Рішення № 34554892, 04.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2862/13 04.11.2013 04.11.2013 04.11.2013

Провадження №22-ц/784/2426/13

Провадження № 22ц/784/2426/13 Головуючий у 1-ї інстанції Андрощук В.В.

Категорія 42 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

4 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Ямкової О.О.,

при секретарі: Руднік Є.М.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_3 і ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2013 року

за позовом

ОСОБА_5

до ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_3,

Служба у справах дітей Миколаївської міської ради (надалі - ССД)

про усунення перешкод шляхом виселення та зняття з реєстрації, вселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, і ОСОБА_4, третя особа - ССД, вимоги за яким вточнила та просила усунути перешкоди в користуванні належними їй на праві власності земельною ділянкою та житловим будинком, розташованим на неї, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів як членів родини колишнього власника, зняття їх з реєстраційного обліку та вселення позивачки до належного їй житлового будинку.

Позивачка зазначала, що вона є новим власником земельної ділянки та житлового будинку, які придбала 24 липня 2012 року на публічних торгах, про що повідомила відповідачів з вимогою про їх виселення, але незважаючи на попередження, відповідачі звільнити належне їй майно не бажають.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2013 року до участі у справі в якості третій особи залучена ОСОБА_3

Рішенням та додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 травня і 19 липня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено, ухвалено про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_5 житловим будинком та земельною ділянкою шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, і ОСОБА_4 із житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою у Секторі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївської області. ОСОБА_5 вселена до вказаного житлового будинку. Розподілені судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник позивачки вважає доводи скарги необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

При вирішенні справи судом встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка площею 530кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 з 24 липня 2012 року належить на праві власності позивачці на підставі свідоцтва та акту про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення боргу іпотекодателя - третьої особи ОСОБА_3 (а.с.9-12).

В спірному будинку проживають та є зареєстрованими відповідачі, яким у відповідності до вимог статті 109 ЖК України позивачкою направлена лист-вимога від 28 вересня 2012 року про добровільне звільнення спірної житлової площі. Лист відповідачами отримано 8 жовтня 2012 року, але житловий будинок за вимогою нового власника ними не звільнений (а.с.13-17).

Враховуючи ту обставину, що відповідачами та їх представниками не заперечується факт їх небажання звільнити житловий будинок, суд першій інстанції дійшов правильного висновку про наявність перешкод, які чиняться ОСОБА_5 у доступі до житла, та призвели до порушення її прав з боку відповідачів на вільне володіння та користування належним майном.

За таких обставин та враховуючи положення ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що порушені права позивачки на користування і розпорядження власністю підлягають захисту, а тому обґрунтовано виселив відповідачів із спірного майна. Такі висновки суду відповідають вимогам ст. ст. 109, 150 ЖК України.

Доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційних скаргах про наявність у відповідачів законного права на проживання в будинку є помилковим тлумаченням діючого законодавства, а посилання на порушення судом норм процесуального права, у зв'язку з оскарженням третьою особою порядку проведення торгів в іншому цивільному провадженні є безпідставними, так як суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.

За такого, перевіривши законність рішення суду в межах апеляційної скарги відповідача і третій особи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни судового рішення в частині усунення перешкод шляхом виселення не вбачається.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про вселення позивачки та зняття з реєстраційного обліку відповідачів, суд першій інстанції помилково виходив із обґрунтованості пред'явлених вимог, не врахував, що питання про зняття з реєстрації осіб, які виселяються не входить до компетенції суду, а орган, який повинен розглядати ці звернення, участі у справі не приймав. Щодо підстав для вселення позивачки, то доказів на підтвердження того, що вона намагалася вселитися в спірний будинок, а відповідачі перешкоджали їй в цьому, нею у судові засідання не надано. Окрім цього, після виселення відповідачів із спірного приміщення, власник може вселитися в нього на свій розсуд.

Тому, до таких висновків місцевий суд дійшов без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цієї частині та ухвалення нового, яким у задоволенні позову про зняття з реєстраційного обліку та вселення слід відмовити.

Крім цього, слід змінити в частині розподілу судових витрат додаткове рішення суду першій інстанції, яке є невід'ємною частиною судового рішення.

Отже, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивачки в рівних частках по 35 грн. 77 коп. судового збору, сплаченого нею за пред'явлення позовних вимог, які судом задоволені. В частині відмови у задоволенні позову з позивачки слід стягнути на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2013 року в частині зняття з реєстраційного обліку та вселення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 про зняття з реєстраційного обліку та вселення - відмовити.

Додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 по 35 грн. 77 коп. судових витрат з кожного.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду і додаткове рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді