Постанова № 34553010, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 905/3244/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід27.08.2013р.у справі№905/3244/13Господарського судуДонецької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"доПриватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"третя особаФізична особа-громадянин Надобко Дмитро Анатолійовичпростягнення страхового відшкодування

за участю:

- позивача:Дзюба І.М. (довіреність від 08.04.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (далі - відповідач) 28 203,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" повинен відшкодувати позивачу витрати на виплату страхового відшкодування потерпілій особі, автомобіль якої було пошкоджено в результаті дій особи, цивільна відповідальність якої застрахована відповідачем.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. (суддя Фурсова С.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді Дучал Н.М., Кододова О.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 27 203,85 грн. страхового відшкодування, в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2011 року на перехресті бул. Б.Гвардійський та вул. Вузівська в місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки "Мерседес", державний номерний знак АР 1010 АА, під керуванням Надобка Дмитра Анатолійовича та автомобіля марки "Хюндай", державний номерний знак АР 0555 АХ, під керуванням Полях Тетяни Олександрівни.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2011р. у справі № 3-1197/11 Надобка Д.А. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Хюндай" зазнав пошкоджень.

Майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Хюндай" від ризиків дорожньо-транспортної пригоди були застраховані за договором від 16.12.2010р. №06/0632720/0802/10 добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу, укладеного з позивачем.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля "Мерседес" застрахована відповідачем на підставі полісу серії АА №0031407, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50000 гривень, франшиза - 1000 грн.

Відповідно до звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу №169 від 14.04.2011р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Хюндай" в результаті його пошкодження складає 35452,62 грн.

Вищевказаний звіт проведений спеціалістом-автотоварознавцем Макущенко В.М., який є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить сертифікат Фонду держмайна України №8450/09 від 01.04.2009 року.

20.04.2011р. до позивача звернулась Полях Т.О. з заявою про виплату страхового відшкодування.

Заступник директора з роздрібного бізнесу Відділення "Запорізька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (вигодонабувач за договором страхування) листом від 20.04.2011р. за №492/600-09-2 надав дозвіл на перерахування страхового відшкодування в сумі 28 203,85 грн. безпосередньо на рахунок СТО, де буде здійснюватись ремонт пошкодженого автомобіля.

За вказаним страховим випадком, що стався 02.04.2011р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту №0801/06/1439/60323 від 16.05.2011р. визначено суму страхового відшкодування у розмірі 28 203,85 грн.

Договірне зобов'язання перед страхувальником виконано 18.05.2011р., про що свідчить платіжне доручення № 0021711.

Позивач надіслав відповідачу заяву №03-17/513 від 22.01.2013р. про відшкодування витрат з повним пакетом документів, передбаченим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка залишена без відповіді і задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що позивач, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи має право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а останнім є відповідач.

Доводи, викладені у касаційній скарзі відповідачем, зводяться до того, що страхувальник, якому позивач виплатив страхове відшкодування, повинен був передати свої права вимоги шляхом укладення договору.

Судові рішення не підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз'яснив Верховний Суд України у своїх постановах від 27.03.2012р. зі справи Господарського суду міста Києва № 58/168, від 07.08.2012р. зі справи Господарського суду Рівненської області №12/207, від 28.08.2012р. зі справи Господарського суду Харківської області №5023/4833/11, право вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", виникає після виплати страхового відшкодування.

Ці постанови відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України, тому підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відтак вже після виплати страхового відшкодування у позивача у межах фактичних витрат виникає право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим, суди обох інстанцій мотивували судові рішення також положеннями статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Між тим, судами встановлено, що позивач як страховик здійснив виплату страхового відшкодування особі, майно якої було застраховано ним, а не відшкодував їй шкоду, завдану іншою особою, тому підстави для застосування до правовідносин, що виникли у спорі в даній справі, положень статті 1191 Цивільного кодексу України, відсутні.

Враховуючи, що наведені порушення судами норм матеріального права не призвели до прийняття неправильних по суті судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а вважає можливим залишити її без змін з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. у справі Господарського суду Донецької області №905/3244/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський