Рішення № 34567829, 18.10.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/4063/13-ц

2/119/1871/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Семенник М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, припинення права спільної власності на частку в майні, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Регіональне управління в АР Крим Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Регіональне управління в АР Крим Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13.09.2007 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_2, припинення права власності відповідача на вказану квартиру, визнання права власності на неї за позивачем. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони по справі до 26.05.2010 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час знаходження в шлюбі уклали 05.12.2006 з третьою особою кредитний договір № 41, відповідно до умов якого отримали прямий адресний кредит в сумі 210 608 грн. строком повернення 120 кварталів з дня укладення договору, цільовим призначенням на будівництво житла квартири площею 69,83 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, позичальником за договором зазначено відповідача. Відповідно до умов вказаного договору сторонами було внесено перший внесок, витрати на страхування. Після розірвання шлюбу виникла прострочена заборгованість за кредитом, яку було погашено позивачем, зі згоди відповідача до кредитного договору було укладено додаткову угоду про зміну особи позичальника на позивача.

До початку розгляду судом справи по суті позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, у якій з тих же підстав просив вирішити питання про поділ вказаної квартири як спільного майна подружжя, припинення права спільної власності сторін на неї, визнати за позивачем право власності на квартиру зі сплатою відповідачу компенсації вартості її частки, вніс на депозитний рахунок суду суму в розмірі 34 168 грн. згідно квитанції № G5-223 від 10.10.2013.

Відповідач надала до суду заперечення на позов від 10.06.2013 року, в яких просила вирішити питання про стягнення на її користь з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей компенсацію вартості її частки в спірній квартирі в сумі 34168 грн. (а.с. 40-41), а також заперечення від 16.10.2013 (а.с. 89-90), у яких просила визначити суму компенсації вартості її частки не менше 50 000 грн.

В судове засідання сторони не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав до суду телеграму з проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду письмові заперечення, телефонограму про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 22 травня 2005 року по 26 травня 2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 100, 101). Від шлюбу у сторін є малолітні діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 47-48), які в теперішній час проживають з відповідачем в м. Білогірськ АР Крим, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача (а.с. 89-90). В період перебування в шлюбі 05.12.2006 між третьою особою та родиною в особі відповідача було укладено кредитний договір № 41 (а.с. 7-12), відповідно до умов якого згідно з Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженим Постановою КМУ № 584 від 29.05.2001, третя особа надала кредит в розмірі 210 608 гривень строком повернення 120 кварталів з дати укладення кредитного договору (п. 1.1. договору) цільовим призначенням на будівництво житла у вигляді квартири площею 69,38 кв.м., згідно з проектом за адресою АДРЕСА_3. (п. 1.2. договору). Погашення кредиту мало відбуватись щоквартальними платежами (п. 4.2.2. договору) згідно розрахунку розмірів щоквартальних платежів (а.с. 15), також позичальник зобовязався сплатити попередній внесок, а також кошти на страхування в сумі 6722 грн. (п. 2.1. договору).

14.06.2007 року відповідачу було видано свідоцтво на право власності на вказану квартиру (а.с. 5), право власності зареєстровано у встановленому законом порядку (а.с. 6).

02.03.2011 третьою особою на адресу відповідача було направлено претензію (а.с. 43), в якій зазначено, що з 2 кварталу 2009 року зобовязання щодо сплати кредиту не виконуються. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про сплату сторонами в період шлюбу на погашення кредиту в сумі 16539 грн., а також попереднього внеску в сумі 6722 грн.

Також судом встановлено, що згідно п. 30 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сімям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою КМУ № 584 від 29.05.2001, у звязку із народженням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, було прийнято рішення про погашення 25 % суми зобов'язань за кредитом в розмірі 48925 грн. за рахунок бюджетних коштів, що підтверджується розрахунком зобовязань за кредитом (а.с. 15).

Таким чином, на дату розірвання шлюбу залишок заборгованості за кредитом складав 145 144 грн. (210608 грн. 16539 грн. -48925 грн.)

21 березня 2011 року між позивачем та третьою особою було укладено додаткову угоду про внесення змін до Кредитного договору № 41 від 05.12.2006, відповідно до умов якої було змінено особу позичальника й замість відповідача зазначено позивача (а.с. 14).

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України, за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Враховуючи викладене, згоду відповідача на отримання компенсації грошової компенсації вартості її частки в спільному майні а також відсутність доказів можливості реального поділу спірної квартири між сторонами по справі, суд доходить до висновку про присудження спірної квартири позивачу з стягненням з нього компенсації вартості частки відповідача в спільному майні.

При визначенні розміру компенсації суд враховує вартість спірної квартири, яка, відповідно до відомостей, що містяться в Додатку № 1 до кредитного договору № 41 від 05.12.2006 (а.с. 13), складає 219 657 грн., залишок заборгованості за кредитним договором № 41 від 05.12.2006, який станом на дату розірвання шлюбу складав 145 144 грн., обовязок щодо сплати якого несе позивач.

З урахуванням вище наведеного, розмір компенсації вартості частки відповідача в спільному майні складає 37 256 грн. 50 коп. ((219657 грн. -145144 грн.)/2), з яких 34 168 грн. підлягають видачі відповідачу з депозитного рахунку суду, 3088 грн. 50 коп. стягненню з позивача на користь відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність збільшення розміру компенсації вартості її частки в спільному майні з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Доказів наявності обставин, з якими закон повязує можливість відступлення від принципу рівності часток при поділі майна подружжя, відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. 364, 370, 372 ЦК України, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки в спільному майні подружжя в сумі 3088 (три тисячі вісімдесят вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, компенсацію вартості частки в спільному майні подружжя в сумі 34 168 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок, що зберігаються на депозитному рахунку Територіальне управління Державної судової адміністрації України в АРК, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 26273942, р/р № 37319012000604, призначення платежу „на депоз рах феодос міськ суду за позовн заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо забезп позову заставою Платник: ОСОБА_1. згідно квитанції № G5-223 від 10 жовтня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Мурзенко

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Секретар: