Рішення № 34570936, 29.10.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6534/13-ц

2/106/1737/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Куликовської О.М.

за участю секретаря - Любіш О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, журналіста щотижневика «Євпаторійський об'єктив «ОСОБА_20- ОСОБА_7, засновника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4, редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_5, видавника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2, журналіста щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_20- в особі ОСОБА_7, засновника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4, редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_5, видавника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації , спростування недостовірної інформації та відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Свою заяву мотивує тим , що в номері газети «Євпаторійський об'єктив» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, який був надрукований накладом 16.500 екз., на четвертій сторінці, в матеріалі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» відносно позивача була надрукована і розповсюджена у вигляді встановлених фактів наступна інформація (мовою оригіналу, рос): «Редактор еженедельной газеты «Обозрение крымских дел» ОСОБА_1 самоуправно на первой странице газеты присвоила бывшему зеку ОСОБА_9 статус адвоката. В связке с аферистом ОСОБА_9 ОСОБА_1 совершила преступление, предусмотренное частью 4 статьи 382 Уголовного кодекса Украины (умышленное неисполнение должностным лицом решения Европейского суда по правам человека) и уголовное правонарушение, предусмотренное частью 2 статьи 383 УК Украины (заведомо ложное сообщение суду, прокурору, следователю или органу досудебного расследования о совершении преступления, соединенное с обвинением в тяжком или особо тяжком преступлении или с искусственным созданием доказательств обвинения, а также совершенные из корыстных побуждений».

Вказаний матеріал також о 12-й ІНФОРМАЦІЯ_4 був розміщений в Інтернеті на сайті газети

«Євпаторійський об'єктив»:http://evpalens.mfo/,на вебсторінці: ІНФОРМАЦІЯ_2

Автором даної статті редакцією газети вказаний «ОСОБА_7», що безумовно є вигаданим авторським псевдонімом справжнього автора - ОСОБА_7.

Вважає ,що автором ОСОБА_7 навмисно, наперед усвідомлюючи всю незаконність своїх дій, в даному випадку, переслідуючи своєю метою насамперед образити її, заповзято розповсюдив у вигляді нібито кимось вже встановлених фактів вказану завідомо неправдиву, не підтверджену жодними достовірними доказами інформацію виключно в брутальній, образливій і принизливій формі із звинуваченням в скоєні численних злочинів, в порушенні принципів законності і моралі, з метою поставити під сумнів набуту нею суспільну оцінку моїх ділових і професійних якостей, її соціальну оцінку в очах оточуючих, чим свідомо спричиняє їй значну моральну шкоду, яку вона оцінюю загалом у 25.000 грн.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди позивач виходила з факту неодноразовості, навмисності та демонстративної зухвалості в діях відповідача ОСОБА_2, а також того факту, що останній є заможним підприємцем, що є загальновідомим фактом, та про що свідчать копії процесуальних судових документів, з яких видно, що ОСОБА_2 впродовж 20 років є засновником та директором цілого ряду комерційних транспортних підприємств: авто кооператив «Лада», ПП «ЮВМ-автосервіс» з надання послуг автоперевезення і які налічують десятки автобусів та легкових автомобілів (маршрутне таксі) для цілодобового та впродовж року перевезення пасажирів на міських та міжміських маршрутах, а також автостоянка, автомойка.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 в газеті «Євпаторійський об'єктив» робив свої ганебні висловлювання відносно її цілком усвідомлюючи незаконність своїх дій, та робив це з умислом та метою образити її и ввести в оману невизначене коло осіб, відкрито звинувачуючи її в скоєнні злочинів та порушення законів України.

Також інформація, яка була розповсюджена відповідачами у вигляді нібито вже кимось встановлених фактів про нібито мою участь в скоєні з паном ОСОБА_9 низки навмисних злочинів, не відповідає дійсності.

Звертає увагу суду на той факт, що в матеріалі не йдеться мова про те, що ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із черговою заявою з умовним нахилом, про нібито скоєння нею та іншими особами протиправних дій, злочинів із проханням вжити відповідних, передбачених Законом заходів і про що він розповів автору.

Тобто ОСОБА_2 не звернувся с заявою до правоохоронних органів про скоєння злочину, на що він має конституційне право. І навіть якби він звернувся в міліцію, він не мав право розповсюджувати таку заяву без достатніх на то доказів. Замість того, він відкрито і прямо стверджує в ЗМІ про факт скоєння нею злочинів.

Автор навмисно, виключно з метою складення у читача враження про те, що в діях ОСОБА_1 є завершений склад низки навмисних злочинів - у вигляді вже встановленого факту. Відповідачам, а особливо ОСОБА_2, у момент виготовлення і розповсюдження 31.08.2013р. вказаного номеру «Євпаторійського об'єктиву» вже достеменно було відомо про наявність постанови слідчого СВ Євпаторійського MB ГУ МВС України в АР Крим молодший лейтенант міліції ОСОБА_11 від 29.08.2013р., якою кримінальне провадження № 120131300800004259, відкрите за заявою ОСОБА_2 від 06.07.2013р. і яка була зареєстрована в ЄРДР під № 4259, про нібито вчинення ОСОБА_9 і ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 383 ч.З, 384 ч. 2, 368-1 ч. 4 КК України, закрито на підставі п.1 ч.І ст.284 КПК України , у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Просить визнати інформацію, розповсюджену відносно неї відповідачами: ОСОБА_2, «ОСОБА_7», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, як таку, що не відповідає дійсності і яка викладена в брутальній, образливій і принизливій формі.

Просить також спростувати вказану інформацію, відповідачем на його сайті: http://evpalens.info/, а також зобов'язати головного редактора щотижневика «Євпаторійський об'эктив» ОСОБА_5 впродовж місяця після набрання рішенням законної сили вилучити з сайту http://evpalens.info/ зі сторінки в Інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_3 вказану викладену інформацію відносно ОСОБА_1

Також зобов'язати головного редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_5 впродовж одного м'ясця після набрання рішенням законної сили, надрукувати в щотижневику «Євпаторійський об'єктив» на тій же самій сторінці, тим же самим шрифтом и тим же самим накладом спростування вказаної, невідповідній дійсності інформації.

Просить стягнути у відшкодування завданої моральної шкоди на її користь :

з ОСОБА_2 - 5.000 грн.;

з журналіста, автора статті ОСОБА_7 5.000 грн.;

з засновника щотижневика «Євпаторійський об'эктив» ОСОБА_4 - 5.000 грн.;

з головного редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_5 - 5.000 грн.;

з видавника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» фізичної особа підприємця ОСОБА_13 - 5.000 грн.;

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви . Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він особисто ніяких коментарів не давав журналістам щотижневика «Євпаторійський об'єктив», але в той же час вважає, що інформація яка викладена у статті достовірна, оскільки він дійсно звертався с заявою до Євпаторійського МВ ГУ МВС України в Криму, в якій сповіщав про скоєння редактором газети «Обозрение Кримских дел» ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, також він поділився цією інформацією з ОСОБА_15 Просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

На судове засідання не з'явились журналіст щотижневика « Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_20 - ОСОБА_7, засновник щотижневика» Євпаторійський об'єктив « ОСОБА_4 , редактор щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_5 , видавник щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_13 всі були повідомлені судом в установленому порядку. Причин неявки суду відповідачі не повідомили, заяв, клопотань від даних відповідачів не надходило, тому суд, з урахуванням думки осіб, присутніх в судовому засіданні, прийняв рішення розглянути справу у їх відсутність .

Суд, вислухав осіб, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, прийшов до наступного .

Судом встановлені слідуючи обставини та відповідні їм правовідносини

З матеріалів справи вбачається, що в номері газети «Євпаторійський об'єктив» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був надрукований накладом 16.500 екз., на четвертій сторінці, була надрукована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7». Автором даної статті зазначений ОСОБА_7 (псевдонім), як зазначила позивач справжній автор - ОСОБА_7 Жирним шрифтом в якості передумови зазначено (мовою оригіналу, рос): «Главный редактор газеты «Обозрение « Крымских дел « ОСОБА_1 на страницах своего издания « из корыстных побуждений « умышленно не исполнила решение Европейского суда по правам человека в отношении Євпаторийского правозащитника ОСОБА_17 . Об этом нашему изданию сообщил сам правозащитник»

Стаття починається зі слов :» По словам ОСОБА_18, госпожа ОСОБА_1 опубликовала в своем еженедельнике не полную, а значит недостоверную информацию ……» « Таким образом, лжедоносчики, уверен ОСОБА_17, умышленно не донесли полную информацию гражданам ОСОБА_19 о том , что уголовное дело против него изготовлено искусственно ….» ( мовою оригіналу )

Надалі в тексті статті зазначено, що «Редактор еженедельной газеты «Обозрение крымских дел» ОСОБА_1 самоуправно на первой странице газеты присвоила бывшему зеку ОСОБА_9 статус адвоката. ( сообщила недостоверную информацию ) - возмутился ОСОБА_17 . В связке с аферистом ОСОБА_9, ОСОБА_1 совершила преступление, предусмотренное частью 4 статьи 382 Уголовного кодекса Украины (умышленное неисполнение должностным лицом решения Европейского суда по правам человека) и уголовное правонарушение, предусмотренное частью 2 статьи 383 УК Украины (заведомо ложное сообщение суду, прокурору, следователю или органу досудебного расследования о совершении преступления, соединенное с обвинением в тяжком или особо тяжком преступлении или с искусственным созданием доказательств обвинения, а также совершенные из корыстных побуждений. Об этих фактах правозащитник уже сообщил в милицию. Саме цю інформацію позивач вважає, як таку, що не відповідає дійсності і яка викладена в брутальній, образливій і принизливій формі та просить її спростувати .

Згідно ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростування недостовірної інформації про себе, а також право на відшкодування матеріальної шкоди , завданої поширенням недостовірної інформації .

Аналіз змісту статті свідчить про те, що її автор не робив стверджень та висновків,а передавав інформацію , я ка ніби -то стала йому відомомою зі слов ОСОБА_2 Зміст статті свідчить про те, що журналіст скористалися своїм законним правом отримати, використати та розповсюдити зазначену інформацію, що відповідає вимогам ст.26 Закону України «Про печатні ЗМІ (пресу) в Україні».

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив той факт, що він дійсно в липні - серпні 2013 р. звертався с заявою до Євпаторійського МВ ГУ МВС України в Криму, в якій сповіщав про скоєння редактором газети « Обозрение Кримских дел « ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальних провопорушень . Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 29.08. 2013 р., яка була надана суду саме позивачем, було встановлено, що 20.08.2013 р. в Євпаторійський МВ ГУ МВС України в Криму надійшла заява ОСОБА_2 від 15.08.2013 р., в якій він просить зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань його заяву про скоєння редактором газети «Обозрение крымских дел» ОСОБА_1 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень , передбачених ст. 382 ч.4 , ч.2 ст. 383 КК України ( а.с 9 -12 ) Але кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розлідувань під № 120131300800004259 від 06.07. 2013 р. було закрито, у зв.язку з відсутністю події кримінального провадження. З тексту даної постанови також вбачається , що в своїй заяві, направленої до Євпаторійського МВ ГУ МВС України в Криму від 15.08. 2013 р. , ОСОБА_2 вказує на те, що в номері газети № НОМЕР_2 «Обозрение крымских дел» від ІНФОРМАЦІЯ_5.в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_6» редактор ОСОБА_1 та ОСОБА_9 довели до читачів заздалегідь недостовірну інформацію відносно нього.

Ці обставини свідчать про те, саме ці обставини були підставою для публікації в газеті НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_8 «Євпаторійський об'єктив» статті ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_7» ( а.с 15).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд з урахуванням характеру такої інформації , вважає , що вона не є фактичним ствердженням, а відноситься до оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Отже, позивач має передбачене законом право на відповідь та захист свого права (на його думку порушеного) в такий спосіб, що буде компенсувати у тому числі і моральну шкоду, яку він зазнав внаслідок свого помилкового сприйняття статті як негативної для себе.

Але позивач не скористався таким правом, хоча сама є засновником , редактором газети «Обозрение крымских дел» та має таку реальну можливість.

В даному випадку суд не вбачає фактів висловлювання автором в тесті спірної статті в брутальній, принизливій чи непристойній формі відносно позивача.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно зі статтею 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Статтею 10 «Конвенції про захист прав людини і основних свобод» (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору , що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Статтею 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» застережене, що журналіст є творчим працівником, який професійно збирає, одержує, створює та займається підготовкою інформації для друку, а тому має право вільно користуватися та обирати у своїх публікаціях різномовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру.

Умислом журналіста й посадової особи засобу масової інформації є таке відношення до розповсюдження інформації, коли вони усвідомлювали недостовірність інформації, передбачали її суспільно небезпечні наслідки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 15 його постанови " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи " від 27.02.2009 N 1 суди при розгляді цивільних справ зазначеної категорії повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вказана публікація є скоріш за все оцінкою поведінки особи, її критики відносно опублікованої нею статті, а не ствердженням про факт скоєння правопорушення . Автор в контексті статті вказує , що на думку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 скоїла злочин разом з ОСОБА_9 передбачене ч.4 ст. 382 КК України та про ці факти правозахисник( ОСОБА_2 ) вже сповістив в міліцію . Судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно звернувся з відповідною заявою до Євпаторійського МВ ГУ МВС України в Криму та на його думку пересічного громадянина, а не фахівця в галузі права, він вважав, що ці дії позивача відносно нього є злочином .

Суд вважає, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження приниження честі позивача, гідності та ділової репутації.

Сам факт негативного сприймання змісту публікації із викладенням думок, суджень, сформованих на аналізі отриманої відповідачем інформації із різних джерел, безумовно завдає моральної шкоди позивачу, оскільки сприймається ним як негативна інформація, він переживає, сама думка про те, що зазначена публікація формує негативну думку або ставлення до нього є безумовно неприємним, призводить до хвилювань.

Однак така моральна шкода не пов'язана із неправомірністю дій відповідачів, бо їхня поведінка не може з огляду на наведене вище розцінюватися як неправомірна. А сама моральна шкода, яку відчуває позивач пов'язана саме з його невірним сприйняттям публікації та висновках, які він сам для себе зробив.

Будь-які висловлення, що є наклепом або образою, за змістом публікації - відсутні.

Вважаючи викладене вище, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог як в частині визнання не дійсною інформацію, розповсюджену відносно неї відповідачами та як таку, що викладена в брутальній, образливій і принизливій формі, спостуванні зазначеної інформації та стягненні заподіяної моральної шкоди .

Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб .

На підставі ст. ст. 3, 19, 28 32, 34 Конституції України, ст. ст. 3, 11, 16, 23, 269 - 272, 275, 276, 278, 280, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст.1, 2, 4, 5, 7, 10, 11, 20, 27 - 31 Закону України «Про інформацію», ч. 4 ст. 17 Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі №2-рп/2012, Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року у справі №5-зп, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини,» Рішенням Європейського Суду з прав Людини у Справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України суд

ВІРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, журналіста щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_20- ОСОБА_7, засновника щотижневика» Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_4, редактора щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_5, видавника щотижневика «Євпаторійський об'єктив» ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування заподіяної моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 01.11. 2013 р.

Суддя Куликовська О.М.