Рішення № 34554450, 29.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18408/13 29.10.13

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Києва

до Державної акціонерної компанії "Хліб України" м. Києва

про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 8233832,07 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Мацегорін А.О.,

від відповідача: Приходько Я.М.

СУТЬ СПОРУ :

у вересні 2013 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що він є стягувачем за рішенням господарського суду м. Києва від 17 червня 2005 р. у справі № 22/244 про стягнення з відповідача 54574951,42 грн. основного боргу, 23705970,46 грн. інфляційних збитків, 825352,24 грн. 3 % річних, 1700 грн. державного мита, 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не сплатив належну за рішенням суду суму боргу у розмірі 54574951,42 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3329072,04 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення жовтня 2010-червня 2013 років, 4904760,03 грн. три проценти річних з простроченої суми за період прострочення 23 вересня 2010-23 вересня 2013 років, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 17 червня 2005 р. у справі № 22/244 стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 54574951,42 грн. основного боргу, 23705970,46 грн. інфляційних збитків, 825352,24 грн. 3 % річних, 1700 грн. державного мита, 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, копією вищевказаного рішення суду.

Вищевказаними доказами стверджується факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати на користь позивача до 1 листопада 1999 р. вартості отриманого на підставі договору № 130/4-46/206/39-174 від 20 березня 1998 р. природного газу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як слідує з матеріалів справи про порушення свого права позивач міг довідатися не пізніше 2 листопада 1999 р., коли настав строк оплати за договором № 130/4-46/206/39-174.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Виходячи з наведеного, після переривання позовної давності поданням у серпні 2001 року позову у справі господарського суду м. Києва № 22/244 перебіг позовної давності за вимогами про стягнення збитків внаслідок інфляції за час прострочення та трьох процентів річних з простроченої суми (ст. 214 ЦК УРСР, нині ст. 625 ЦК України) розпочався заново.

У суд з указаним позовом позивач звернувся 23 вересня 2013 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.

За таких обставин враховуючи, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності, у задоволенні позову відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України слід відмовити.

Доводи позивача про дотримання ним позовної давності суперечать вимогам чинного законодавства, що регулюють застосування позовної давності до додаткових вимог, які є предметом даної справи.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар