Рішення № 34557991, 15.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/5664/2012

н/п 2/640/751/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Павленко Станіслава Юрійовича про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що у 2007-2008 роках у слідчому управлінні ГУМВСУ в Х/о перебувала кримінальна справа № 61061478, за яким ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення. Розслідування справи здійснював слідчий Павленко С.Ю. 15 грудня 2007 у справі вона була допущена в якості захисника ОСОБА_3 25 січня 2008 відповідач направив на ім'я начальника головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації - керівництву за місцем її роботи лист від 25.01.2008 р. № 47/838, в якому вказав на статус ОСОБА_3 як обвинуваченого у кримінальній справі № 61061478, її статус, статтю кримінальної справи, інші відомості. Законом не передбачено спрямування слідчим листів чи іншої інформації про кримінальну справу за місцем роботи захисника. Після цього листа керівництвом за місцем роботи їй було відмовлено у продовженні режиму «півставки». Потім її було запропоновано звільнитися за згодою сторін, та в цей же день вона звільнилася за згодою сторін. Зміст листа слідчого свідчить, що відповідач порушив особисте немайнове право ОСОБА_3, передбачене ст. 296 ЦК України. Після відправлення листа відповідачем вона змушена була звільнитися з роботи та втратила пенсійні виплати. Тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у вказаному розмірі.

Позивачка, перебуваючи в приміщенні Київського районного суду м. Харкова, в судове засідання не з'явилася, повідомлялася своєчасно та належним чином, заяв про залишення позову без розгляду чи відмову від позову не надавала.

Цивільна справа знаходиться в провадженні суду з 01.03.2013 року. Останній раз позивачка була присутня у судовому засіданні 05.06.2013 року. У судові засідання призначені на 19.06, 10.07, 25.07, 05.08, 18.09, 01.10, 15.10.2013 не з'являлася, зазначала різні причини неявки, які суд вважає неповажними.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які приймають участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

У зв'язку з цим, суд вважає необхідним закінчити розгляд справи за відсутності позивача, при цьому суд приймає до уваги, що із дій позивачки вбачається недобросовісне ставлення до судового процесу, а також зловживання процесуальними правами, які спричиняють затягування процесуальних строків вирішення цивільної справи.

Відповідач не з'явився, про день та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не сповістив. Надав письмові заперечення, у яких позов не визнав повністю, та зазначив, що лист за місцем роботи ОСОБА_2 він, як слідчий, направив в порядку кримінально - процесуального провадження з метою виклику її як захисника для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Причиною направлення листа стало те, що ОСОБА_2 неодноразово не з'являлась для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, пов'язуючи це з небажанням керівників за місцем її роботи, надавати їй час на відвідування СУ ГУМВС України в Харківській області в якості захисника. Оприлюдненням інформації про громадянина, зокрема як про звинуваченого, є дії, які роблять цю інформацію доступною для публічного оголошення та доступу. Даним листом інформація про статус ОСОБА_3 не було надано для публічного оголошення і доступу, а була спрямована державній посадовій особі. Причиною звільнення ОСОБА_2 з місця роботи стала угода сторін - добровільні дії роботодавця і працівника.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2008 року слідчий з особливо важливим справам СУ ГУМВС України в Харківській області Павленко С.Ю. направив начальнику головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації лист за №47/838, у якому зазначив, що його провадженні знаходиться кримінальна справа, зокрема, щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України. ОСОБА_2 приймає участь у справі у якості захисника ОСОБА_3, і яка здійснює ознайомлення з матеріалами справи. З 22.01.2008 року захисник ОСОБА_2 не з'являється для ознайомлення з матеріалами справи, що перешкоджає виконанню вимог ст. 218 КПК України. Доводить начальника до відому, що ОСОБА_2 необхідно прибути до СУ ГУМВСУ в Х/о для ознайомлення з матеріалами справи. Просив ознайомити з даним листом ОСОБА_2 (а.с.63)

Як зазначив відповідач у запереченнях, причиною направлення листа стало те, що ОСОБА_2 неодноразово не з'являлась для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, пов'язуючи це з небажанням керівників за місцем її роботи, надавати їй час на відвідування СУ ГУМВС України в Харківській області в якості захисника.

Позивачка посилається на порушення відповідачем ст. 296 ЦК України у зв'язку з направленням вказаного листа керівництву за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 296 ЦК України, ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями вказаної статті заборонено використання, а саме обнародування, ім'я фізичної особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Направлення слідчим начальнику головного управління праці та соціального захисту населення ХОДА листа, у якому зазначалась інформація про статус ОСОБА_3 як обвинуваченого, не є обнародуванням імені обвинуваченого в розумінні ч. 4 ст. 296 ЦК України, оскільки вказані дії слідчого не роблять цю інформацію доступною для публічного оголошення та доступу, а інформація була спрямована державній посадовій особі.

Крім того, позивачка особисто звернулася до суду, в тому числі у зв'язку з порушенням права на використання імені - ОСОБА_3, тобто здійснює захист можливого порушення особистих немайнових прав ОСОБА_3, при цьому позивачка не надала суду доказів на підтвердження уповноваження її ОСОБА_3 здійснювати захист його цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підтвердження своїх вимог щодо відшкодування вимог моральної шкоди позивачка посилається на те, що незаконні дії відповідача (надіслання листа керівництву за місцем її роботи) призвели до її вимушеного звільнення з роботи за домовленістю сторін.

Однак, позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача щодо направлення вказаного листа та звільненням позивачки з роботи. Більш того, як зазначила позивачка, звільнення її з роботи відбулось за домовленістю сторін, тобто за волею самої позивачки. Доказів щодо визнання незаконним звільнення з роботи позивачки за згодою сторін, зокрема, якимсь чином пов'язаного чи спричиненого діями відповідача, - суду не надано.

Крім того, доказів про визнання дій відповідача неправомірними щодо направлення ним 25.01.2008 року зазначеного листа, - суду також не надано. Рішення судів (а.с.196-203,214,215), на які посилається позивачка як на підтвердження неправомірних дій відповідача, свідчать лише про факт скасування постанов про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача для проведення додаткової перевірки, зокрема, й з приводу вирішення питання щодо правомірності дій відповідача по направленню вказаного листа.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з позивачкою знайома декілька років, добре її знає. 18.06.2012 року в апеляційному суді Харківської області вона чула як двоє чоловіків розмовляли про те, що відносно ОСОБА_2 вчинили тактичні помилки: вони все зробили, щоб ОСОБА_2 пішла з місця роботи, зв'язувались з її керівництвом, і вчинили так, щоб її звільнили, після чого вона почала активно виконувати функції захисника; ОСОБА_2 досягла успіху, оскільки через неї відбулось притягнення особи до кримінальної відповідальності.

До показань свідка суд відноситься критично, оскільки наведені пояснення нічим та ніким не підтверджуються, зокрема, як сама зазначила свідок, за результатами розгляду заяви було відмовлено у порушенні кримінальної справи; доказів щодо будь-якого тиску з боку відповідача на керівництво за місцем роботи ОСОБА_2 з приводу її звільнення - не надано; як вбачається з показань свідка, те, що вона чула розмову саме відповідача, вона зрозуміла зі слів позивачки, яка пішла та подивилась, хто сидів «там у приміщенні», що не виключає знаходження і інших людей у приміщенні.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достатність доказів, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000 грн. задоволенню не підлягають.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 296 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Павленко Станіслава Юрійовича про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий -