Рішення № 34557995, 16.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13209/13-ц

н/п 2/640/3222/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Косаригіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати додаткової допомоги при звільненні працівника,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати додаткової допомоги при звільненні працівника.

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що він працював на посаді командира взводу оперативно-технічного загону Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна)служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Наказом № 72-П від 26.06.2012 р. позивача звільнено з роботи згідно п. І ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний в день звільнення виплати працівнику всі кошти, що належать мені від підприємства.

При звільненні з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників відповідач мав сплатити позивачу додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи па підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників відповідно п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» ПАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 pp. та п. 2.6 Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014pp.. зареєстрованої у Міністерстві соціальної політики України 18 січня 2012 р. Додаткова допомога позивача складає тримісячний середній заробіток. Зазначена допомога позивачеві виплачена не була. Напередодні звільнення (25.06.2012 р.) позивач письмово звернувся до адміністрації ДП «ЛІКВО» з проханням виплатити йому зазначену вихідну допомогу в належному розмірі, але, порушуючи ст.. 15 Закону України «Про звернення громадян», адміністрація не надала ніякої відповіді.

Рішенням Київськогорайонного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року, відповідача зобов'язано нарахувати та сплатити позивачу зазначену допомогу у розмірі 19782 гривні.

Ухвалою від 13 березня 2013 року, справа №22-ц/790/1472/13. Апеляційний суд Харківської області апеляційну скаргу ДП «ЛІКВО» відхилив.

05 липня 2013 року на виконання Рішення суду на картковий рахунок позивача були нараховані стягнені державним виконавцем з відповідача кошти у розмірі мого тримісячного середнього заробітку загальною сумою 19782 гривні, що підтверджується довідкою AT «Дельта Банк»- від 18 липня 2013 року.

Таким чином, в день звільнення відповідач не виплатив позивачу всі належні йому кошти, чим порушив вимоги ст. 116КЗпП України.

Оскільки позивача було звільнено 26 червня 2012 року, а повний розрахунок був здійснений 05 липня 2013 року, час затримки виплати додаткової допомоги згідно п. 2.10. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДІЇ «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 pp. склав 256 робочих днів та середній заробіток, який відповідач повинен виплатити за час затримки розрахунку складає 84403 гривні 20 копійок.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав та просив суд задовольнити, надав пояснення відповідно до змісту позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав суду усні та письмові пояснення, згідно з якими, спірна вихідна допомога, виплата якої не відбулась, не передбачена чинним законодавством України, її розмір та порядок виплати встановлено у нормативно-правових актах локальної дії, зокрема у Колективному договорі між адміністрацією та трудовим колективом Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на 2012-2014 p.p.

Відповідач проявив належну дбайливість, щодо розрахунку і Позивачем, виплативши у день звільнення усі суми, передбачені нормами чинного законодавства.

Провести виплату додаткової вихідної допомоги Відповідач не мав можливості з об'єктивних підстав, адже відповідно до н.4.1 Колективного договору форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри всіх видів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат, всіх видів вихідних допомог (крім передбачених чинним законодавством) встановлюються в Договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством. Генеральною та Галузевою угодами та в межах наявних коштів, Відповідно, відсутність коштів, унеможливлює здійснення даного виду виплат.

Невиплата додаткової вихідної допомоги, передбаченої п. 2.10 Колективного договору сталася не з вини Відповідача, наявність об'єктивних явищ, а саме відсутність укладених договорів з основними контрагентами, скрутний фінансовий стан, збитки підприємства, а також тимчасове призупинення нарахування ряду виплат, в тому числі всіх видів вихідних і соціальних допомог (за виключенням передбачених КЗпП), тобто таких, які провадяться понад встановлені законодавством норми виключно при наявності фінансової можливості, перешкодило власнику належно виконати свої зобов'язання, передбачені Колективним договором.

Відповідно до ст. 9-1 КЗпП України Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Як правило, додаткові пільги та виплати встановлюються за рахунок отриманого підприємством прибутку.

