Рішення № 34554847, 23.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1598/13 23.10.2013 23.10.2013 23.10.2013

Провадження №22-ц/784/1531/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22 ц/784/1531/13

Категорія 5 Головуючий у 1-й інстанції: Прохоров П.А.

Доповідач апеляційної інстанції: Буренкова К.О.

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Буренкової К.О., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання: Богуславській О.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2013 року у справі за її позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання частини житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку,

в с т а н о в и л а:

В липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання частини будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину житлового будинку.

Позивачка вказувала, що в період з 22 березня 2002 року по 04 червня 2012 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 З 2002 року вона з ОСОБА_4 проживає у частині будинку АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право власності на спадщину відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є власниками ? частини вказаного житлового будинку.

В період шлюбу вона та ОСОБА_4 за рахунок спільних трудових і грошових затрат здійснили капітальний ремонт у ? частині цього будинку, літній кухні (літ. Б-1), сараї (літ. В1-1) внаслідок чого вартість цієї частини істотно збільшилась. Про проведення ремонту вона своєчасно повідомила ОСОБА_5, яка проти його здійснення не заперечувала.

Посилаючись на наведене, позивачка просила визнати 1/8 частину цього будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_4, її та ОСОБА_4 спільною сумісною власністю, стягнути з ОСОБА_5 ? частину витрат, понесених нею та ОСОБА_4 при проведенні капітального ремонту в частині будинку та визнати за нею право власності на 1/8 частину цього будинку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2013 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити. Позивачка зазначає, що висновки суду стосовно того, що вона не приймала участі у спільних грошових та трудових затратах при проведенні капітального ремонту частини будинку, господарських будівель та споруд не відповідають фактичним обставинам справи та положенням ст. 60 СК.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вона не довела факт участі у грошових та трудових затратах при проведенні ремонту в частині житлового будинку, яка належить відповідачам на праві спільної сумісної власності.

Проте з таким висновком не можна погодитись із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 1998 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є співвласниками ? частини житлового будинку (літ. «А»), глинобитного, житловою площею 56,2 кв. м, із сараєм (літ. «Д»), сараєм (літ. «О»), вбиральнею (літ «К»), навісом (літ.«Л»), літньою кухнею (літ. «Г»), огорожами № 2, 3, спорудами №І, ІІ,ІІІ, на земельній ділянці площею 525 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1. Тобто, кожному із відповідачів належить право власності на 1/8 частину вказаного житлового будинку із відповідною частиною господарських будівель і споруд.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 22 березня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Після реєстрації шлюбу позивачка зареєструвалась у вказаному будинку. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2012 року шлюб між ними розірвано.

Із пояснень сторін вбачається, що у їх фактичному користуванні знаходилась частина житлового будинку (літ. А-1), яка становить квартиру №1 площею 34,1 кв. м : житлова кімната (приміщення - 3), коридор (приміщення -1), кухня (приміщення -2), а також літня кухня ( літ.Б-1), сарай літ. (В1-1).

Судом встановлено і це не оспорювалось відповідачами, що в період шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було проведено капітальний ремонт у частині будинку АДРЕСА_1, а саме: газифіковано спірну частину будинку; у спірну частину будинку прокладено новий водогін і каналізацію з пластикових труб; облаштовано опалення від газового котла; встановлена газова колонка, газова плита, газовий і водяний лічильники; ванна, мийка; фундамент будинку підсилений кам'яною кладкою; зовнішні стіни облицьовані цеглою і поштукатурені цементно - вапняним розчином; облаштовано цементну відмостку; демонтовано всі вікна і двері; демонтовано дерев'яну підлогу; в коридорі заглиблена підлога на 15 см, зроблена цементна стяжка; відбита стара штукатурка зі стін; демонтована електрична проводка, прокладена нова електрична проводка; стіни поштукатурені по металевій сітці; стеля підшита гіпсокартоном; поверхня стелі пошпатльована та пофарбована водоемульсійним розчином; стіни в кімнаті і в кухні обклеєні шпалерами, в санвузлі і коридорі - керамічною плиткою; в житловій кімнаті і кухні на підлозі покладено лінолеум, на підлозі в санвузлі - керамічна плитка; встановлені металопластикові вікна; встановлені міжкімнатні та вхідні двері; прокладені пластикові труби для водогону та каналізації; встановлена нова мийка і водяний кран на кухні; встановлені нові електричні освітлювачі, вимикачі та розетки.

Згідно висновку №916-918 судової будівельно-технічної експертизи від 30 вересня 2013 року вартість ремонтних робіт, проведених в частині житлового будинку (літ. А-1) площею 34,1 кв. м по АДРЕСА_1, склала 63924 грн., ринкова вартість вказаної частини будинку до проведення ремонту складала 87194 грн., а після ремонту - 135445 грн.

Згідно ч.1 ст. 62 СК, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 вбачається, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесене до спільної сумісної власності укладеною під час реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом на тих підставах, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

Висновок експертизи свідчить, що внаслідок ремонту частини житлового будинку по АДРЕСА_1, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_2, істотно збільшилась вартість цієї частини даного будинку, виходячи із її вартості до ремонту та після ремонту.

Факт проведення ремонту в частині вказаного житлового будинку відповідачі не оспорювали.

Із пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що вони з 2002 року офіційно не були працевлаштовані, але без оформлення відповідних документів працювали відповідно касиром та водієм на пасажирському мікроавтобусі у м. Миколаєві, і у 2007 році розпочали ремонт в спірній частині будинку.

Як видно із показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, позивачка приймала участь в проведенні ремонту своїм трудом.

Будь-яких доказів на спростування того, що позивачка не приймала участі у спільних трудових чи грошових затратах, понесених при проведенні капітального ремонту в частині вказаного житлового будинку, ОСОБА_4 не дав.

Наведені обставини свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 62 СК, для визнання 1/8 частини вказаного житлового будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та визнання за останньою права власності на 1/16 частину цього будинку.

Що стосується капітального ремонту, здійсненого ОСОБА_2 і ОСОБА_4, у літній кухні (літ. Б-1) та реконструкції сараю (літ. В1-1), здійснення прибудови до вказаної літньої кухні, то ці витрати не можуть бути враховані, оскільки згідно технічного паспорту на даний житловий будинок ці споруди являються самочинними.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка вселилась в спірну частину житлового будинку АДРЕСА_1 як дружина ОСОБА_4 за його згодою та за згодою ОСОБА_5 як співвласника цієї частини будинку. Тобто, позивачка являється наймачем частини вказаного будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_5

Відповідно до частин першої та другої ст. 815 ЦК наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.

Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.

Згідно частини першої ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивачка не надала доказів на підтвердження того, що капітальний ремонт в указаній частині будинку було здійснено за згодою відповідачки ОСОБА_5 як співвласника цієї частини, то її вимоги щодо визнання права власності на ? частину від частки, що належить на праві власності ОСОБА_5, безпідставні. Тому в задоволенні вимог позивачки до ОСОБА_5 слід відмовити.

Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на вказані обставини та положення ст. 62 СК, що призвело до неправильного вирішення спору. А тому відповідно до пунктів 3, 4 частини першої ст. 309 ЦПК оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково, визнавши за нею право власності на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з належною до неї частиною господарських будівель і споруд. А в позові до ОСОБА_5 слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_4 слід стягнути 1321 грн. 56 коп. судових витрат, із яких: 205 грн.81 коп. і 57 грн. 35 коп. витрати по сплаті судового збору відповідно за подачу позову і апеляційної скарги і 1058 грн.40 коп. - витрати по оплаті судової будівельно технічної експертизи, що підтверджується квитанціями про сплату цих витрат.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з належними до цієї частини будинку господарськими будівлями та спорудами.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1321(одна тисяча триста двадцять одну) грн. 56 коп. судових витрат.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: