Постанова № 34553132, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 5017/3583/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в

Одеській області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року

у справі № 5017/3583/2012 Господарського суду Одеської області

за заявою про зміну способу та порядку виконання рішення

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі

Одеського регіонального відділення

до 1. Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби

Одеського управління юстиції

2. Головного управління Державної казначейської служби України в

Одеській області

за участю прокуратури м. Одеси

про стягнення збитків

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідачів - не з'явились,

прокуратури - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2013 р. (суддя - Рога Н.В.) у задоволені заяви Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. (судді - Головей В.М., Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок коштів Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Одеського регіонального відділення шкоду у сумі 395 479 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 909 грн. 60 коп.

16.05.2013 р. до Господарського суду Одеської області від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі № 5017/3583/2012.

В обґрунтування своєї заяви, скаржник посилається на те, що відповідно до п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р. (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 р.) боржником визначаються розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи, та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства.

Відповідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засідання з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України" (із змінами та доповненнями), під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Одночасно бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. За таких обставин, заявник вважає, що боржником не може бути визначено план формування фінансових ресурсів, а саме - Державний бюджет України. Боржника необхідно визначати з урахуванням вищезазначених положень Бюджетного кодексу України та вищевказаного порядку, а саме, на думку заявника, боржником може бути визначено: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, організація, створена органами державної влади чи місцевого самоврядування, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету або місцевого бюджету, або суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Заявник вважає, що у випадках, коли боржниками за судовими рішеннями (виконавчими листами) є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, з метою належного виконання судового рішення необхідно звертатися до відповідного суду для зміни способу і порядку виконання рішення (шляхом визначення боржниками за такими судовими рішеннями відповідних управлінь юстиції в області, містах Києві та Севастополі, які мають рахунки з яких можливе таке стягнення) або із заявою про роз'яснення рішення суду для унеможливлення безпідставного стягнення коштів з депозитних рахунків зазначених органів. Також вважає, що кошти у розмірі 395 479 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 909 грн. 60 коп. необхідно стягнути з Головного управління юстиції в Одеській області, яке має гербову печатку, є окремою юридичною особою, має відповідні рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області та здійснює матеріально-технічне забезпечення Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Колегія суддів погоджується з тим, що вказані обставини, якими обґрунтовує свою заяву Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, свідчать не про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області, а про зміну сторони по справі, проте, відповідачем у даній справі, є саме Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а не Головне управління юстиції в Одеській області, яке взагалі не було учасником судового процесу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені заяви Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області.

Згідно частини другої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року у справі № 5017/3583/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський