Рішення № 34570992, 29.10.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6536/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Куликовської О.М.

за участю секретаря - Любіш О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до засновника щотижневика» Євпаторійський об'єктив « ОСОБА_2 , журналіста щотижневика « Євпаторійський об'єктив «ОСОБА_7 - в особі ОСОБА_3, редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив», редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації , спростування недостовірної інформації та відшкодування заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до засновника щотижневика» Євпаторійський об'єктив «ОСОБА_2, журналіста щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_7 - в особі ОСОБА_3, редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив», редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації , спростування недостовірної інформації та відшкодування заподіяної моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що в щотижневику «Євпаторійський об'єктив» за ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 накладом 16500 екземплярів в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» була навмисно опублікована і поширена інформація, що також була розміщена на сайті щотижневика «Євпаторійський об'єктив» у вигляді нібито встановленого факту відносно неї , яка не відповідає дійсності, є заздалегідь неправдивою та наклепницькою, по суті, брехливою пліткою , яка принижує її честь та гідність, порушує мої права та законі інтереси.

А саме , в даній статті зазначено, що :

1. «Целых 120 квадратных метров было передано местными властями осенью 2010года, незадолго до выборов в местные советы, редакции газеты «Обозрение крымских дел»»

2. «То есть фактически недурная квартирка, которая в настоящее время родственниками хозяйки «Обозрения» ОСОБА_1 используется как собственное жилье, была руководителю издания попросту подарена. Кем? Городским головой. Аккурат перед выборами. Нетрудно догадаться, что тем самым мэр попросту ангажировал определенных авторов этого издания. Другими словами, имеются все основания предполагать, что выдача квартиры была со стороны местной власти, во главе которой стоит ОСОБА_6, грубо замаскированной взяткой». Ця заздалегідь наклепницька інформація у вигляді пліток була поширена редакцією щотижневика «Євпаторійський об'єктив». Автором статті редакцією вказаний «ОСОБА_7», що безумовно є вигаданим авторським псевдонімом справжнього автора ОСОБА_3. Засновником же щотижневика «Євпаторійський об'єктив» є ОСОБА_2.

Вказана інформація, яка була навмисно поширена відповідачами, за своїм змістом прямо свідчить про нібито встановлений факт і якого насправді не було, та про нібито подарунок їй с боку міського голови 120 метрової квартири в Євпаторії. І нібито міський голова Євпаторії ОСОБА_6 ангажував її (тобто завербував, або найняв на службу, обіцяючи деякі вигоди) , або журналістів очолюваної нею газети «Обозрение кримских дел».

Вважає, що розповсюджена відповідачами вказана інформація є навмисно розповсюдженою брехнею, якою вони навмисно вводять широке невизначене коло читачів в брехливе уявлення про те, що насправді відбувалося восени 2010 року. Насправді , у вересні 2010р. між нею, як фізичною особою - підприємцем та управління економіки Євпаторійської міської ради, на законних підставах був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 57 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Вказані приміщення актом прийому-передачі були їй передані у користування для редакції газети «Обозрение крымских дел». Вона щомісячно сплачує орендну плату за користування вказаною нерухомістю.

Вважає, що відповідачі розповсюдили вказану вигадану інформацію в вигляді встановленого факту виключно переслідуючи своєю метою представити її, як журналіста, та засновану і очолювану нею газету «Обозрение крымских дел» в очах читачів в непривабливому світлі, чим заподіяли збитки її честі, гідності та діловій репутації. Відповідачі стверджують про те, що нібито вона приймає подарунки від міського голови Євпаторії, та всупереч законним процедурам, оформлює на себе нерухоме майно, яке належить місцевій громаді Євпаторії. Таким чином , автор статті звинувачує її в порушенні норм чинного законодавства, зокрема незаконному отриманні комунального майна і хабарництві.

