2013 р. Справа № 5023/3985/12

Вх. номер 3985/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

розглянувши заяву ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду (в частині стягнення судових витрат)

по матеріалам справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноград до 1. Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, смт. Нова Водолага, 2. Головного управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків 3-і особи проякі не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області, смт. Нова Водолага, 2. Приватне підприємство "Обпромінструмент", м. Харків стягнення 2 343 336,98 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто)

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача (заявник) - Ізмайлова В.О. (дов. № 16-18/3-16 від 02.01.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області в рахунок часткового відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 28,3 центнера врожаю соняшника - 11 866,00 грн. майнової шкоди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2012 року по справі № 5023/3985/12 задоволено клопотання Позивача про призначення судової товарознавчої експертизи, призначено по справі судову товарознавчу експертизу та доручено проведення судової товарознавчої експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Враховуючи, що до господарського суду були повернуті матеріалів справи № 5023/3985/12 разом з висновком судово-товарознавчої експертизи № 9709 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, судом поновлено провадження у справі № 5023/3985/12 та призначеного до розгляду у судовому засіданні на 15 листопада 2012 року.

Від Позивача, 15 листопада 2012 року за вхідним № 18667, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, де просить суд стягнути з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області відшкодування майнової шкоди у розмірі - 2 343 336,98 грн. завданої неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника, яка прийнята судом до розгляду, яка така, що не суперечить чинному законодавству, ухвалою суду від 15 листопада 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року та Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року, позов задоволено, стягнено з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 546, 1051 тонн насіння соняшника, на суму 2 343 336, 98 грн. з огляду на доведення позивачем протиправності дій державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання іншій особі належного позивачу врожаю соняшника, а також неправомірної бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо неповернення позивачу врожаю соняшника після зняття арешту на нього, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та шкодою, завданою позивачу, розмір якої підтверджений висновком експерта (том 5, а.с. 59 - 76, том 6, а.с. 42 - 61, а.с. 165 - 168).

03.01.2013 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення б/н від 29.12.2012 року з клопотанням про розподіл судових витрат у справі №5023/3985/12 (судового збору та суми, яка була сплачена позивачем за проведення судової експертизи) (том 6, а.с. 92 - 93).

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року (суддя Жигалкін І.П.) заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнено з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 609, 50 грн., суму судового збору за уточнення (збільшення) позовних вимог у розмірі 45 257, 24 грн., суму судової експертизи у розмірі 2 948 грн. Судове рішення мотивоване підставністю стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум судового збору, сплачених за подання позову та заяви про збільшення позовних вимог, а також суми, сплаченої за проведення судової експертизи, з огляду на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у даній справі, яким спір між сторонами вирішено по суті на користь позивача, не вирішувалося питання про розподіл судових витрат згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (том 6, а.с. 104 - 106).

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (далі - скаржник) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 26.02.2013 року та прийняти нове про відмову позивачу у стягненні судового збору та витрат на проведення судової експертизи з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судові витрати позивача з органу державної казначейської служби, яке не вчиняло будь-яких неправомірних дій щодо позивача, якими порушувало б його права та законні інтереси.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пушай В.І., судді: Плужник О.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року у справі №5023/3985/12 - без змін з тих же підстав (том 7, а.с. 55 - 59).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 17.06.2013 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 26.02.2013 року, прийняти нове про відмову позивачу у стягненні судового збору та витрат на проведення судової експертизи з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області в повному обсязі, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм статті 49 ГПК України. При цьому, скаржник зазначив про те, що в оскаржуваних судових рішеннях не вказано норми права, якими суди керувалися встановлюючи особу, з якої необхідно стягнути судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2013 року по справі №5023/3985/12 касаційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року у справі №5023/3985/12 залишено без змін.

Від ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області 15 жовтня 2013 року за вхідним № 38097 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду (в частині стягнення судових витрат).

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Суддя встановлює щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.

Від позивача заяв або клопотань не надійшло.

Перший відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, свого повноважного представника до суду не направив, документів, витребуваних судом не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від представника другого відповідача (заявника) заяв або клопотань не надійшло.

Дослідивши заяву ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду (в частині стягнення судових витрат) та матеріали справи, суд дійшов до висновку щодо її задоволення на підставі наступного.

Резолютивна частина рішення містить обов'язок Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області стягнути на користь позивача з державного бюджету України судові витрати у загальному розмірі 46 866,74 грн. та суму судової експертизи у розмірі 2 948,00 грн.

Відповідно п. 17 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (із змінами) стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Судовій збір за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області зараховується на рахунок відкритий в Управлінні Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова.

Керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за доцільне змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 р. по даній справі в частині стягнення судових витрат у загальному розмірі 46 866,74 грн. та зобов'язує Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова повернути позивачу судовий збір у розмірі 1 609,5 грн. та 45 257,24 грн.

За ст. 115 ГПК рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (за подальшими змінами та доповненнями), у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року по справі № 5023/3985/12 (в частині стягнення судових витрат) - задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року по справі № 5023/3985/12 (в частині стягнення судових витрат) та стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код 37999654) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 609,50 грн., суму судового збору за уточнення позовних вимог (збільшення) у розмірі 45 257,24 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала є виконавчим документом.

Стягувачем за цією ухвалою є ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Боржником за цією ухвалою є Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код 37999654).

Суддя Жигалкін І.П.