Рішення № 34570950, 05.11.2013, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/579/12.

2/382/23/13

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2013 року Яготинський районний суд

Київської області, в складі;

Головуючого; суді Карпович В.Д.

При секретарі Шипота Я.В.

Представника ОСОБА_2- ОСОБА_3

Представника ОСОБА_4- адвоката ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготині справу, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про визнання боргової розписки нікчемним правочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Встановив:

В позові до суду позивачка ОСОБА_2 вказала, що відповідно до договору позики укладеного між нею та відповідачкою 07.02. 2012 року, вона передала останній кошти в розмірі 3 409 гривен, з поверненням суми позики до 10 травня 2012 року. Проте, до даного часу, розмір позики відповідачкою їй не повернуто.

Посилаючись на вимоги передбачені ст.. ст.. 526, 1047, 1049 ЦК України, просила:

Стягнути із відповідачки на її користь 3 409 грн. боргу.

В зустрічному позові позивачка ОСОБА_4 вказала, що вона відповідно до трудового договору за № 178 від 01.10.2011 року працювала продавцем в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться по АДРЕСА_1 / фізична особа-підприємець ОСОБА_2 / Даний трудовий договір було зареєстровано в Яготинському районному центрі зайнятості. В період з 05.02 по 07.02. 2012 року в магазині де вона працювала продавцем разом із напарницею ОСОБА_7 та ще чотирма продавцями, було проведено так звану ревізію.

07.02. 2012 року ОСОБА_2 повідомила їм, що має місце нестача товаро-матеріальних цінностей близько 21 тисячі гривен, при цьому акта ревізії взагалі не складалося. Вони не погодились з результатами ревізії та запропонували ОСОБА_2 повторно провести ревізію, проте остання в категоричній формі відмовилася від цього. Після цього, ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком не даючи можливості їм вийти з приміщення магазину, погрожуючи притягненням їх до кримінальної відповідальності, поширенням ганебної інформації проти них, примусили проти їх волі, написати їм боргові розписки з зазначенням боргу в розмірі 1/6 частини від суми яку ОСОБА_2 сама визначила як нестачу, тобто суму наближену до 21 тисячі гривен, тому кожна з них і написали боргові розписки на суму 3 409 гривен. За таких обставин, ніякої передачі грошових коштів в розмірі 3409 грн, не було. Доказом цьому, є сама розписка від 07.02. 2012 року, в якій відсутня інформація про передачу грошей ОСОБА_2 та прийняття коштів нею.

Просила: Визнати розписку видану нею 7 лютого 2012 року, про позику ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 3409 грн. нікчемним правочином, застосувавши при цьому правила реституції щодо неї.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги, не визнаючи зустрічний позов до неї. Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_4 підтримала зустрічний позов та не визнала позов ОСОБА_2 до неї.

Із пояснення ОСОБА_2 видно, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 працюючи в її магазині продавцями в одну зміну,/ із 9 години 6.02 по 9 годину 7.02 /, 7 лютого 2012 року близько 8 години ранку попросили в неї надати їм грошову позику. В неї в гаманцю була сума коштів, а тому вона розділила цю суму в рівних частках між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, що склало по 3409 грн, та передала ці кошти їм. Останні зобов»язались повернути їй борг через 90 днів та склали розписки. Ці гроші були її власними коштами, а не з обороту магазину. При передачі коштів, інших осіб в магазині не було. Гроші вона позичила їм, так як знала що вони будуть продовжувати працювати в неї продавцями, та повернуть борг. Після отримання боргу, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на чергову зміну що мала бути 9 лютого, не вийшли, і так як останні не виходили і на послідуючі зміни, то 29 лютого вона їх звільнила. Ревізія в магазині проводиться в кінці кожного місяця, та перед звільненням Литвинено та ОСОБА_4 останній раз була проведена в кінці січня, заробітну плату вона видавала в 30 числах кожного місяця.

До ОСОБА_4 зверталася з проханням про повернення боргу неодноразово, до закінчення вказаного терміну. До Яготинського РВ ГУ звернулася із заявою про повернення коштів відповідачкою, тільки після закінчення терміну вказаного в розписці.

2 лютого на зміні ОСОБА_7 та ОСОБА_4, в нічний час доби, в останніх виник конфлікт із покупцем, який під час цього погрожував їм. Останні звернулися до неї з проханням перевести їх на денний графік роботи, але вона їм відмовила так як графік роботи продавців магазину цілодобовий, добу через дві. На ОСОБА_7 та ОСОБА_4 часто скаржились покупці, за грубе поводження.

Із пояснення ОСОБА_4 видно, що під час їх зміни 7 лютого 2012 року в магазині з участю всіх продавців магазину та власника магазину ОСОБА_2, була проведена ревізія. Під час ревізії була виявлена нестача товаро матеріальних цінностей. ОСОБА_2 в присутності свого чоловіка змусила всіх продавців магазину / шість чоловік / написати розписки про начебто отримані в неї суми боргу. Сума нестачі була розділена на всіх продавців магазину, що складало по 3409 грн. Всі продавці та вона в тому числі , написали під диктовку ОСОБА_2 боргові розписки, в яких зобов»язались повернути борг на протязі 90 днів. Після ревізії, вона та ОСОБА_7 на роботу не вийшли. ОСОБА_2 погрожувала їм, що якщо вони не напишуть боргові розписки то вона звернеться до міліції, та напише на них негативні характеристики. З проханням про позику, вона до ОСОБА_2 ніколи не зверталась. Після ревізії, їх до роботи не допустили, так як нестача була вагомою причиною, щоб не допустити до роботи. Спочатку вона хотіла повернути кошти ОСОБА_2, але потім передумала. Вважала, що недостача виявлена під час ревізії перекриїться заробітною платою за січень та розрахунковими. До міліції на неправомірні дії ОСОБА_2, вона не зверталась. Чому не зверталась, пояснити не змогла. Підтвердила обставини конфлікту що виник в магазині 3 лютого з покупцем.

Із показів свідка ОСОБА_6 / працівника Яготинського РВ ГУ / видно, що до нього звернулась ОСОБА_2 в порядку консультації, та пояснила що продавці які працювали в її магазині заборгували їй кошти та показала йому тільки одну розписку. Він пояснив, що даний спір вирішується в судовому порядку та не є компетенцією міліції. При зустрічі Із ОСОБА_4 він повідомив останню, що до нього по питанню повернення нею боргу зверталась ОСОБА_2.

Із показів свідка ОСОБА_8 видно, що вона дійсно працювала продавцем в магазині ОСОБА_2 на протязі чотирьох місяців, в період роботи продавцями ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Їй відомо від ОСОБА_2, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_2 гроші. Ревізія в магазині була проведена в кінці січня 2012 року з її участю, але жодної нестачі товаро - матеріальних цінностей виявлено не було. Боргової розписки вона ОСОБА_2 не складала. Після проведення ревізії, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виходили на зміну один чи два рази, і після конфлікту що виник з покупцем, більше на зміну не виходили.

Із показів свідка ОСОБА_9 видно, що вона працювала продавцем в магазині ОСОБА_2 в період роботи в даному магазині продавців ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які працювали в одну зміну. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не вийшли на зміну після того, як в магазині був конфлікт з покупцем на початку лютого 2012 року. Їй відомо про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_2 кошти.

Із показів свідка ОСОБА_10 видно, що вона працювала продавцем в магазині ОСОБА_2 в період роботи в даному магазині продавців ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які працювали в одну зміну. Проте, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_2 гроші, їй нічого не відомо. Ревізія в магазині проводиться в кінці кожного місяця в присутності всіх продавців магазину та ОСОБА_2. Результати ревізій відомі відразу після проведення ревізії. Під час ревізії яка відбулась в кінці січня 2012 року, нестачі не виявлено.

Із показів свідка ОСОБА_11 видно, що він здійснює підприємницьку діяльність в магазині « Прсетиж» разом із своєю дружиною ОСОБА_2 Участі в товаро обігу та фінансової діяльності магазину він не приймає, всім займається його дружина ОСОБА_2. Про те, що його дружина позичила продавцям ОСОБА_7 та ОСОБА_4 свої власні кошти в розмірі близько 7 тисяч гривен, йому стало відомо від дружини. Присутнім при написанні ОСОБА_7 та ОСОБА_4 боргових розписок він не був.

Із розписки ОСОБА_4 написаної останньою 07.02.2012 року, видно наступне:. Вона, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження яка проживає в АДРЕСА_3 паспортні дані НОМЕР_1 отриманим в Яготинському РВ ГУ МВС України 24.06 2010 року, позичила у ОСОБА_2 яка проживає по АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_2 отриманим в Яготинському РВ ГУ 17.02. 1996 року, кошти в сумі три тисячі чотириста дев»ять гривен, і зобов»язуюсь повернути через 90 днів, тобто 10 травня 2012 року. По можливості суму можу вносити частково до 10 травня 2012 року. Підпис / ОСОБА_4 // а.с. 4 /

В силу ст.. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона / позикодавець / передає у власність другій стороні / позичальникові / грошові кошти або інші речі, визначені речовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів / суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст.. 1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В силу ст. 1049 ЦК України,-

п.1-позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику / грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

П-2-позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

П.3-позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 невизнання позову ОСОБА_2 мотивувала тим, що розписку ОСОБА_4 писала під тиском та погрозою з боку ОСОБА_2, та тим, що хоча розписка і була написана ОСОБА_4, але остання суму позики від ОСОБА_2 не отримувала. Суд критично відноситься до даної позиції, мотивуючи наступним.

В силу ст.. 1051 ЦК України: Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Таким чином, доказів тому, що розписка про позику грошей ОСОБА_7 писала під впливом обману, насильства з боку ОСОБА_2 або чоловіка останньої, або під впливом тяжкої обставини, в судовому засіданні не добуто.

Причину, по якій ОСОБА_4 не звернулася до Яготинського РВГУ після складання розписки на неправомірні дії ОСОБА_2, в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснити не змогла.

Як видно із розписки ОСОБА_4, вона позичила у ОСОБА_2 кошти в сумі 3409 гривен

Сама ОСОБА_4 та її представник заперечували отримання коштів ОСОБА_4 у ОСОБА_2.

Відповідно до словника української мови / академічний тлумачний словник 1970-1980 /, позичати - це брати щось у борг у кого-небудь.

Відповідно до ухвали Верховного суду від 18.02. 2009 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом норм матеріального права, яка в силу ст.. 360 -7 ЦПК України є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, - факт підписання особою договору позики є доказом отримання від іншої особи позики.

В силу ст.. 10 ч.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог передбачених ст.. 57-60 ЦПК України.

Доказів в підтвердження заперечень на позовні вимоги ОСОБА_2, та в підтвердження зустрічного позову не ОСОБА_7 не її представник, до суду не надали.

В силу ст.. 203 ЦК України: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його м оральним засадам. Особа. Яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі,встановленій законом Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.

В силу ст.. 215 ЦК України: Підставою недійсності правочину не недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.

При укладенні договору позики між сторонами що мало місце 7.02. 2012 року, порушення вимог статті 203 ЦК України, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, враховуючи доведеність в судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_2, суд вважає, що її вимоги підлягають до задоволення. Враховуючи недоведеність вимогу зустрічного позову ОСОБА_4, то в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Керуючись

ст.. ст.. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.203,215, 1047, 1049 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про стягнення боргу, задоволити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму позики в розмірі 3 409 / три тисячі чотириста дев»ять гривен /.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про визнання боргової розписки нікчемним правочином та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня його проголошення.

Суддя Карпович В.Д.

.