Окрім порушення норм чинного законодавства, вважає , що позивачі обвинувачують її в порушенні норма журналісткої етики. Такий висновок можна зробити, прочитавши наведену нею цитату №2. Зауважує, що журналістська етика передбачає відкритість, прозорість, незалежність від влади і т.і. Одна із норм журналістської етики передбачає, що журналіст не має право використовуючи свій професійний статус для отримання привілегіїв для себе, своїх близьких чи родичів від третіх осіб або організацій. І вона , як журналіст суворо дотримується міжнародних принципів журналістської етики в своїй професійній діяльності та пильно слідкує за додержанням вказаних вимог усіх своїх підлеглих. Але відповідачі, вказаною публікацією навмисно звинувачують її в порушені етичних принципів.

Для захисту своїх прав, вона звернулася письмово безпосередньо до редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив» з проханням спростувати вказану недостовірну інформацію . Але відповідачі її лист залишили без уваги, спростування опубліковано не було та будь яку письмову відповідь чи відмову вона не отримала. Тому і звернулася безпосередньо до суду.

Поширена відповідачами інформація «...То есть фактически недурная квартирка, которая в настоящее время родственниками хозяйки «Обозрения» ОСОБА_1 используется как собственное жилье, была руководителю издания попросту подарена. Кем? Городским головой...» стосується позивача, про що свідчить пряма вказівка на його прізвище у тексті статті.

Вважає, що поширена інформація у першій та другій цитатах наведених вище є недостовірною.

Крім того, вона прийшла до висновку про те, що поширена в газеті інформація є негативною, оскільки порядок її викладення та зміст зазначає на порушення нею норм чинного законодавства та журналістської етики, що створює негативну соціальну оцінку позивача в очах читацької аудиторії, придають такі риси особі позивача, які негативно сприймаються в суспільстві, а тому ганьбить позивача як людину, принижує мою честь, гідність, ділову репутацію, тобто порушує мої особисті-немайнові права, визначені законом.

Вважає , що своїми умисними протиправними діями - публікацією відносно неї вказаної недостовірної, неправдивої, наклепницької інформації, відповідачі заподіяли їй значну моральну шкоду, що виразилася в порушенні її нормальних життєвих зв'язків, стосунків з близькими людьми, перенесенням психо-емоційного стресу, необхідністю витрачання великої кількості нервової енергії і пов'язаних з цим хвилювань, переживань, що потребувало значної кількості часу, сил для роз'яснень знайомим, мешканцям Євпаторії, широкому колу знайомих всієї неправдивої суті поширених відносно неї зацікавленими особами вказаних відомостей.

Також вважає, що відповідачі розповсюдили відносно неї недостовірну інформацію навмисно, маючи на меті злий умисел (!) образити її та представити перед невизначеним колом осіб (читачів) у не приваблюваному світлі. Такий висновок виходить з того, що відповідачами і раніше розповсюджувалась відносно неї критична інформація в щотижневику «Євпаторійський об'єктив» .Також у зв'язку із своєю професійною діяльністю, очолювана нею газета «Обозрение крымских дел» декілька разів публікувала критичні статті на адресу редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив», її авторів та редактора відносно сумнівних публікацій в останньому відносно неї та інших публічних та не публічних осіб міста Євпаторії. Тому між нами склалися неприязні стосунки, що стали причиною поширення відповідачами недостовірної інформації.

У зв.язку з чим , просила :

1. визнати наступну розповсюджену в щотижневику «Євпаторійський об'єктив» за ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 відносно неї інформацію:

«Целых 120 квадратных метров было передано местными властями осенью 2010 года, незадолго до выборов в местные советы, редакции газеты «Обозрение крымских дел»»

«То есть фактически недурная квартирка, которая в настоящее время родственниками хозяйки «Обозрения» ОСОБА_1 используется как собственное жилье, была руководителю издания попросту подарена. Кем? Городским головой. Аккурат перед выборами. Нетрудно догадаться, что тем самым мэр попросту ангажировал определенных авторов этого издания.

Другими словами, имеются все основания предполагать, что выдача квартиры была со стороны местной власти, во главе которой стоит ОСОБА_6, грубо замаскированной взяткой»,

як таку, що не відповідає дійсності, є заздалегідь неправдивою та наклепницькою, що принижує її честь та гідність, порушує її права та законі інтереси;

2. зобов'язати відповідачів, після набуття рішенням суду по цій справі законної сили, опублікувати спростування вказаної недостовірної інформації в найближчому випуску щотижневика «Євпаторійський об'єктив», а якщо це буде неможливо , у зв'язку з припиненням його випуску, за свій рахунок в іншому видані тим же шрифтом і тому же накладі (16.500 екз.), а також вилучити вказану інформацію з сторінки сайту щотижневика «Євпаторійський об'єктив»;

3. -стягнути на її користь з журналіста щотижневика «Євпаторійський об'єктив» - автора статті ОСОБА_7 в якості відшкодування моральної шкоди 5.000 грн.;

- стягнути на її користь з засновника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди 5.000 грн.

- стягнути на її користь з редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив» в якості відшкодування моральної шкоди 5.000 грн.

- стягнути на її користь з редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди 5.000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

На судове засідання відповідачі не з'явились. Сповіщені всі були в установленому порядку належним чином. Причин неявки суду не повідомили, заяв, клопотань до суду від відповідачів не надходило, тому суд, з урахуванням думки представника позивача , прийняв рішення розглянути справу у їх відсутність .

Суд , вислухав осіб, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, прийшов до наступного .

Судом встановлені слідуючи обставини та відповідні їм правовідносини

З матеріалів справи вбачається , що в щотижневику «Євпаторійський об'єктив» за ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 накладом 16500 екземплярів була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» яка також була розміщена на сайті щотижневика «Євпаторійський об'єктив» . В даній статті зазначено , що «Целых 120 квадратных метров было передано местными властями осенью 2010года, незадолго до выборов в местные советы, редакции газеты «Обозрение крымских дел»»

Надалі по тексту ... «То есть фактически недурная квартирка, которая в настоящее время родственниками хозяйки «Обозрения» ОСОБА_1 используется как собственное жилье, была руководителю издания попросту подарена. Кем? Городским головой. Аккурат перед выборами. Нетрудно догадаться, что тем самым мэр попросту ангажировал определенных авторов этого издания. Другими словами, имеются все основания предполагать, что выдача квартиры была со стороны местной власти, во главе которой стоит ОСОБА_6, грубо замаскированной взяткой». Автором статті редакцією вказаний «ОСОБА_7», що є вигаданим авторським псевдонімом справжнього автора ОСОБА_3. Засновником же щотижневика «Євпаторійський об'єктив» є ОСОБА_2.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є засновником та редактором суспільно- політичної газети « Огляд кримських справ2 ( «Обозрение крымских дел « . ( а.с 14) Також судом встановлено, що 05.10. 2010 р. між позивачем - ОСОБА_1, як фізичною особою - підприємцем та управлінням економіки Євпаторійської міської ради, дійсно був укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 57 кв.м. , розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вказані приміщення актом прийому-передачі були передані позивачу у користування для редакції газети «Обозрение крымских дел». Також до договору додається розрахунок арендної плати . Суд , проаналізував повний зміст зазначеної статті , прийшов до висновку , що в статті йдеться мова про обставини , які відбувались ще 2010 р. , та які стосуються періоду проведення виборів у місцеву раду . А зміст статті направлений на висвітлення діяльності міського голови ОСОБА_6 в цей період . Оскільки в статті зазначено : « была руководителю издания попросто подарена - городским головой», « мэр попросту заангажировал опредленных авторов этого издания», «имеются все основания предполагать, что выдача квартиры, была со стороні органов местной власти , во главе которой стоит ОСОБА_6 , грубо замаскированой взяткой», « ОСОБА_6 попросту взял и подарил за регулярную похвалу себя любимого на страницах этого издания», «система ОСОБА_6 работает именно на таких моделях поведения», « за счет которых ОСОБА_6 одаривает ( а правильнее сказать подкупает ) некий печатный рупор « та інше

Дослідивши спірну поширену інформацію в системному зв'язку з текстом статті, суд приходить до висновку, що інформація, на яку позивач вказує, як на таку, що не відповідає дійсності, є заздалегідь неправдивою та наклепницькою, принижує її честь та гідність, порушує її права та законі інтереси ( « То есть фактически недурная квартирка, которая в настоящее время родственниками хозяйки «Обозрения» ОСОБА_1 используется как собственное жилье, была руководителю издания попросту подарена. Кем? Городским головой. Аккурат перед выборами. Нетрудно догадаться, что тем самым мэр попросту ангажировал определенных авторов этого издания. Другими словами, имеются все основания предполагать, что выдача квартиры была со стороны местной власти, во главе которой стоит ОСОБА_6, грубо замаскированной взяткой», є оціночним судженнями . Оскільки в тесті статті не зазначено, що це конкретна квартира за відповідним номером , а тільки вказано , що це « фактически недурная квартирка». В статті також не зазначено, що в конкретній квартирі постійно проживає сім.я позивача, а зазначено «в настоящее время используется родственниками ОСОБА_1 как собственное жилье». Не має також ствердження про те , що дана квартира була подарена мєром, а зазначено , що « попросту подарена городским головой « . Крім того , в тексті застосовуються такі словосполучення як « Нетрудно догадаться «, « другими словами», «имеются все основания предполагать»,» грубо замаскированая взятка «

Таким чином , судом встановлено , що опублікована в статті спірна інформація , не має форми та змісту, яка б відповідала ст. 1 Закону України «Про інформацію» за формою подачі та змістом, не встановлено, щоб вона принижувала репутацію позивача, як фізичній особі , як засновника та редактора відомої в місті Євпаторія газети .

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про інформацію», джерелами інформації є передбачені або встановлені законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

В силу ст. 47-1 Закону «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За змістом ч. 4 статті 17 Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» необхідно встановити наявність злого умислу журналіста або службових осіб засобу масової інформації, а також наслідки використання позивачем можливостей позасудового спростування неправдивих відомостей та врегулювання спору в цілому.

Згідно п. 19 Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним ствердженням, чи оціночним судженням».

Частинами 1 і 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Крім того, як зазначила позивач у тексті своєї позовної заяви, у зв'язку із її професійною діяльністю, очолювана нею газета «Обозрение крымских дел» декілька разів публікувала критичні статті на адресу редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив», її авторів та редактора відносно сумнівних публікацій в останньому відносно неї та інших публічних та не публічних осіб міста Євпаторія . Тому між ними ( газетами ««Євпаторійський об'єктив» та«Обозрение крымских дел» ) склалися неприязні стосунки, що стали причиною поширення відповідачами недостовірної інформації

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав Людини у Справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року, зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе. Ці принципи мають особливе значення, коли йдеться про пресу. Хоча преса не повинна переступати меж, встановлених для "захисту репутації інших осіб", на ній лежить обов'язок повідомляти інформацію та ідеї на політичні теми так само, як і в інших сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають завдання повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх. Крім того, свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них. У більш загальному плані свобода політичних дискусій лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція. Відповідно, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

Таким чином суд вважає, що стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікована в щотижневику «Євпаторійський об'єктив» за ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 є результатом аналізу подій, які відбувались в м. Євпаторія , у зв'язку з виборами та направлена на висветлення діяльності саме міського голови. Оскільки аналіз змісту даної статті свідчить про те, що її автор не робив стверджень , надав інформацію не в якості фактів, а застосовував таки обороти мови як : «примечательно» , « впрочем», « весьма сомнительный», «то есть фактически недурная квартирка», « вероятное беззаконне», «попросту подарена».

Визнаючи недостовірною інформацією окремі частини зі статті , позивач зробив невірне, помилкове тлумачення визначених словосполучень, не беручи до уваги справжній зміст як оцінювальних суджень автора щодо викладених ним обставин .

Суд вважає, що за своїм змістом оспорювана позивачем частина статті є оцінювальними судженнями і думками (висновками) відповідача , які ґрунтуються на аналізі певних подій.

З огляду на зміст статті, спосіб її написання, наявності в ній критики та оцінки дій з приводу певної події, переконує суд в тому, що поширена інформація є оціночним судженням без наявності в неї образи та наклепу. Поширена інформація не може бути віднесена до негативної інформації з точки зору форми викладення оціночних суджень.

Статтею 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» застережено, що журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для друку, а тому має право вільно користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру.

Умислом журналіста й посадової особи засобу масової інформації є таке відношення до розповсюдження інформації, коли вони усвідомлювали недостовірність інформації, передбачали її суспільно небезпечні наслідки.

Факти, які б доводили, що згадана вище публікація мотивована цілеспрямованими діями відповідачів з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача, відсутні.

За такими обставинами нема необхідності втручання суду в процес реалізації автором свого права на свободу думки.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Так, ст. 10 Конвенції передбачає, що кожен має право на свободу висловлювання своєї думки. За текстом цієї статті це право включає не тільки свободу дотримуватися своєї думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, але також можливість вільно отримувати і поширювати інформацію та ідеї, що повністю виключає можливість дозвільного режиму у журна¬лістиці.

Частина 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод присвячена викладанню різних обов'язків, умов і обмежень, за невиконання яких засоби масової інформації можуть бути покарані, визначає їх відповідальність перед окремими особами та суспільством у цілому.

Відповідно до ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції, яка згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною її внутрішнього законодавства, право на оприлюднення поглядів, оцінок, думок, суджень має будь-яка особа. З огляду на це, висловлення оцінювальних суджень, якщо вони не містять елементів образи фізичної особи, не може бути визнано проявом неправомірної поведінки.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження приниження честі позивача, гідності та її ділової репутації.

Сам факт негативного сприймання змісту публікації із викладенням думок, суджень, сформованих на аналізі отриманої відповідачем інформації , безумовно завдає моральної шкоди позивачу, оскільки сприймається ним як негативна інформація, він переживає, сама думка про те, що зазначена публікація формує негативну думку або ставлення до нього є безумовно неприємним, призводить до хвилювань.

Однак така моральна шкода не пов'язана із неправомірністю дій відповідачів, бо їхня поведінка не може з огляду на наведене вище розцінюватися як неправомірна. А сама моральна шкода, яку відчуває позивач пов'язана саме з його невірним сприйняттям публікації та висновках, які він сам для себе зробив.

Будь-які висловлення, що є наклепом або образою, за змістом публікації - відсутні.

Оскільки позивач є достатньо відомою публічною особою в м. Євпаторія (засновник газети) , то вона повинна бути більш терпимою до критики, публікацій відносно себе.

Якщо політичні діячі і посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному або міжнародному рівні, вирішили апелювати до довіри громадськості і погодилися «виставити» себе на прилюдне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному суспільному контролю і потенційно можуть піддатися гострій і сильній суспільній критиці в засобах масової інформації.

При цьому, з роз'яснень Верховного Суду України, що відображенні в зазначеній Постанові Пленуму № 1 від 27.02.2009 року витікає, що межі допустимої критики відносно політичного діяча або іншої публічної особи є значно ширшими, ніж для окремої звичайної особи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 15 його постанови " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи " від 27.02.2009 N 1 суди при розгляді цивільних справ зазначеної категорії повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таким чином, проаналізував встановлені обставини, перевірив їх належними, допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача .

Слід також зазначити, що відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Отже, позивач має передбачене законом право на відповідь та захист свого права (на його думку порушеного) в такий спосіб, що буде компенсувати у тому числі і моральну шкоду, яку він зазнав внаслідок свого помилкового сприйняття статті як негативної для себе. Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб , то і в цій частині у позові слід відмовити.

На підставі ст. ст. 3, 19, 28 32, 34 Конституції України, ст. ст. 3, 11, 16, 23, 269 - 272, 275, 276, 278, 280, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст.1, 2, 4, 5, 7, 10, 11, 20, 27 - 31,47 Закону України «Про інформацію», ч. 4 ст. 17 Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», ст.. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі №2-рп/2012, Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року у справі №5-зп, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини,» Рішенням Європейського Суду з прав Людини у Справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до засновника щотижневика» Євпаторійський об.єктив « ОСОБА_2, журналіста щотижневика «Євпаторійський об'єктив « ОСОБА_7 - в особі ОСОБА_3, редакції щотижневика «Євпаторійський об'єктив», редактора щотижневика « Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації , спростування недостовірної інформації та відшкодування заподіяної моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 04.11. 013 р.

Суддя Куликовська О.М.