Рішення № 34570716, 05.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6873/13-ц

Провадження № 2/344/3702/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 17.01.2011 року сталася ДТП за участю транспортного засобу під керування відповідача. В результаті вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб, який належить ОСОБА_2 Постановою Івано-Франківського міського суду від 14.02.2011 року відповідача було визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Вартість матеріального збитку нанесеного транспортному засобу ОСОБА_2 склала 24 019 грн. 97 коп. Моторне (транспортне) страхове бюро України, на підставі заяви потерпілого виплатило йому 20 016 грн. 64 коп. страхового відшкодування. Таким чином до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної у заподіяних збитках особи, тобто до відповідача.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Суду подав заяву, в якій просив розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, оскільки факт настання страхового випадку він не заперечив. Однак вважає, що розмір збитків, визначений позивачем є завищеним.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2011 року встановлено, що 17.01.2011 року о 10 год. 40 хв. в смт. Лисець по вул. С.Стрільців водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки УАЗ-452Д, д.н.з. НОМЕР_1, порушив п.16,13 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Рено Кенгу», д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень. ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП (а.с.12).

Згідно ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до довідки старшого інспектора з дізнання Тисменицького ВДАІ Завалка Т.А., виданої ОСОБА_2, автомобіль марки «Рено Кенгу», д.н.з НОМЕР_2 внаслідок ДПТ, яка сталась 17.01.2011 року отримав механічні пошкодження передньої правої дверки, переднього правого крила, капота, правої блок-фари, переднього бампера та решітки радіатора (а.с.11).

Як вбачається із висновку Автотоварознавчого експертного дослідження № 44 від 21 січня 2011 року, розмір збитку пошкодженого в ДТП, автомобіля Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових становить 24 019 грн. 97 коп. (а.с.14-23).

Враховуючи, що на час скоєння ДТП відповідальність відповідача, як винуватця ДТП не була застрахована договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та той факт що останній не відшкодував потерпілій особі вартість завданого ним збитку, ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - «МТСБУ») із заявою про відшкодування шкоди заподіяної його транспортному засобу внаслідок ДТП (а.с.10).

Із положень п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі заяви ОСОБА_2 та у зв'язку із настанням події, передбаченої ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату відшкодування ОСОБА_2, як потерпілій особі в розмірі 20 016 грн. 64 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 1878 від 27 квітня 2011 року (а.с.7).

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для МТСБУ (ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), згідно з якими, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної у заподіяних збитках особи, тобто до відповідача.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи ту обставину, що позивач виплатив страхове відшкодування ОСОБА_2, внаслідок завдання йому шкоди внаслідок ДТП спричиненої з вини відповідача, суд вбачає, що МТСБУ набуло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 в межах суми виплаченого страхового відшкодування - 20 016 грн. 64 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тому сплачений судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Окрім того, пунктом 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України закріплено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Позивач просить стягнути з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., однак суду надав платіжне доручення, як докази що він поніс такі витрати лише на суму 1 000 грн., а тому враховуючи положення ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відносно, недопустимості грунтування доказування на основі припущень, суд приходить до переконання, що з відповідача підлягає стягненню лише та сума витрат на правову допомогу, яка підтверджена документально, а саме 1000 грн.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1191 ч.1, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ч. 1 та 4, 61 ч.3, 79 ч.2, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, із зарахуванням на п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний код - 21647131, в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 20 016 грн. 64 коп. (двадцять тисяч шістнадцять гривень 64 коп.), 1000 грн. витрат на правову допомогу та 229 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бабій О.М.