Рішення № 34567863, 28.10.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/5487/13-ц

2/119/2220/13

Справа № 2/119/2220/13

119/5487/13 ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2013 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд АР Крим у складі:

Головуючого-судді: - ОСОБА_1,

при секретарі: - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання договору недійсним та стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання Угоди № 312998 від 13.03.2010 року про надання послуг, укладеної між позивачем та відповідачем, недійсної; стягнення з відповідача отриману за недійсним договором суми в розмірі 27248,85 грн. Позов мотивований тим, що 13.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № 312998 з надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Система АвтоТак, відповідно до Додатку № 2 до угоди є торгівельна марка, що зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО» з адміністрування системи придбання автомобіля в групах. Відповідно до Додатку №2 поточна ціна на автомобіль є критерієм для розрахунку розміру складових внесків та інших платежів, передбачених Угодою, які повністю оплачуються учасниками згідно з Графіком внесків у безготівковому порядку (п.2.1, 2.3, 1.5 Додатку №2 до угоди). Так, відповідно до Додатку №1 до Угоди, ані марка автомобіля, ані його остання ціна не були відображені. Графік внесків склав 120 платежів, вступний внесок 3625,92 грн., який було сплачено 13.03.2010 року. Механізм розрахунку внесків угодою не передбачений, та за відсутності марки автомобіля взагалі незрозумілий. Проте, бажання придбати найближчим часом автомобіль, та добро ставлення до позивача працівників відповідача, не породжували сумнівів, а викликали довіру позивача. Відповідно до виставлених рахунків позивачем в порядку виконання Угоди було перераховано суми: 23622,93 грн., з яких: 09.04.2010 року 1364,09 грн.; 12.05.2010 року 1364,09 грн.; 14.06.2010 року 1364,09 грн.; 08.07.2010 року 1364,09 грн.; 10.08.2010 року 1486,52 грн.; 14.09.2010 року 1486,52 грн.; 13.10.2010 року 1487,60 грн.; 11.11.2010 року 1494,10 грн.; 14.12.2010 року 1494,10 грн.; 11.01.2011 року 1189,71 грн.; 14.02.2011 року 1189,71 грн.; 11.03.2011 року 1189,71 грн.; 14.04.2011 року 1189,71 грн.; 12.05.2011 року 1233,23 грн.; 07.06.2011 року 1215,22 грн.; 14.07.2011 року 1755,22 грн.; 15.08.2011 року 1755,22 грн. Наприкінці літа 2011 року через фінансові труднощі, в жовтні 2011 року позивач звернулася з листом до відповідача про розірвання угоди. 12.10.2011 року було отримано лист-відповідь, що угода розірвана, а сплачені кошти будуть повернуті без суми вступного внеску, який склав 3625,92 грн. у вигляді чистих внесків, розрахованих відповідно до положень п.13.3 Додатку №2 до Договору. Відповідно до п.13.3 Додатку №2 до Угоди, сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив ТОВ «АВТО ПРОСТО» про розірвання угоди, за вирахуванням Відступного за відмову від Угоди у розмірі (двох) цілих Чистих внесків. На письмове звернення позивача ОСОБА_4 комісія, що здійнює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, повідомила її, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» набуло статусу фінансової установи лише 19.01.2012 року, а ліцензію з правом надання фінансової послуги адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах лише 15.01.2013 року. Суми позивачу не повернуті, що стало підставою для звернення з позовом до суду. На день укладення угоди відповідач не мав належної дієздатності, тому в порядку ч.1 ст.215 ЦК України, правочин є недійсним.

Зазначена Угода не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки містить несправедливі умови договору, які призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживача. До того ж, Угода не відповідає вимогам ст.19 цього Закону, якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, та є односторонньою, оскільки передбачає лише права ТОВ "АВТО ПРОСТО" без будь-яких обовязків, а відповідальність за невиконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер, відповідачем порушено його права щодо надання інформації про хід виконання цього договору. Правовими підставами позовних вимог зазначено ст.ст.91,215,216 ЦК України, ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст..ст.4,9, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст..ст.4,19,22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач в судове засідання не зявилася, подала заяву, якою вимоги позову підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не зявився, були сповіщені належним чином. Згідно заперечення на позов, просили застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Позов не визнали, вважають, що Угода укладена з дотриманням вимог діючого законодавства, позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.169, 224 ЦПК України.

Суд, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

В силу положень ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи встановлено, що 13.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № 312998 з надання послуг системи АвтоТак. Згідно ст.1 Угоди, предметом цієї угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом підписання сторонами Угоди, Додатку №1 та Додатку №2, які є невідємними частинами Угоди (а.с.42-51). Система АвтоТак, відповідно до Додатку № 2 до угоди є торгівельна марка, що зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО» з адміністрування системи придбання автомобіля в групах. Відповідно до Додатку №2 поточна ціна на автомобіль є критерієм для розрахунку розміру складових внесків та інших платежів, передбачених Угодою, які повністю оплачуються учасниками згідно з Графіком внесків у безготівковому порядку (п.2.1, 2.3, 1.5 Додатку №2 до угоди).

Згідно Додатку №1 до Угоди, ані марка автомобіля, ані його остання ціна не відображені. Графік внесків складає 120 платежів, вступний внесок 3625,92 грн., який було сплачено 13.03.2010 року (а.с.72).

Відповідно до виставлених рахунків позивачем в порядку виконання Угоди було перераховано суми: 23622,93 грн., з яких: 09.04.2010 року 1364,09 грн.; 12.05.2010 року 1364,09 грн.; 14.06.2010 року 1364,09 грн.; 08.07.2010 року 1364,09 грн.; 10.08.2010 року 1486,52 грн.; 14.09.2010 року 1486,52 грн.; 13.10.2010 року 1487,60 грн.; 11.11.2010 року 1494,10 грн.; 14.12.2010 року 1494,10 грн.; 11.01.2011 року 1189,71 грн.; 14.02.2011 року 1189,71 грн.; 11.03.2011 року 1189,71 грн.; 14.04.2011 року 1189,71 грн.; 12.05.2011 року 1233,23 грн.; 07.06.2011 року 1215,22 грн.; 14.07.2011 року 1755,22 грн.; 15.08.2011 року 1755,22 грн. (а.с.52-72), однак, права на отримання автомобіля позивач так і не отримала.

Згідно листа від 12.10.2011 року, направленого на адресу позивача, її повідомлено про розірвання згідно ст.4 Угоди та статті 13, п.13.1 Додатка №2 «Правил функціонування системи придбання в групах АвтоТак», та про подальше повернення чистих внесків, розрахованих у відповідності до положень Статті 13, п.13.3 Додатка №2 до Угоди (а.с.73).

Статтею 3 Угоди передбачено зобовязання відповідача щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми "АвтоТак", здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику.

Відповідно до ст. 5 Угоди учасник зобовязується виконувати зобовязання, передбачені Угодою, у порядку та строки, визначені Угодою; у ст. 7 визначено, що Угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобовязань, передбачених Угодою.

В той же час, в угоді та додатках до неї не вказані підприємство, з яким ТОВ "АВТО ПРОСТО" укладено договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Згідно Додатку №1 до Угоди № 312998 (а.с.43) не визначені ані марка автомобіля, його модель, ані його остання ціна.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що умови укладеної Угоди порушують права позивача, як споживача, оскільки здійснені ним виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків.

ТОВ "АВТО ПРОСТО" покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Частинами 1, 2, 3, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів" заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди № 312998 від 13 березня 2010 року ТОВ "АВТО ПРОСТО" щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт у кожній групі в місяці, наступному за місяцем, в якому підлягає сплаті перший Повний внесок у групі. ТОВ "АВТО ПРОСТО" може прискорити дату проведення першого Асигнаційного акту, а також може проводити позачергові Асигнаційні акти. Наступні Асигнаційні акти проводяться щомісяця. Право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи.

При цьому, відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Покликаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 відповідач зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, оскільки під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТзОВ "АВТО ПРОСТО", згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми "Авто Так". Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Не ґрунтується на вимогах закону твердження відповідача про дотримання положень ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 цього кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

В постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 зазначено, що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон встановив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно із частиною 1 статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В силу положень ч.1 ст.27 ЦПК України подавати докази є не лише обовязком, але й правом осіб, які беруть участь у справі, і яке прямо передбачено зазначеною статтею.

Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріальне-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

За таких обставин, за відсутності належних та допустимих доказів в обгрунтування заперечень відповідача, суд приходить до висновку про те, що угода № 312998 від 13 березня 2010 року суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" внаслідок здійснення ТОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, а саме у вигляді стягнення із відповідача на користь позивача сум, які були сплачені позивачем за вищевказаною угодою та яка визнана недійсною, - 27248,85 грн.

Судові витрати розподілені відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, ст.4, ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.4,10,11,60,88,212-215,224-226,294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати Угоду № 312998 від 13 березня 2010 року про надання послуг, укладену між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (01601 м.Київ, вул.Воровського, 24, корп.1, 3 пов., Ідентифікаційний номер 35509011) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт ЕС № 542074, виданий Феодосійським МВ ГУМВС України в Криму 08.01.1998 року), 27248 (двадцять сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 85 коп., які були сплачені останньою на виконання угоди, яка визнана судом недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 501 (пятсот одну) грн. 89 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар-