Рішення № 34557493, 02.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-1850/11

н/п 2/640/69/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Київський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Сергєєвій Н.С.

представника позивача - Замікула Б.С.

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ТОВ "СКАЙ КЕПІТАЛ" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2011р. до Київського районного суду м.Харкова звернувся ПАТ "СЕБ Банк" з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості в розмірі 8 744 342, 25 грн.

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що 07 травня 2008 року між Акціонерним банком "Факторіал-Банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "СЕБ Банк", та Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту № 002-П-В/51/08 на надання кредитної лінії без права відновлення на суму 948 000 доларів США (дев'ятсот сорок вісім тисяч доларів США), що становить 4 787 400.25 грн. (чотири мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч грн. 25 коп.), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % (дванадцять цілих п'ять десятих) процентів річних з кінцевим терміном повернення 05 травня 2023 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків по ньому, штрафних санкцій та інших витрат, 07.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 002/08, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр.№ 875. Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитлові приміщення 3 поверху №1-27, четвертого поверху №1-21 в літ О-4, загальною площею 949,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та які належать відповідачу праві приватної власності.

Також, в забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 07.05.2008р., між позивачем та ОСОБА_7 був укладений іпотечний договір №002-1/08, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр.№863. Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитлове приміщення підвалу №3,3а,4; першого поверху №285-292, 286а, 287а, 288а, 289а, 300-202, антресолі №305-1-:-305-5, 305, 306 в літ.Ч-3 загальною площею 1149,6 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2.

У зхвязку з не виконанням позичальником умов кредитного договору позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

12.06.2013р. за заявою позивача, відбулась заміна позивача ПАТ "СЕБ банк" на ТОВ "СКАЙ КЕПІТАЛ". /а.с.92/

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка складає на теперішній час 8 705 503,90 грн.та судові витрати за подачу позовної заяви в сумі 1820,00 грн. /а.с.111/

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем власних вимог, невідповідності фактичним обставинам справи наданих відповідачем розрахунків заборгованості, які не враховують продаж предметів іпотеки після подачі позовної заяви і до розгляду справи по суті, а також не врахування позивачем річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені) в розмірі 923972,86 грн., яка розрахована з 06.01.2009р.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

07 травня 2008 року між Акціонерним банком "Факторіал-Банк", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "СЕБ Банк", та Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту № 002-П-В/51/08 на надання кредитної лінії без права відновлення на суму 948 000 доларів США (дев'ятсот сорок вісім тисяч доларів США), що становить 4 787 400.25 грн. (чотири мільйони сімсот вісімдесят сім тисяч грн. 25 коп.), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % (дванадцять цілих п'ять десятих) процентів річних з кінцевим терміном повернення 05 травня 2023 року. /а.с.20-22/

Для забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за кредитним договором, 07.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 002/08, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр.№ 875. Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитлові приміщення 3 поверху №1-27, четвертого поверху №1-21 в літ «О-4», загальною площею 949,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належать відповідачу на праві приватної власності, та заставна вартість яких становить 4 292 500,00 грн. (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок). /а.с 41-44/

Також, 07.05.2008р., між позивачем та ОСОБА_7 був укладений іпотечний договір №002-1/08, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр.№863. Предметом іпотеки за вказаним договором є нежитлове приміщення підвалу №3,3а,4; першого поверху №285-292, 286а, 287а, 288а, 289а, 300-202, антресолі №305-1-:-305-5, 305, 306 в літ.Ч-3 загальною площею 1149,6 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_7 на праві приватної власності та заставна вартість яких становить 2 547 472,50 грн. (два мільйони п'ятсот сорок сум тисяч чотириста сімдесят дві гривні 50 копійок). /а.с.127-129/

30.06.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін №1 до договору кредиту № 002-П-В/51/08 від 07.05.2008р., відповідно до якого Кредитодавця (Акціонерний банк "Факторіал-Банк") було замінено на ПАТ "СЕБ Банк", сторони частково змінили умови договору кредиту щодо сплати відсотків за червень-серпень 2009р., відшкодування збитків, договірної підсудності та погодили графік погашення кредиту та відсотків. /а.с. 23-29/

30.09.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін №2 до договору кредиту № 002-П-В/51/08 від 07.05.2008р. відповідно до якого сторони знову погодили графік погашення кредиту та відсотків. /а.с. 30-36/

20.05.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору кредиту № 002-П-В/51/08 від 07.05.2008р. відповідно до якого сторони змінили черговість направлення коштів, що надійдуть від відповідача до позивача на погашення боргових зобов'язань, погодили розмір та графік сплати відсотків. /а.с. 37-40/, а.с.131-134//

09.12.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін №4 до договору кредиту № 002-П-В/51/08 від 07.05.2008р. відповідно до якого сторони в черговий раз змінили черговість направлення коштів, що надійдуть від відповідача до позивача на погашення боргових зобов'язань. /а.с.130/

Відповідно до п. 1.2 договору кредиту, кредит був наданий на споживчі потреби.

Як зазначено в п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до п.30 зазначеної постанови, вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено - право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (частина друга статті 586, пункт 2 частини другої статті 592 ЦК); порушення обов'язків, установлених іпотечним договором (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку"); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до п.10 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів» дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором можливо за умов обов'язкового попередження споживача про таку вимогу кредитодавця та невиконання позичальником цієї вимоги протягом тридцяти календарних днів з дня одержання повідомлення.

Як встановлено судом, договір кредиту № 002-П-В/51/08 від 07.05.2008р. з договорами про внесення змін до нього, не містить умов та порядку, щодо дострокового повернення кредиту за ініціативою кредитодавця (позивача). Навпаки, договором кредиту (п.3.4.2) передбачено право позичальника (відповідача) достроково повернути кредит і сплатити проценти та комісійні за фактичний час користування кредитними коштами.

Але незважаючи на тривалий розгляд справи позивач не надав доказів на підтвердження направлення позивачем та отримання відповідачем попередження про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. В той же час, позовні вимоги виходячи з наданих позивачем розрахунків заборгованості складаються серед іншого зі стягнення також і заборгованість за кредитом строк виконання якої ще не настав і яка складає 885216,14 доларів США. Листи же позивача, що додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи носять інформативний характер та не є попередженнями про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі і лист позивача відповідачу №797 від 31.12.2009р., яким позивач лише пропонує відповідачу сплатити поточну заборгованість у розмірі 95562,14 доларів США.

Таким чином, з огляду на те, що кінцевий строк повернення кредиту визначений договором кредиту становить 05.05.2023р., при цьому, позивач не звертався до відповідача з попередженням про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, суд не має законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом строк виконання якої ще не настав.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи, представник відповідача надав суду клопотання про витребування доказів, в якому зазначив, що предмет іпотеки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та заставна вартість якого становить 4 292 500,00 грн. (чотири мільйони двісті дев'яносто дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), було реалізовано та просив суд витребувати у позивача копії документів щодо такого продажу, а саме рішення кредитного комітету позивача про надання дозволу на продаж предмету іпотеки, лист приватному нотаріусу про припинення предмету іпотеки, договору купівлі-продажу та платіжних документів щодо внесення грошових коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки на погашення заборгованості за договором кредиту.

Крім того, представник відповідача зазначив, що і предмет іпотеки, розташований за адресою в м.Харків, вул. Киргизька, 19, заставна вартість якого становить 2 547 472,50 грн. (два мільйони п'ятсот сорок сум тисяч чотириста сімдесят дві гривні 50 копійок), також було реалізовано та кошти від такої реалізації надійшли позивачу на погашення заборгованості за договором кредиту.

Зазначені факти продажу обох предметів іпотеки, під час розгляду справи, були безпосередньо підтверджені у судовому засіданні представником позивача, але, незважаючи на вимогу суду про надання доказів цього продажу, зазначені документи представником позивача суду надані не були. Також представник позивача не надав пояснення щодо причини зменшення позовних вимог лише на 38838,35 грн. при тому, що були реалізовані іпотечні нежитлові приміщення загальною заставною вартістю 6 839 972, 50 грн. Щодо позовної давності до вимог про стягнення неустойки за період з 06.01.2009р. в розмірі 923972,86 грн. на якій наполягав представник відповідача, представник позивача визнав факт порушення вимог ст.258 ЦК України, але зазначив що проводити перерахунок не бажає оскільки суд має право задовольнити позовні вимоги частково.

Враховуючи тривалий час розгляду даної справи позивач мав достатньо часу для надання доказів та пояснень щодо продажу предметів іпотеки, а також для уточнення позовних вимог з урахуванням даного продажу та підготовки відповідного детального розрахунку заборгованості який би підтверджував наведені в позові суми заборгованості та враховував вимоги позовної давності до стягнення неустойки, але цим правом позивач не скористався. При цьому, суд критично ставиться до заяви про уточнення позовних вимог вих.№9-215 від 19.06.2013р., поданої після продажу предметів іпотеки загальною заставною вартістю 6 839 972, 50 грн., тому що зазначена в цих уточненнях сума заборгованості складає 8 705 503,90 грн., в той час як первісні позовні вимоги, визначені позивачем до продажу предметів іпотеки, складали 8 744 342,25 грн., а наданий до неї розрахунок заборгованості фактично є довідкою про суми заборгованості, оскільки не містить в собі періоду, за який нараховано відсотки, не зазнає відсоткову ставку та суму на яку нараховуються відсотки за кожний місяць, не зазначає жодної суми погашення по кредиту, не зазначає на яку суму і за який період нараховується пеня, що позбавляє можливості суд перевірити відповідність даного розрахунку фактичним обставинам справи та визначити самостійно суму пені з врахуванням строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно п.3 постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009р. "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з причини недоведеності суми заборгованості та недодержання позивачем встановленого законодавством порядку дострокового стягнення заборгованості за договором кредиту.

З урахуванням наведеного, позивачем позов не доведено за допомогою доказів, а тому у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 258, 526, 1050, 1054, ЦК України, Закону України « Про захист прав споживача », суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовної заяви ТОВ "СКАЙ КЕПІТАЛ" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення через Київський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -