Рішення № 34558401, 18.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/15478/2012

н/п 2/640/381/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Сенаторова В.М.

при секретарі - Сергєєвої Н.С.

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, розподіл сумісно нажитого майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила встановити факт проживання однією сім'єю її ОСОБА_5 з відповідачем ОСОБА_6 у період з 12.08.2005 року до 26.11.2008 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 24.05.2012 року, укладений між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_7 - недійсним з застосуванням двосторонньої реституції зазначеного правочину, розподілити сумісно нажите майно подружжя, визнавши за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 вказала, що 28.02.2003 року вона та відповідач звернулися до органу РАГС з заявою про реєстрацію шлюбу.

У цей же день, 28.02.2003 року було придбано квартиру АДРЕСА_1. Для купівлі зазначеної квартири були використані спільні кошти, але оформлено квартиру було на відповідача ОСОБА_6

19.04.2003 року шлюб між сторонами був зареєстрований у міському відділі реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, запис № 423.

Наприкінці 2004 року відносини з чоловіком ОСОБА_6 загострилися, почали виникати конфлікти і суперечки з різних причин, в тому числі з бізнесових питань ОСОБА_6, який весь час намагався отримати кредит та передати квартиру в іпотеку. Позивачка категорично проти цього заперечувала, оскільки зазначена квартира була єдиним їх житлом.

Внаслідок цього 23.04.2005 року ОСОБА_6 продав спірну квартиру АДРЕСА_1, підставній особі - ОСОБА_8. Продаж квартири було здійснено під час шлюбу.

Згодом, коли новий, номінальний, власник квартири почав пред'являти свої права на неї, позивачка звернулася із відповідним питанням до відповідача, оскільки навіть не знала про укладення зазначеного договору. До цього позивачка весь час вважала, що квартира знаходиться у їх спільній власності, і відповідач не може без згоди позивачки її відчужувати.

Після продажу квартири на деякий час наші стосунки з чоловіком вкрай погіршилися. Руками нового власника квартири ОСОБА_6 намагався виселити позивачку з житла в примусовому порядку, вчиняв постійні конфлікти, почав застосовувати фізичну силу.

Через деякий час між позивачкою та ОСОБА_6 відбулося примирення, внаслідок чого вони дійшли згоди з огляду на певні домовленості зберегти сім'ю.

Домовленості полягали в наступному: ОСОБА_6 повертає спірну квартиру, купуючи її в шлюбі у ОСОБА_8, після чого позивачка реєструю своє місце проживання в ній вже на правах співвласника.

У відповідності до цієї домовленості 15.11.2005 року відповідач ОСОБА_6 знову придбав зазначену квартиру у ОСОБА_8, чим підтверджується номінальна належність квартири останньому. Зареєструвати місце проживання в спірній АДРЕСА_1, позивачка так і не змогла, оскільки відповідач впродовж тривалого часу знаходив якісь підстави для уникнення надання згоди на реєстрацію позивачки.

Позивачка будучи юридично не обізнаною на той час не розуміла, що, насправді, своїми діями та неправдивими обіцянками відповідач ОСОБА_6 в черговий раз хотів лише притримати її біля себе, навіть не думаючи про те, щоб юридично визначити співвласником спірної квартири. Про вказане позивачка дізналася пізніше, оскільки без серйозних сварок вони прожили разом з чоловіком з кінця 2005 року майже по 2009 рік.

Наприкінці 2008 року чи на початку 2009 року позивачка дізналася про те, що шлюб між неї та відповідачем ОСОБА_6 було розірвано 12.08.2005 року на підставі рішенням Київського районного суду м. Харкова. До цього часу про це позивачці відомо не було.

Позивачка вважає, що вона фактично проживала разом з ОСОБА_6 у спірній квартирі АДРЕСА_1, як чоловік та жінка однією сім'єю та вели спільне господарство увесь час після одруження і до 26.11.2008 року / день спричинення позивачці тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості).

Після 2009 року і до 18.09.2012 року позивачка вже саме безперешкодно проживала та користувалася спірною квартирою, вважаючи її спільною сумісною власністю.

За весь час проживання у зазначеній квартирі позивачка брала участь в її утриманні, доглядала за нею, сплачувала комунальні та інші відповідні платежі.

Факт безперервного проживання позивачці в спірній квартирі з 2003 року і по сьогоднішній день підтверджується сплатою комунальних платежів, рахунків за воду та електроенергію, домашній телефон, що може підтвердити відповідними чеками та іншими платіжними документами. Договір про користування електроенергією був укладений між позивачкою та електропостачальною організацією і діє до сьогоднішнього часу.

Окрім цього в спірній квартирі за власні кошти проводилися ремонтні роботи.

У 2007 році позивачка спільно з відповідачем була на відпочинку.

У 2009 році за фактом спричинення позивачці тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості відносно ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 122 КК України. Досудове слідство по зазначеній кримінальній справі до цього часу не закінчене.

18 вересня 2012 року позивачка дізналася, що спірна квартира АДРЕСА_1 у відповідності до договору купівлі продажу від 24.05.2012 була продана останнім ОСОБА_7.

Дозволу на продаж спірної квартири, позивачка не надавала, вважає договір купівлі-продажу недійсним, оскільки спірна квартира є і її власністю.

В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги. позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_9 проти позову заперечував, вказав проте, що з 2004 року він не проживає разом з позивачкою.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечував.

Суд, вислухав пояснення сторін, перевірив матеріали справи, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлені наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідношення.

28 лютого 2003 року позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 звернулись з заявою до органу РАГС про реєстрацію шлюбу. Проти даного факту сторони не заперечували.

В цей день на підставі договору купівлі - продажу від 28 лютого 2003 року відповідач ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_10 спірну АДРЕСА_1 / а. с. 9 /

На підставі договору купівлі продажу від 23 квітня 2005 року відповідач ОСОБА_11, продав спірну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8

/ а. с. 10/

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2005 року позивачка ОСОБА_5 була виселена зі спірної квартири АДРЕСА_1 Дане рішення набрало законної сили. / а. с. 37 /

12 серпня 2005 року рішенням Київського районного суду м. Харкова розірвано шлюб між позивачкою ОСОБА_5 і відповідачем ОСОБА_6, рішення набрало законної сили з 14 вересня 2005 року / а. с. 39 /

15 листопада 2005 року ОСОБА_8 продав спірну квартиру відповідачу ОСОБА_6 / а. с. 11 /

24 травня 2012 року відповідач ОСОБА_6 продав спірну квартиру ОСОБА_7 / а.с 12 /

Аналізуючи вищевказані факти суд приходить до наступного.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_5 просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з 12 серпня 2005 року по 26.11.2008 року, але ж з матеріалів справи видно, що 12 серпня 2005 року рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами по справі розірвано, що не свідчить про відношення як між чоловіком та дружиною.

Крім цього, сама позивачка у позові вказує, що після продажу відповідачем ОСОБА_6 спірної квартири ОСОБА_8,, тобто з 23 квітня 2005 року, стосунки з відповідачем вкрай погіршились, 12 серпня 2005 року шлюб між сторонами розірваний. Далі позивачка вказує, що між неї та відповідачем ОСОБА_6 відбулося примирення, але будь яких доказів про примирення, встановлення відношень як між подружжя, позивачка не надала.

Опитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивачки, вказали, що вони бачили як ОСОБА_6 приходив у спірну квартиру, але ніхто не стверджував що він приходив як чоловік позивачки.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факт проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

В порядку ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У статті 3 СК України зазначається, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В порядку ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді даної категорії справи позивачці необхідно було надати докази проте, що що фактичне подружжя вважали себе дружиною та чоловіком, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, докази про спільне придбання майна як рухомого так і не рухомого, докази проте, що фактичне подружжя проживають разом, з якого часу, надати докази про дату коли чоловік та жінка почали разом проживати, коли спільне проживання було закінчено, дата, з чиєї вини.

Таким чином з урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачкою не надано доказів про фактичні шлюбні відношення, про спільне проживання разом з відповідачем з 12 серпня 2005 року до 26 листопада 2008 року, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі у зв'язку з тим, що інші вимоги витікають з встановленням юридичного факту.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 256 ЦПК України, ст.ст. 3, 74 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, розподіл сумісно нажитого майна подружжя відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення через Київський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -