Ухвала суду № 3455449, 21.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончаров С.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2008 року справа № 22-а-10719/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

Суддів: Сіваченка І.В.

Дяченко С.П.

при секретарі судового засідання Шептульовій С.Ю.

за участю:

представників позивача Жаркової О.Г., Беро А.Л.

представників відповідача Штангрет О.М., Глібочан Н.І., Широкова В.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 28 липня 2008 року за позовом Закритого акціонерного товариства «Візаві» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року »,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області від 28 липня 2008 року  задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Візаві» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у

м. Донецьку «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 18.04.2008 р. по 02.06.2006 р. відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питання дотримання позивачем вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2005 року та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 12-15-16-23/5-24068600 від 08.06.2006 року.

В ході перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем, зокрема:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 1.32 ст. 1, п.п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п. 2 ст. З, п. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 11 місяців 2005 року - на 2846923,81 грн., за 2005 рік - на 2847143,81 грн. та занижено податок на прибуток: за 11 місяців 2004 року - в сумі 88029,24 грн., за 2004 рік - в сумі 182140,04 грн., за І квартал 2005 року - в сумі 411706,94 грн., за півріччя 2005 року - в сумі 8856,91 грн.

- ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», а саме, підприємством у січні 2005 року здійснювалася реалізація феромарганцю за ціною, нижчою за собівартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2005 року на 68711 грн.

На підставі акту перевірки та здійснених в ході перевірки висновків відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 103066,50 грн., в тому числі в сумі 68711,00 грн. за основним платежем, в сумі 34355.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня. 2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 903170.00 грн., в тому числі в сумі 602704,00 грн. за основним платежем, в сумі 300466,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Актом перевірки, зокрема, визначено, що перевіркою встановлено порушення ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», а саме, база оподаткування операцій з продажу феромарганцю визначена виходячи не з фактичних витрат на його виготовлення (придбання), а виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Так, у акті перевірки зазначено, що фактичні витрати на виробництво феромарганцю на ЗАТ „Візаві" відображені на рахунку 261 „Готова продукція (феромарганець)''. Мінімальна собівартість виробництва, відповідно даних бухгалтерського обліку на 01.01.2005 року становить 4437,31 грн. Реалізація феромарганцю по ціні нижче 4437,31 грн. здійснювалась наступним підприємствам: ПП „Донпромтранс" (20,0 т. по ціні 3450,00 грн. без урахування ПДВ. податкові накладні № 01/28-3 від 28.01.2005 року - 19,15 т., № 01/26-1 від 26.01.2005 року-0,85 т.), ЗАТ ММЗ „Істіл" (Україна) (272,305 т. по ціні 3516.67 грн. без урахування ПДВ. податкові накладні № 01/07-ід від 07.01.2005 року - 137,295 т.. № 01 21 -1д від 21.01.2005 року - 135,010 т.), СПД ОСОБА_1 (55.5 т. по ціні 3600.00 грн., - податкові накладні № 01/20-1 від 20.01.2005 року - 15 т., № 01/28-2 від 28.01.2005 року - 15,5 т., № 01/26-1 від 26.01.2005 року - 25 т.), ТОВ „Болемар" (29.98 т. по ціні 3548,61 грн.. податкова накладна № 01/28-1 від 28.01.2005 року-29,98 т.).

Виходячи із зазначених обставин податковим органом встановлена загальна сума заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2005 року в розмірі 68711.00 грн.

Позивач вважав наведені висновки відповідача помилковими, та вказав, що феромарганець, який реалізовувався ПП „Донпромтранс", ЗАТ ММЗ „Істіл", СПД ОСОБА_1, ТОВ „Болемар" є феромарганцем фракції 0-10 мм та згідно технологічного процесу виробництва феромарганцю не є товарною продукцією, а є вторинним продуктом переробки і витрати на його виготовлення дорівнюють нулю, що свідчить про правомірність визначення позивачем бази оподаткування виходячи з їх договірної (контрактної) вартості.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік", база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки);

Як вбачається з експертного висновку, експертом досліджено відомості позивача по рахунку 261 "Феросплави" за період з жовтня по січень 2005 року. На підставі даних цих відомостей експертом зроблений висновок, що усі витрата на виробництво феросплаву покладаються на собівартість товарного феромарганцю, а вартість продукту переробки феромарганцю, отриманого в результаті дроблення, тобто вторинного продукту доменного виробництва - фракції 0-10 дорівнює нулю та обліковується на балансі тільки по кількості (у натуральній вазі).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача у перевіреному періоді відсутні порушення ст. 9 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», висновки про такі порушення зроблені податковим органом є помилковими, що тягне за собою необґрунтованість визначення податкового зобов'язання в сумі 68711,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що господарська діяльність будь яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальні)! формах, у випадку, якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною, п. 2 ст. З Господарського Кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, п. 1 ст. 142 Господарського Кодексу України відповідно до якого прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, позивачем віднесено до складу валового доходу різницю між ціною феромарганцю, яка зазначена по рахунку „261" „Феросплави" (яка складається з ціни сировини та суми послуг по переробці) над фактичною ціною реалізації за тону феромарганцю споживачам, що призвело до заниження валового доходу: за 1 1 місяців 2004 року в сумі 352216,97 грн., за 2004 рік в сумі 728560,16 грн., за І квартал 2005 року і', сумі 1263910,97 грн., за півріччя 2005 року в сумі 1991627,62 грн.. за 9 місяців 2005 року в сумі 2248337,24 грн., за 11 місяців 2005 року в сумі 2845817.81 грн., за 2005 рік в сумі 2845817.81 грн.

Також з акту перевірки (стор. 22-26 таблиця) вбачається, що відповідач визначив суми заниження валового доходу через встановлення витрат позивача на виробництво однієї тони феромарганцю (4388,98 грн., 4437,31 грн.. 4967,80 грн., 4762,22 грн., 4250,61 грн.), співставлення цієї ціни з ціною реалізації по кожній господарській операції та отриману різницю додав до загальної суми валових доходів. Тобто, відповідачем збільшені валові доходи позивача на суми недоотриманих доходів, які б позивач отримав, якщо б реалізовував феромарганець за ціною, яка не є нижче від витрат на його виробництво.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 1 цього ж закону передбачено, що Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Тобто, законом визначено, що прибуток розраховується за кожний звітний період шляхом отримання суми всіх доходів такого періоду з вирахуванням суми всіх витрат такого періоду. Розрахування доходів по окремим господарським операціям, при цьому із застосуванням доходів від такої операції та витрат за такою операцією Законом не передбачено.

Крім того, п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так ї за її межами.

При розрахунку валового доходу звітного періоду повинен враховуватись

тільки фактично отриманий дохід. У даному випадку не встановлено, що позивач отримав такий дохід не отримав.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 28 липня 2008 року у справі №7/163а за позовом Закритого акціонерного товариства «Візаві» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року » - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 28 липня 2008 року у справі №7/163а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 жовтня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 22 жовтня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий: О.А.Нікулін /підписи/

Судді: І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко

З оригіналом згідно.

Суддя: