Рішення № 34560269, 05.11.2013, Слов'яносербський районний суд Луганської області

Справа № 429/1653/13-ц

Номер провадження 2/429/639/13

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2013 року Слов`яносербський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Тімінського В.В.

при секретарі Стрільцовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ту обставину, що 13.08.2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір згідно якого відповідачу банк надав кредит в розмірі 10 000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно договору, позичальник зобов`язаний згідно встановленого графіка проводити погашення нарахованих відсотків за користування кредитом, здійснювати часткове або повне погашення. Позичальник систематично не виконував вимоги цієї угоди щодо погашення кредиту, має заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пеню. Станом на 27.06.2013 року відповідач має заборгованість в сумі 28485,34 грн.,

Просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 28485,34 грн., сплачений судовий збір та витрати на розміщення оголошення про виклик до суду в розмірі 420 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та суду зазначив, що кредитний договір не припинив свою дію, зобов'язання покладені на відповідача в повному обсязі не виконані. Строки позовної давності позивачем не пропущені, оскільки відповідач 24.05.2011 року погасив заборгованість по тілу кредиту, тим самим відновив перебіг позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позов та суду пояснив, що 13.08.2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу банк надав кредит в розмірі 10 000 грн.. Позивач звернувся до суду з позовом 04.07.2013 року, у зв'язку з чим пропустив строки позовної давності. Зміна строків позовної давності між сторонами не обумовлювалася. Тіло кредиту погашено 24.05.2011 року дії позивача, щодо нарахування пені та відсотків за відсутності тілу кредиту є неправомірними. Клопоче перед судом про застосування строків позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд знаходить позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню, оскільки статтею ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається. Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач дійсно уклав з позивачем кредитний договір за № AKS1SK00000690 від 13.08.2004р. та отримав кредит у розмірі 10 000 грн. з кінцевим терміном погашення 13.08.2006р.. Відповідно п.1.1 зазначеного договору відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 0,1% на день на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою єдиноразової комісії на час надання кредиту в розмірі 2% від суми кредиту.

П.1.2 договору встановлено, що для погашення заборгованості, яка складається з боргу за кредитом та проценти за користування кредитом відповідач повинен щомісячно в період з 15 по 15 відповідно визначеного графіку сплачувати кошти.

Відповідно п. 3.2 договору при порушенні позичальником строків визначених п. 1.1, він зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом в подвійному розмірі визначеному в п.1.1. договору. У випадку несвоєчасної сплати заборгованості за процентами та комісії банк має право нарахувати, а позичальник сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми несплаченої заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач стверджує, що відповідач належним чином покладені на нього обов'язки не виконав відповідно вимог договору, тому повинен сплатити банку - пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі - 20 241,99 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі - 8 243,35 грн..

Суд вважає, що позивач дійсно порушив умови кредитного договору і внаслідок невиконання покладених на нього обов'язків, а саме п.п 1.1, 3.2 Договору має заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору.

Однак, представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 261 п. 5 ЦК України передбачено, що початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто перебіг, позовної давності починається з наступного дня обумовленого кінцевого строку виконання зобов'язань з 14.08.2006 року.

Позивач вважає, що вчинений відповідачем платіж 24.05.2011 р. щодо сплати тіла кредиту є фактом переривання строків позовної давності, в наслідок чого перебіг позовної давності починається заново відповідно ст.. 264 ЦК України.

Однак суд вважає, що до виниклих правовідносин Цивільним кодексом України встановлена загальний строк позовної давності відповідно ст. 257 ЦК України в три роки, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік ст. 258 ЦК України.

В статті 264 ЦК України визначено поняття переривання строків позовної давності, тобто із змісту зазначеної статті, вбачається, що для переривання строків необхідне їх існування на цей період.

Так, позивач з 14.08.2006 року до 24.05.2011 року не яких дій підтверджуючих визнання боргу не вчиняв, це більш чотирьох років, що підтверджується даними викладеними в графі розрахунку заборгованості «Сальдо прострочено» та «Загальна заборгованість з пені» з 14.08.2006 по 24.05.2011 р. тому позивач фактично пропустив строки позовної давності і застосування до обумовлених вище правовідносин вимог ст.. 264 ЦК України є помилковою, оскільки неможливо переривати перебіг позовної давності, яка вже минула.

Отже, позивач пропустив строки позовної давності, визначені в ст.. ст. 257, 258 ЦК України. Відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 257,258,261,266,526,527,530,610,612,1054 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 10,57, 60, 197, 212, 214,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити - за пропущенням строків позовної давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Тімінський