Ухвала суду № 34554864, 04.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3034/13 04.11.2013 04.11.2013 04.11.2013

Провадження №22-ц/784/2544/13

Провадження № 22ц/784/2544/13 Головуючий у 1-ї інстанції Рум'янцева Н.О.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

УХВАЛА

Іменем України

4 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О. О., Буренкової К.О.,

при секретарі: Руднік Є.М.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2, та його представника - ОСОБА_3,

відповідачки - ОСОБА_4, та її представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2013 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»

(далі - ПАТ «Ерсте Банк»)

до ОСОБА_2, ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

17 грудня 2012 року ПАТ «Ерсте Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 29293, 62 доларів США, еквівалентних 234 143 грн. 90 коп..

Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_2 в порушення умов укладеного з ним 18 березня 2008 року кредитного договору у встановлені строки не погашає суму основного кредиту і проценти за користування кредитом, а тому він має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів з урахуванням пені.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2013 року позов задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь банка основну заборгованість по кредиту в розмірі 22 758,45 доларів США, що еквівалентні 181908 грн.35 коп., заборгованість по відсотках в розмірі 1 326,83 доларів США, що еквівалентні 10 605 грн. 35 коп., пеню в розмірі 41 630 грн. 26 коп. та судовий збір по 1170 грн. 72 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом рішення ухвалено за його відсутності, а також не враховано, що після реалізації автомобіля банк не повідомляв його про наявність боргу, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким у задоволенні вимог банка відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_2 укладено договір кредиту, за яким останній отримав 24 900,00 доларів США під 12,5% річних.

В забезпечення взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2, передав у заставу належний йому автомобіль Рено Меган, 2007 року випуску, уклавши 18 березня 2008 року договір застави транспортного засобу.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 18 березня 2008 року банк, позичальник і відповідачка ОСОБА_4 уклали договір поруки, за яким поручитель взяла на себе обов'язок нести солідарну відповідальність сумісно з відповідачем ОСОБА_2

Станом на 29 вересня 2012р. заборгованість позичальника за кредитним договором склала 29 293, 62 долари США, що еквівалентно 234 143 грн. 90 коп., з яких : основна заборгованість по кредиту - 22 758,45 доларів США, що еквівалентна 181 908 грн. 35 коп., заборгованість по відсотках - 1 326,83 доларів США, що еквівалентна 10 605 грн. 35 коп., і пеня - 41 630 грн. 26 коп..

Письмову вимогу від ПАТ «Ерсте Банк» про усунення порушень умов кредитного договору ОСОБА_2 отримав 15 травня 2009 року (а.с.18-19).

Установивши такі факти, суд на виконання вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України вірно визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, врахував положення ст. ст. 526, 553, 1049, 1054 ЦК України та відповідні положення договорів кредиту і поруки й обґрунтовано задовольнив позов банка.

За такого, висновки суду є мотивованими та обґрунтованими.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував, що банк не повідомляв його про наявність заборгованості після реалізації предмета застави у вигляді автомобіля і він вважав виконаними свої зобов'язання перед банком, не заслуговують на увагу. А саме, з копії кредитного договору убачається (а.с.10-12), що кредитні кошти передані в користування до 17 березня 2015 року, кредитний договір діє до повного погашення кредитної заборгованості, а тому ОСОБА_2 мав контролювати стан розрахунків та розмір заборгованості за кредитним договором після реалізації автомобіля, звертатися до банку і цікавитись станом розрахунків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, кошти від реалізації автомобіля в розмірі 7 502,00 доларів США було направлено на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, що не суперечить п. 3.5 кредитного договору. Підстав вважати зобов'язання позичальника виконаними, у зв'язку з продажем заставного майна немає, а тому у випадку оспорювання останнім проведеної реалізації в частині розміру отриманої ціни, остання не вплине на порядок виконання зобов'язань, оскільки може привести тільки до їх перерахунку, в тому числі в порядку виконання судового рішення.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що суд ухвалив рішення без його присутності, також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 приймав участь у справі, надавав пояснення і заперечення на позов, крім того, на прохання ОСОБА_2 суд відкладав судові засідання на 20 травня 2013 року і на 31 травня 2013 року. Заяву про відкладення слухання справи 31 травня 2013 року ОСОБА_2 подав до суду у той же день особисто, а тому мав можливість прибути до суду.

Крім того, в матеріалах справи містяться договори про надання юридичних послуг ОСОБА_2 з ОСОБА_7, та ОСОБА_3 (а.с.50-51, 63-64), які могли забезпечити представництво його інтересів в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді