Постанова № 34553692, 11.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 жовтня 2013 року (14 год. 45 хв.) Справа № 808/6293/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Іоффе В.Л., Тріфонова А.В.,

відповідача - Крошки В.В., Мельник Т.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У березні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000111313/0 від 01.08.2006, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 28500,49 грн., в тому числі 16534,92 грн. за основним платежем, 11965,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняте на підставі акту перевірки від 21.07.2006 №14/08-03/05755559, як таке, що не відповідає чинному законодавству України, а також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, позов було задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача №0000111313/0 від 01.08.2006.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 касаційна скарга відповідача була задоволена частково, скасовані постанова Господарського суду Запорізької області від 18.03.2009 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначена справа 17.07.2013 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та у порядку, встановленому ст. 15-1 КАС України, була розподілена судді Запорізького окружного адміністративного суду Киселю Р.В.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2006, за наслідками якої було складено Акт від 21.07.2006 №14/08-03/05755559 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000111313/0 від 01.08.2006. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним.

На виконання ухвали суду касаційної інстанції необхідно призначити по справі судове засідання на 31.07.2013.

У судове засідання 31.07.2013 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 31.07.2013 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 09.09.2013.

Ухвалою від 09.09.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 09.09.2013.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд було відкладено на 16.09.2013.

У судовому засіданні 16.09.2013, на підставі вимог ст. 53 КАС України, судом було здійснене процесуальне правонаступництво первинних позивача та відповідача на їх правонаступників - Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» та Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, відповідно.

У судовому засіданні 16.09.2013 було оголошено перерву до 23.09.2013.

У судове засідання 23.09.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 23.09.2013 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 07.10.2013.

Ухвалою від 07.10.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 07.10.2013.

У судовому засіданні 07.10.2013 було оголошено перерву до 11.10.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що єдиним питанням, яке відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 потребує більш детального дослідження є питання щодо порушення позивачем пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми податкових зобов'язань червня 2004 року через зайве віднесення позивачем ПДВ у розмірі 45828,76 грн., а також податкових зобов'язань липня 2004 року через зайве віднесення ПДВ у розмірі 56946,04 грн. Зазначив, що в червні 2004 року позивачем завищено податкове зобов'язання, а липні 2004 року був завищений податковий кредит у сумі 45828,76 грн., отже зазначені суми ПДВ 45828,76 грн. перекрили одна одну - згорнулися. Так само, суми ПДВ згорнулися, в результаті завищення податкового зобов'язання у сумі 56946,04 грн. у липні 2004 року та завищення податкового кредиту у сумі 56946,04 грн. за серпень 2004 року. Зазначив, що підприємство у 2004 році не порушило Закону України «Про податок на додану вартість», державний бюджет не постраждав. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем: пп. 3.1.1, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2013 по 01.04.2006 на суму 23931,14 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено ПДВ за період з 01.07.2013 по 01.04.2006 на суму 7396,22 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства. Зазначив, що виходячи із змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 на користь позивача були вирішенні питання щодо сертифікації продукції у контрагентів-нерезидентів ТОВ «ТехМегаКонтракт» та НТЦ «Стандарт-Електро» та щодо порядку оподаткування послуг з участі у симпозіумах, виставках, семінарах та з підвищення кваліфікації працівників позивача, наданих позивачу нерезидентами. Вважає, що оскільки інші питання, а саме: щодо включення до податкового кредиту сум податку на придбання авто магнітол та музичних колонок в серпні 2003; щодо включення до податкового кредиту неправомірно віднесених сум ПДВ по операціях з нерезидентом IMPORT-EXPORT OLDEHBURGER в жовтні 2004; до складу податкових зобов'язань подвійно віднесено суму ПДВ згідно контракту №209 від 03.11.2003 з IMPORT-EXPORT OLDEHBURGER в березні 2005; щодо зайво віднесених до податкового кредиту сум податку з нерезидентом «Калининская атомная компания» на поставку трансформаторів в серпні 2004; щодо віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній ТОВ «Південна промислова компанія» від 01.08.2003 за №1235, дата нарахування по якій припадає на наступний звітний період за липень 2003 року; щодо заниження податкового кредиту по податковій накладній ТОВ «Південна промислова компанія» від 01.08.2003 за №1235, дата нарахування по якій припадає на звітний період за серпень 2003 року, не були висвітлені в ухвалі Вищого адміністративного суду України, то є такими, що вирішені на користь відповідача. Вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

В період з 01.06.2006 по 14.07.2006 відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2006, за наслідками якої було складено Акт перевірки від 21.07.2006 №14/08-03/05755559.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем:

- пп. 3.1.1, пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2013 по 01.04.2006 на суму 23931,14 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено ПДВ за період з 01.07.2013 по 01.04.2006 на суму 7396,22 грн.

На підставі Акту перевірки 01.08.2006 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000111313/0, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28500,49 грн., з яких 16534,92 грн. за основним платежем, 11965,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, позов позивача до відповідача було задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача №0000111313/0 від 01.08.2006, прийняте на підставі акту перевірки від 21.07.2006 №14/08-03/05755559, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 28500,49 грн., в тому числі 16534,92 грн. за основним платежем, 11965,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 касаційна скарга відповідача була задоволена частково, скасовані постанова Господарського суду Запорізької області від 18.03.2009 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 касаційна скарга відповідача була задоволена частково, скасовані постанова Господарського суду Запорізької області від 18.03.2009 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно зазначеної ухвали вбачається, що суди першої та апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, обґрунтовано визнали висновки податкового органу такими, що не відповідають нормам матеріального права та наявним у справі доказам.

Зазначеною ухвалою було встановлено, що судами обох інстанцій правильно були зроблені висновки, що за фактом придбання позивачем робіт з сертифікації продукції у контрагентів-нерезидентів ТОВ «ТехМегаКонтракт» та НТЦ «Стандарт-Електро» у позивача не виникало об'єкта оподаткування ПДВ.

Відносно порядку оподаткування послуг з участі у симпозіумах, виставках, семінарах та з підвищення кваліфікації працівників позивача, наданих позивачу нерезидентами, суди також правильно визначили місце поставки цих послуг за правилами п.п. «а» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час придбання позивачем цих послуг), тобто за місцем розташування покупця (позивача); у зв'язку з цим операції з придбання цих послуг підлягали включенню до бази оподаткування ПДВ у загальному порядку з подальшим віднесенням відповідних сум ПДВ до податкового кредиту за фактом сплати податкових зобов'язань у відповідності з п.п. 7.5.2 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте Вищий адміністративний суд України не погодився із висновками судів обох інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за наслідком сплати митним органам Російської Федерації митного збору та ПДВ під час ввезення товару на територію Російської Федерації, адже сплачені державним органам іноземної держави обов'язкові платежі не можна розцінювати як плату за надані послуги, позаяк такі платежі мають безумовний характер, запроваджуються на законодавчому рівні та не залежать від волевиявлення сторін. Факт сплати позивачем податків, зборів в іноземній державі не змінює стану розрахунків такого платника по ПДВ з бюджетом України.

Також, Вищий адміністративний суд України не погодився із висновками судів обох інстанцій, що оскільки сума заниження податкового зобов'язання з ПДВ в одному звітному періоді перекривається завищенням податкового зобов'язання іншого періоду, то підстави для врахування податковим органом такої суми заниження при донарахуванні ПДВ та застосування штрафних санкцій відсутні.

Із зазначеної ухвали вбачається, що під час повторного розгляду даної справи необхідно перевірити доводи відповідача щодо існування заниження сум ПДВ у податковому обліку позивача в окремих періодах, визначити суми такого заниження та на підставі цього перевірити законність оспорюваного донарахування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

З висновків Акту перевірки позивача вбачається, що позивачем, серед іншого, порушено пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму податкових зобов'язань червня 2004 року через зайве віднесення позивачем ПДВ у розмірі 45828,76 грн., а також податкових зобов'язань липня 2004 року через зайве віднесення ПДВ у розмірі 56946,04 грн., оскільки як зазначено відповідачем митний збір та податок, перерахований позивачем відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки №2/37-715 від 23.03.2004 Ногінській митниці, не є операцією з імпорту послуг, які надаються нерезидентом.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:

- ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів;

- поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);

- поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу;

- в інших випадках, передбачених Митним кодексом України.

Судом встановлено, що між позивачем та Калінінською атомною станцією було укладено зовнішньоекономічний договір поставки продукції №2/37-715 на загальну суму 30450000,00 рос. руб., в тому числі ПДВ Російської Федерації - 4639018,20 рос. руб.

Зважаючи на умови поставки DDP позивачем було перераховано Ногінській митниці митний збір (0,15%) та ПДВ Російської Федерації (18%) 01.06.2004 - митний збір у розмірі 229143,79 грн., ПДВ у розмірі 45828,76 грн. та 14.07.2004 - митний збір у розмірі 284730,18 грн., ПДВ у розмірі 56946,04 грн.

Суд зазначає, що суми ПДВ були відображені позивачем у рядку 7 декларації з ПДВ за червень 2004 року та липень 2004 року, відповідно.

Відповідач посилається на те, що за результатами проведення перевірки було встановлено завищення суми податкових зобов'язань за червень 2004 року у сумі 45828,76 грн., за липень 2004 року у сумі 56946,04 грн., а також завищення податкового кредиту за липень 2004 року у сумі 45828,76 грн., за серпень 2004 року у сумі 56946,04 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено заниження ПДВ за період 01.07.2003 по 01.04.2006 на суму 23931,14 грн., в тому числі по періодах: липень 2003 - 1021,45 грн., лютий 2004 - 1015,64 грн., серпень 2004 - 12288,55 грн., жовтень 2004 - 4147,71 грн., листопад 2004 - 3007,67 грн., жовтень 2005 - 557,93 грн., грудень 2005 - 1892,19 грн.

Суд зазначає, що дані щодо заниження ПДВ за вищезазначені періоди, а також суми 45828,76 грн. та 56946,04 грн., як в Акті перевірки так і в розрахунку суми податкових зобов'язань - відсутні.

Оскільки в липні 2004 року позивачем був завищений податковий кредит у сумі 45828,76 грн., а в червні 2004 року завищено податкове зобов'язання, то зазначені суми ПДВ 45828,76 грн. перекрили одна одну - згорнулися. Так само, суми ПДВ згорнулися, в результаті завищення податкового кредиту у сумі 56946,04 грн. у липні 2004 року та завищення податкового зобов'язання у сумі 56946,04 грн. за серпень 2004 року.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» основний податковий період дорівнює календарному місяцю, у зв'язку з сим об'єкт оподаткування ПДВ обчислюється платником за результатами кожного окремого місяця.

У рамках проведення податкової перевірки правильності розрахунків платником з бюджетом податковим органом з'ясовується правильність обчислення об'єкта оподаткування та суми податкового зобов'язання за кожний окремий звітний період. При цьому кожне виявлене податковим органом заниження податкового зобов'язання у розрізі звітного періоду тягне і застосування до платника штрафу в порядку пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У судовому засіданні представник відповідача - ревізор - інспектор Мельник Т.Г., що проводила перевірку, пояснила, що у липні 2004 року позивачем було завищено податкове зобов'язання, а в серпні 2004 року завищено податковий кредит, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за липень 2004 року, тому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «Р» податкові зобов'язання з приводу зазначеного порушення позивачу не нараховувались. Інших податкових повідомлень-рішень не приймалось, а в податкове повідомлення-рішення відповідача №0000111313/0 від 01.08.2006 зазначенні суми не включені. Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.08.2006 №0000111313/0 не визначає грошове зобов'язання з приводу віднесення позивачем до складу податкового кредиту бюджетного відшкодування сум сплачених митних платежів на території Російської Федерації, штрафні санкції не нараховувались.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на придбання автомагнітол та музичних колонок, згідно податкових накладних ТОВ «Руслан» від 13.08.2003 за №1435, №1435/1, суд зазначає наступне.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2007 по справі №24/258/07-АП, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008, позовні вимоги позивача було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2006 №0000101313/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 69285,03 грн., а також в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 138570,06 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69285,03 грн.

В частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 403,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201,50 грн., а також в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 430,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 201,50 грн. податкове повідомлення-рішення від 01.08.2006 №0000101313/0 було залишено без змін.

Зазначеною постановою встановлено, серед іншого, неправомірне включення до податкового кредиту за серпень 2013 суми ПДВ у розмірі 430,00 грн. нарахованої, у зв'язку із придбанням автомагнітоли та музичних колонок.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, вже було надано оцінку діям позивача щодо включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 430,00 грн., нарахованої, у зв'язку із придбанням автомагнітоли та музичних колонок, а тому зазначені обставини не підлягають доказуванню в даному провадженні.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку, що відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 01.08.2006 №0000101313/0, яке було оскаржено позивачем в справі №24/258/07-АП, рішення у якій набрало законної сили, та у податковому повідомленні-рішенні від 01.08.2006 №0000111313/0, яка оскаржено в межах цього провадження, було двічі визначено податкове зобов'язання щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2003 року суми ПДВ 430,00 грн., сформованої за рахунок операцій позивача з ТОВ «Руслан-94» з придбання автомагнітоли та музичних колонок.

Отже, враховуючи те, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 430,00 грн. було нараховане відповідачем в податковому повідомленні-рішенні від 01.08.2006 №0000101313/0, яке в цій частині набуло статус узгодженого податкового зобов'язання (за постановою у справі №24/258/07-АП), то включення відповідачем до податкового повідомлення-рішення від 01.08.2006 №0000111313/0 цієї ж суми, з тих саме підстав - є неправомірним.

Суд зазначає, що згідно наданих відповідачем розрахунків суми нарахованого оскаржуваним повідомленням-рішенням податкового зобов'язання, відповідачем не нараховувались штрафні (фінансові) санкції за відображення позивачем у складі податкового кредиту за серпень 2003 року суми 430,00 грн. по операціях з придбання автомагнітоли та музичних колонок до неї.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.08.2006 №0000111313/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький завод високовольтної апаратури» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28500,49 грн., з яких за основним платежем - 16534,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11965,57 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.10.2013.