Постанова № 34553156, 05.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 922/1871/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Успіх-Східна"на постановувід 19.08.2013 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/1871/13 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістік" до Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" простягнення 82403,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістік" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" про стягнення 82403,40 та судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року (суддя Смырнова О.В.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року (головуючий суддя Слободін М.М., судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістік" 73085,00 грн. основного боргу, 5581,47 грн. пені та 1719,72 грн. судового збору. В стягненні 9 грн. основного боргу та 26,38 грн. пені відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "Успіх-Східна" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області 16.07.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року, посилаючись на порушення норм процесуального права, оскільки судами неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення, а також розглянуто справу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Успіх-Східна Україна" (відповідач) був укладений договір № 01-329-С, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов"язання з приводу здійснення траспортно - експедиційного обслуговування по організації перевезень на території України, експортно - імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях, а відповідач, в свою чергу, оплатити вказані послуги.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення, що надсилається замовником експедитору відразу після узгодження.

Відповідачем було направлено позивачу замовлення на перевезення № 06-12532 від 20.09.2012 року, № 06-12720 від 16.11.2012 року, № 06-12769 від 03.12.2012 року, які містять дані про перевезення за маршрутом Німеччина - Україна.

На виконання договору та замовлень позивачем були надані відповідачу послуги перевезення, що підтверджується міжнародними товарно - транспортними накладними CMR б/н, CMR № 152630, CMR № 167368 (арк. справи 16-18), вартість послуг за якими складає 28974 грн., за 3100 Євро, за CMR № 167368- 3100 Євро відповідно позивачем надано довідку про курс Євро НБУ на дати завантаження автомобіля - 21.11.2012 року та 06.12.2012 року.

Таким чином, судом встановлено, що вартість послуг згідно замовлень у гривні відносно банківського курсу євро, за замовленням № 06-12720 від 16.11.2012 р. складає 31738,42 грн., за замовленням № 06-12769 від 03.12.2012 року - 32372,68 грн., отже всього сума послуг за трьома замовленнями складає 93085,10 грн. (замість зазначених відповідачем 93094,00 грн.).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що фактом отримання вантажу є прибуття вантажу у пункт призначення відповідно до підписаних замовлень та ТТН.

Згідно замовлень вантажоотримувачем є ПАТ "Успіх- Східна Україна".

На вищевказаних міжнародних товарно - транспортних накладних стоять печатки вантажоотримувача ПАТ "Успіх- Східна Україна" в графі 24.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR б/н вантаж був отриманий вантажоотримувачем - 04.10.2012 року, CMR № 152630 - 28.11.2012 року, CMR № 167368 - 14.12.2012 р., а позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури № 06-527/12532 від 02.10.2012 року, № 06-681812720 від 23.11.2012 року, № 06-737/12769 від 11.12.2012 року.

Згідно пункту 5.4 договору оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться відповідачем в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати становить 3 банківські дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні.

Однак, відповідач розрахувався за надані послуги частково на суму 20000 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи (а. с. 51-57).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем доказів сплати боргу, або аргументованих заперечень проти вимог позивача не надано суди правомірно задовольнили вимоги в частині основного боргу в сумі 73085,00 грн.

Згідно зі статею 509 Цивільного кодексу України, статею 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний договір є договором транспортного експедирування, відносини за яким регулюються главою 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМК) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Крім того, стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 6.11 договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати, передбаченої пунктом 5 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% від вартості фрахту.

Разом з цим статею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", визначено, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована відповідачу пеня на суму заборгованості в розмірі 8974,00 грн. за затримку оплати вантажу, отриманого відповідачем 04.10.2012 за товарно - транспортною накладною CMR б/н, згідно заявки № 06-12532 від 20.09.2012 та виставленого рахунку-фактури № 06-527/12532 від 02.10.2012 , за період з 09.10.2012 по 08.04.2013.

Також, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму заборгованості в розмірі 31729,00 грн. за затримку оплати вантажу, отриманого відповідачем 28.11.2012 за товарно - транспортною накладною CMR № 152630, згідно заявки № 06-12720 від 16.11.2012 та виставленого рахунку-фактури № 06-681/12720 від 23.11.2012, за період з 03.12.2012 по 29.04.2013.

Крім того, позивачем нарахована відповідачу пеня на суму заборгованості в розмірі 32391,00 грн. за затримку оплати вантажу, отриманого відповідачем 14.12.2012 за товарно - транспортною накладною CMR № 167368, згідно заявки № 06-12769 від 03.12.2012 та виставленого рахунку-фактури № 06-737/12769 від 11.12.2012, за період з 19.12.2012 по 29.04.2013.

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 69-70) суд першої інстанції із чим погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача пені за затримку оплати вантажу у сумі 5581,47 грн. згідно умов договору та вимог чинного законодавства, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно визначення періоду прострочення за кожною товарно - транспортної накладної CMR.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

Заперечення відповідача щодо розгляду справи без участі відповідача суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ці доводи досліджувались судом апеляційної інстанції та обгрунтовано спростовані. При цьому колегією суддів апеляційного суду встановлено, що у відповідності до вимог господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції були створені всі необхідні умови для об'єктивного вирішення господарського спору по суті, а саме: розгляд справи в суді першої інстанції двічі відкладався, проте відповідач в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 009025/1 та № 012935, будь-яких пояснень або заперечень по суті позовних вимог та витребуваних документів не надав, тобто ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при розгляді справи в суді.

Решта заперечень відповідача про порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування рішення та постанови попередніх інстанцій колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року у справі № 922/1871/13 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Успіх-Східна" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач