Постанова № 34569834, 31.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/608/13-a

"31" жовтня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:

Головуючого судді Жука А.В.

суддів Мірінович У.А., Чепенюк О.В.

при секретарі судового засідання: Порплиці Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача 1: Васильчук І.Б.;

представника відповідача 2: Папи Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Тернопільської митниці Міндоходів, Міністерства доходів і зборів України

про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення оплати за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі, зобовязання здійснити перерахунок сум належних до виплати при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці (надалі по тексту Відповідач -1) та Державної митної служби України (надалі по тексту Відповідач -2) про зобов'язання Тернопільської митниці здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати за травень 2012 року та виплатити премію, а також 10% надбавки за високі досягнення в праці та виконання особливо важливої роботи, стягнення з Державної митної служби України на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 27524,52 грн. без урахування її індексації, а також моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

В судовому засіданні 01.04.2013 позивачем та його представником подано клопотання про уточнення позовних вимог, яким зменшено позовні вимоги в частині зобов'язання Тернопільської митниці здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати за травень 2012 року та виплатити премію, а також 10% надбавки за високі досягнення в праці та виконання особливо важливої роботи, оскільки такий перерахунок Тернопільською митницею було здійснено.

Ухвалою суду від 01.04.2013 було задоволено клопотання Тернопільської митниці, а адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України у зв'язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/6716/13 від 19.07.2013 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.213 у справі №819/608/13-а, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Одночасно Львівським апеляційним адміністративним судом було здійснено процесуальне правонаступництво сторін та замінено первісного Відповідача-2 - Державну митну службу України на його правонаступника - Міністерство доходів і зборів України.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 поновлено провадження у даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду.

10 вересня 2013 року до початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить стягнути з Міністерства доходів і зборів України на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 28189,98 гривень, різницю в заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення суду в сумі 8418,58 гривень, моральну шкоду в сумі 20000,00 гривень та зобов'язати Міністерство доходів і зборів України здійснити перерахунок виплати допомоги при скороченні працівника згідно ст. 44 КЗпП України та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Ухвалою суду від 10.09.2013 здійснено процесуальне правонаступництво сторін та замінено первісного Відповідача-1 - Тернопільську митницю на його правонаступника - Тернопільську митницю Міндоходів.

02 жовтня 2013 року позивачем подано додаткове обґрунтування позовних вимог, яким уточнено позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 26083,20 гривень та різниці в заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення суду в сумі 15160,86 гривень.

23 жовтня 2013 року позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 25491,20 гривня та різниці в заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення суду в сумі 14816,76 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 задоволено його позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1207-к від 11.06.2012 про його звільнення з посади та поновлено ОСОБА_1 з 12.06.2012 на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці, у зв'язку з чим позивач перебував у вимушеному прогулі з 12.06.2012 по 25.01.2013 що становить 160 днів, а отже відповідно до ст. 235 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 про поновлення ОСОБА_1 на роботі фактично була виконана відповідачами лише 12.06.2013, то відповідно до вимог ст.ст. 233, 236 КЗпП України на його користь підлягає також стягнути з відповідачів середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26.01.2013 по 12.06.2013.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що незаконним звільненням йому було завдано душевних страждань, принижено його честь та гідність, порушився нормальний спосіб життя та забезпечення належного харчування його сім'ї. Також на думку ОСОБА_1 поновлення своїх порушених прав вимагає від нього додаткових, раніше не передбачуваних зусиль. Дії відповідачів щодо протиправного звільнення та несплата заробітної плати за час вимушеного прогулу та затримки роботодавцем виконання рішення суду щодо поновлення на роботі вимагає додаткових зусиль по організації свого життя та життя сім'ї позивача.

Також позивач вказує, що після поновлення на посаді 12.06.2013 його було звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності з 20.06.2013 згідно наказу Тернопільської Митниці №204-к від 19.06.2013. При звільненні з ним було проведено розрахунок та виплачено вихідну допомогу та грошову компенсацію за невикористану відпустку, однак при розрахунку вихідної допомоги та компенсації до уваги бралась фактично отримана ОСОБА_1 заробітна плата за останній рік роботи. Враховуючи, що у випадку оплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі його середній заробіток був би більшим, позивач вважає, що відповідачем повинен бути здійснений перерахунок належних при звільненні сум.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та додаткових обґрунтуваннях до позовних вимог, просили позовні вимоги задовольнити в редакції заяви від 23.10.2013, а саме: стягнути з Міністерства доходів і зборів України на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 25491,20 гривня, різницю в заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення суду в сумі 14816,76 гривень, моральну шкоду в сумі 20000,00 гривень та зобов'язати Міністерство доходів і зборів України здійснити перерахунок виплати допомоги при скороченні працівника згідно ст. 44 КЗпП України та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. Вказали, що при обрахунку середньої заробітної плати слід керуватися довідкою Тернопільської митниці №7/1.4-3181 від 14.06.2013.

Представник Тернопільської митниці Міндоходів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів викладених в письмових запереченнях від 09.09.2013 та 20.09.2013, вказала, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці слід керуватись Постановою КМ України №100 від 08.02.1995, на підставі якої була видана довідка Тернопільської митниці Міндоходів №4/1.1-1781 від 18.09.2013. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Міністерства доходів і зборів України в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з мотивів, викладених в письмових запереченнях та поясненнях представника Тернопільської митниці Міндоходів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, колегія судів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

02 січня 2013 року ОСОБА_1 відповідно до наказу №02-к від 02.01.2003 призначений на посаду інспектора чергової оперативної частини Тернопільської митниці.

04 квітня 2012 року ОСОБА_1 переведений на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці згідно наказу №167-к від 04.04.2012.

Наказом Державної митної служби України №1207-к від 11.06.2012 ОСОБА_1 припинено перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця з 12.06.2012 та звільнено його із займаної посади.

Постановою Львіського апеляційного адміністративного суду у справі №9104/158014/12 від 25.01.2013 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №2а/1970/2876/12 від 13.08.2012, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1207-к від 11.06.2013, поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання.

Відповідно до положень ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі позивач ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі, що пов'язаний із його незаконним звільненням з 12.06.2012 по 25.01.2013, що в свою чергу складає 160 днів.

Враховуючи, що при зверненні ОСОБА_1 з позовом про поновлення на роботі ним не заявлялась позовна вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а Львівським апеляційним адміністративним судом при поновленні ОСОБА_1 на роботі питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки оплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі незаконного звільнення працівника, відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, є безумовною компенсацією втрати незаконно звільненим працівником заробітної плати внаслідок порушення його прав та охоронюваних інтересів, - то позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2012 по 25.01.2013 є підставними та підлягають до задоволення.

Судом критично оцінюється твердження Відповідача1 про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/6716/13 від 19.07.2013 (якою скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду від 01.04.2013 у даній адміністративній справі) встановлено, що на позови про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, після поновлення його на роботі, строк звернення до суду згідно ст. 99 КАС України не поширюється.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2013 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 у справі №9104/158014/12 наказом Державної митної служби України №901-к скасовано наказ Державної митної служби України №1207-к від 12.06.2013 «Про припинення перебування на державній службі» та поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці з 12.06.2012.

Згідно наказу Тернопільської митниці №200-к від 13.06.2013 ОСОБА_1 вважається таким, що фактично приступив до виконання обов'язків на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці з 13.06.2013.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

Так, згідно вказаної статті У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, на думку колегії суддів, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи, що відповідачами з 26.01.2013 по 13.06.2013 фактично не було виконано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2013 про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу митного оформлення №1 Тернопільської митниці, колегія суддів дійшла всиновку, що внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі в період з 26.01.2013 по 12.06.2013, що становить 93 дні, що порушує його охоронювані законом права, зокрема право на працю та оплату праці, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу колегія суддів виходить з наступного.

Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту Порядок №100).

Чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Відповідно до п.п. з) п. 1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно вимог п. 8 Порядку №100 Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника слід виходити з середньоденного заробітку ОСОБА_1 станом на 12.06.2013, розрахованого Тернопільською митницею Міндоходів відповідно до Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 та відображеного в довідці Тернопльської митниці Міндоходів №4/1,1-1781 від 18.09.2013 (а.с. 116) та уточнюючій довідці №4/1,1-2434 від 24.10.2013 (а.с. 156), який становить 142,59 гривні.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992.

Зокрема судом встановлено, що в період з 23.11.2012 по 30.11.2012 ОСОБА_1 працював менеджером на спільному малому підприємстві «Сателіт», де йому було нараховано заробітну плату в сумі 327,27 гривень, що підтверджується довідкою про доходи СМП «Сателіт» №24 від 23.10.2013 (а.с. 162).

Крім того, відповідно до довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 17.07.2013 (а.с. 121) в період з 10.12.2012 по 13.06.2013 ОСОБА_1 перебував на обліку в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримав допомогу по безробіттю в сумі 8638,94 гривень, а саме:

грудень 2012 року - 1148,38 гривень;

січень 2013 року - 1618,17 гривень;

лютий 2013 року - 1461,57 гривень;

березень 2013 року - 1388,49 гривень;

квітень 2013 року - 1252,78 гривні;

травень 2013 року - 1294,54 гривні;

червень 2013 року - 475,01 гривень.

Отже вказані суми заробітної плати на СМП «Сателіт» та суми отриманої допомоги по безробіттю слід виключити із стягуваних сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Як встановлено вище в період з 12.06.2012 по 25.01.2013 ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі 160 днів, а в період з 26.01.2013 по 12.06.2013 - перебував у вимушеному прогулі у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі 93 дні.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 в період з 12.06.2012 по 25.01.2013 становить:

160 (днів) * 142,59 грн. (середньоденний заробіток) - 327,27 грн. (заробіток на СМП «Сателіт») - 2766,55 грн. (допомога по безробіттю за грудень 2012, січень 2013 років) = 19720,58 гривень.

Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 в період з 26.01.2013 по 12.06.2013 становить:

93 (дні) * 142,59 грн. (середньоденний заробіток) - 5872,39 (допомога по безробіттю за лютий - червень 2013 року) = 7388,48 гривень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог ОСОБА_1, останній просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника з Міністерства доходів і зборів України (правонаступника Державної митної служби України).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Міністерство доходів і зборів України фінансується за рахунок коштів державного бюджету, загальна сума та розмір виплат заробітної плати посадовим особам органів доходів і зборів передбачаються в кошторисах видатків відповідних державних установ та їх штатних розписах.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Тернопільською митницею (правонаступником якої є Тернопільська митниця Міндоходів), яка є самостійною юридичною особою та має окремо затверджений кошторис на оплату праці штатних працівників.

Нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалась в межах видатків на утримання працівників Тернопільської митниці виділених їй, як розпоряднику бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення її діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок оплати середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника покладається саме на Тернопільську митницю Міндоходів, як правонаступника Тернопільської митниці.

Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Податкового кодексу України із сум доходу нарахованого на користь фізичної особи - працівника утримуються єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За наведених обставин обставин колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2012 року по 25 січня 2013 року в сумі 19720,58 гривень з утриманням обов'язкових податків та зборів та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 26 січня 2013 року по 12 червня 2013 року в сумі 7388,48 гривень з утриманням обов'язкових податків та зборів.

Що стосується позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, позивачем ні в позовній заяві, ні в поясненнях наданих під час розгляду справи не наведено належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди, не доведено наявність причинного зв'язку між заподіяною на думку позивача шкодою та виною відповідача в її заподіянні, а отже на думку суду позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

В частині позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок виплати допомоги при скороченні працівника згідно ст. 44 КЗпП України та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до наказу Тернопільської митниці №204-к від 19.06.2013 "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено з роботи із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та проведено з ним повний розрахунок, зокрема нараховано та виплачено вихідну допомогу, а також грошову компенсацію за 35 невикористаних днів щорічної відпустки за період роботи з 12.06.2012 по 11.06.2013 та 1 день невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований період з 12.06.2013 по 19.06.2013.

Нарахування та виплата вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки було проведено у відповідності до вимог абз. 3 п. 4 Порядку №100, відповідно до якого коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом також встановлено, що позивач на час вирішення справи судом не звертався до відповідачів з вимогою про здійснення перерахунку виплат, що належать працівникові при звільненні, у зв'язку із оплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що позовна вимога про здійснення такого перерахунку заявлена позивачем передчасно, станом на день звільнення (19.06.2013) нарахування та виплата вихідної допомоги та грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки проведена Тернопільською митницею відповідно до вимог Порядку №100, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, в зв'язку з чим в задоволенні позову в частині зобов'язання здійснити перерахунок виплати допомоги при скороченні працівника згідно ст. 44 КЗпП України та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку також слід відмовити.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що Негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Проаналізувавши наявні матеріали та обставини справи, подані сторонами докази, а також норми чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та не спростованими відповідачами, в зв'язку з чим позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2012 року по 25 січня 2013 року в сумі 19720,58 гривень з утриманням обов'язкових податків та зборів та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 26 січня 2013 року по 12 червня 2013 року в сумі 7388,48 гривень з утриманням обов'язкових податків та зборів.

Керуючись ст.ст. 11,35,70,71,79,86,128,153,158-163,167,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тернопільської митниці Міндоходів (вул. Текстильна, 38 м. Тернопіль, код 38697029) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2012 року по 25 січня 2013 року в сумі 19720,58 гривень (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять гривень 58 копійок) з утриманням обов'язкових податків та зборів.

3. Стягнути з Тернопільської митниці Міндоходів (вул. Текстильна, 38 м. Тернопіль, код 38697029) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 26 січня 2013 року по 12 червня 2013 року в сумі 7388,48 гривень (сім тисяч триста вісімдесят вісім гривень 48 копійок) з утриманням обов'язкових податків та зборів.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць відповідно до вимог п. 2) ч. 1 ст. 256 КАС України допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

(постанова виготовлена в повному обсязі 05.11.2013)

Головуючий суддя Жук А.В.

Судді Мірінович У.А.

Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.