Тимчасове призупинення нарахування додаткової допомоги вимушений захід, застосований па час подоланим підприємством фінансових труднощів, з метою оптимізації витрат і можливості подальшого функціонування підприємства. Дане рішення було прийняте за згодою сторін Колективного договору, а саме, адміністрації ДП «ЛІКВО» та профкому підприємства, як повноважного представника трудового колективу ДП «ЛІКВО», що підтверджується спільними рішеннями, підписаними сторонами.

За наявності усіх перелічених вище обставин Відповідач не мав змоги нарахувати та виплатити даний вид допомоги у день звільнення Позивача.

У зв'язку з тим, що склад правопорушення відсутній, відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України не може бути покладена на Відповідача.

У позовній заяві йдеться про те, що повний розрахунок з позивачем було здійснено 05.07.2013 р, що не відповідає дійсності, адже фактично Підприємство розрахувалось з ним 29.04.2013 р.

29.04.2013 р. Відповідачем на рахунок Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було перераховано спірну вихідну допомогу ОСОБА_1Таким чином, позивач безпідставно вказує днем розрахунку 05.07.2013 р, адже фактично підприємство розрахувалось з ним 29.04.2013р.

17.05.2013 р Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій вказано, що виконавчий документ виконано в повному обсязі. Грошові кошти стягнуто та перераховано на відповідні рахунки, відповідно до платіжного доручення №1067 від 08.05.2013р.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1працював на посаді командира взводу оперативно-технічного загону Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна)служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Наказом № 72-П від 26.06.2012 р. позивача звільнено з роботи згідно п. І ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

При звільненні з роботи, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників відповідач всупереч п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ЛІКВО» ПАК «Нафтогаз України» на 2012-2014 pp. та п. 2.6 Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014pp.,зареєстрованої у Міністерстві соціальної політики України 18 січня 2012 р., не сплативпозивачеві додаткову допомогу, залежну від загального стажу роботи па підприємстві, передбачену при скороченні чисельності чи штату працівників.

Викладені вище факти свідчать про те, що відповідач порушив вимоги ч.1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КзПП України, стосовно обов'язковості проведення виплати всіх сум,що належать працівнику від підприємства в день звільнення та згідно ст. 117КЗпПУкраїни повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Київськогорайонного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року, відповідача зобов'язано нарахувати та сплатити позивачу зазначену допомогу у розмірі 19782 гривні.Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2013 року, апеляційну скаргу ДП «ЛІКВО» відхилено, рішення Київськогорайонного суду м. Харкова від 09 січня 2013 року- залишено без змін.

Отже, згідно зі ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користьпрацівника.

05 липня 2013 року на виконання Рішення суду на картковий рахунок позивача були нараховані стягнені державним виконавцем з відповідача кошти у розмірі мого тримісячного середнього заробітку загальною сумою 19782 гривні, що підтверджується довідкою AT «Дельта Банк»- від 18 липня 2013 року.

29.04.2013 р. Відповідачем на рахунок Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було перераховано спірну вихідну допомогу ОСОБА_1Таким чином, позивач безпідставно вказує днем розрахунку 05.07.2013 р, адже фактично підприємство розрахувалось з ним 29.04.2013р.

17.05.2013 р Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій вказано, що виконавчий документ виконано в повному обсязі. Грошові кошти стягнуто та перераховано на відповідні рахунки, відповідно до платіжного доручення №1067 від 08.05.2013р.

Таким чином, фактично рішення суду було виконано відповідачем 29.04.2013 року, тобто відповідач зобов'язаний здійснити виплату позивачу середній заробіток за час затримки виплати додаткової допомоги, згідно до п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України при звільненні працівника в період з 26.06.2012 року по 29.04.2013 року в розмірі 70885 гривень 50 копійок.

Скрутне фінансове становище відповідача, на яке він посилається у своїх запереченнях, не знімає з нього обов'язку сплатити працівникові належні йому при звільненні кошти.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 114, 209, 212, 213 - 215, 218 ЦПК України,-

В и р і ш и В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати додаткової допомоги при звільненні працівника - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати додаткової допомоги, згідно до п.2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України при звільненні працівника в період з 26.06.2012 року по 29.04.2013 року в розмірі 70885 гривень 50 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський