Постанова № 34552304, 15.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. Справа № 2а-14386/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Московській О.Г.

за участю: представника позивача - Опанасенко І.Ю.

представника відповідача-1 - Крейси Л.О.

представник відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача-1 Дніпропетровської митниці, відповідача-2 Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000348/1 від 07.05.2010р., скасування виданої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00538 від 07.05.2010 р., стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м.Києві коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12833грн.66коп., стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м.Києві коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 3055грн.63коп.

Ухвалою суду від 29.02.2012р. задоволені клопотання позивача та відповідачів щодо заміни сторін правонаступниками. Замінено позивача по справі - ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; відповідача-1 по справі - Криворізьку митницю на її правонаступника - Дніпропетровську митницю; відповідача-2 по справі на Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача-1 надав заперечення проти позову, згідно яких посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення повідомлений належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. До матеріалів справи надав заперечення проти позову, згідно яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2010 року між ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та фірмою «Alderston GB Limited», м.Лондон, Велика Британія (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0212-SG02/10 (далі - Контракт), за умовами якого постачальник прийняв зобов'язання здійснити поставку товару, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту.

Згідно п.5.2 Контракту покупець (позивач по справі) зобов'язується здійснити оплату продукції прямим банківським переводом на рахунок продавця у розмірі 30% загальної вартості продукції авансом відповідно до рахунку наданого продавцем протягом 10 банківських днів від дати підписання контракту обома сторонами, та 70% вартості продукції протягом 5 календарних днів від дати отримання повідомлення продавця (фірми «Alderston GB Limited», м.Лондон, Велика Британія) про наявність партії продукції на митному ліцензійному складі смт.Радушне, Україна.

Відповідно до п.3.1 Контракту поставка товару продавцем здійснюється узгодженими партіями на умовах DDU - митний ліцензійний склад смт.Радушне, Україна (ІНКОТЕРМС-2000).

Додатком №3 до Контракту між постачальником та покупцем узгоджений графік поставок продукції, відповідно на виконання умов зазначених у графіку, продавцем на адресу позивача направлена партія товару, ціна якого визначена у відповідності до умов Специфікації та підтверджується рахунком-фактурою №100212-011 від 06.05.2010р.

Згідно з умовами Специфікації № 1 від 12.02.2010 р. до Контракту погоджена між позивачем та постачальником загальна ціна товару складала 2' 108' 644,75 Євро.

Позивач зазначає, що в порядку, передбаченому п.4.2 Контракту, постачальник зазначив загальну вартість продукції в сумі 2' 108' 644,75 Євро, чим підтвердив свій намір продати Позивачу товар саме за вищевказаною ціною.

07.05.2010 р. для митного оформлення партії товару Позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД № 113050000/2010/003695 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 113050000/2010/003656.

При здійсненні перевірки заявленої позивачем митної вартості товару відповідачем-1 07.05.2010 р. було запропоновано надати додаткові документи, в т.ч. комерційну пропозицію та калькуляцію виробника товару.

Позивачем у якості додаткових документів для підтвердження митної вартості подавались сертифікати якості, сертифікати про походження товару, рахунки-фактури, комерційна пропозиція постачальника.

Проте, 07.05.2010 р. при митному оформленні партії товару відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000348/1, на підставі якого стосовно придбаного позивачем у постачальника товару 07.05.2010 р. оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00538, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом.

Не погоджуючись з рішенням відповідача-1 позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів з відповідним позовом до суду.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 24.02.2012 р., позивач просить:

- визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000348/1 від 07.05.2010 р.;

- скасувати видану Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00538 від 07.05.2010 р.;

- повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 12 833,66 грн.;

- повернути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191023, м. Кривий Ріг, 50079) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 3 055,63 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

Позивач вказує на обґрунтоване застосування методу визначення митної вартості за ціною договору з посиланням на ст.ст.259-260, 266-267 Митного кодексу України та п.1 ч.1 Угоди про застосування ст.7 ГАТТ.

При цьому, позивач зазначає, що з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за Контрактом відповідач-1, керуючись п.2 розділу III Наказу Державної митної служби України №602 від 24.06.2009 р. міг отримати калькуляцію виробника товару від Постачальника шляхом направлення відповідного запиту до митних органів. Однак, не скористався такою можливістю.

Також, позивач звертає увагу на експортні декларації, згідно з якими митна вартість одної одиниці Товару складає 4,63 Евро. Так, ст.5 Угоди «О порядке таможенного оформления и таможенного контроля товаров, перемещаемых между государствами-участниками Соглашения о создании зоны свободной торговли» від 08.10.1999 р. (приєднання України - 13.04.2000 р.) передбачено «взаємне визнання документів митного контролю держав-учасниць Угоди».

Проте, позивач вказує, що відповідач-1, всупереч цим правилам, не взяв до уваги експортну декларацію Постачальника в сукупності з іншими документами для підтвердження митної вартості.

Позивач посилається на п.п.2 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.06.2008 р., відповідно до якого контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом... в тому числі ...з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів тощо, які входять до складу товарів.

Вимога щодо порівняння рівня заявленої митної вартості з вартістю прямих витрат на виробництво передбачена також п.1.11 розділу І Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 р. № 602.

Відповідно до п. 3.2 Наказу Державної митної служби України від 31.01.2007 р. №74 посадова особа митного органу обчислює прямі витрати на виробництво товару відповідно до інформації, надісланою Державною митною службою України. І лише у разі, в силу п. 3.3 цього ж Наказу, якщо заявлена декларантом митна вартість товару нижча, ніж обчислена митним органом згідно з п. 3.2 Наказу, останній запитує у декларанта додаткові документи.

Частиною 3 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Таким чином позивач зазначає, що фактично вартість витрат на виробництво митним органом не обчислювалась (для їх визначення запитувалась калькуляція виробника), а відповідач-1 не надавав йому можливості обчислити митну вартість товару в інший спосіб.

Отже, позивач вказує, що в результаті розбіжностей між даними ВМД № 113050000/2010/003695 від 07.05.2010 р. та ВМД № 113050000/2010/003656 від 07.05.2010 р. утворилась різниця нарахованого та сплаченого ним ПДВ у розмірі 12 833,66 грн., ввізного мита у розмірі 3 055,63 грн. З огляду на ту обставину, що позивач оскаржує дії відповідача стосовно оформлення Рішення і Картки відмови, останній також просить стягнути з Відповідача-2 кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно нарахованої та сплаченої суми ПДВ і ввізного мита у розмірі 12 833,66 грн. та 3 055,63грн. відповідно (всього на суму 15 889,29 грн.)

Відповідач-1 в обґрунтування своїх заперечень з посиланням на ст.ст.4, 42, 259-260 Митного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 р. «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - Порядок 339) та Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. (далі - Порядок 1766), вказує, що під час проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем не виконано вимоги п.7 Порядку 1766.

Також, відповідач-1 зазначає, що на виконання вимог Порядку 339, п. 3.1. наказу ДМСУ від 31.01.2007 № 74 „Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України" (далі - Наказ 74) та п.3 розділу III наказу ДМСУ від 24.06.2009 № 602 „Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" (зареєстровано в Мін'Юсті України 21.07.2009 № 669/16685, зі змінами та доповненнями), на підставі інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено та виявлено, що заявлена ціна товару - цегли вогнетривкої NО.5 АLКО-72М - 10,98грн. (за курсом валют НБУ- 0,09 Євро або 1,38 дол.США) за кг є нижчою ніж митна вартість аналогічного товару цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилася на митну територію України (тобто, вже оформленого для вільного використання на митній території України), яка становить 14,82 грн. (за курсом валют НБУ-1,41 Євро або 1,87 дол.США) за кг.

Відповідач-1 вказує, що товари, митна вартість яких визначена згідно з оскаржуваним рішенням, імпортуються на територію України за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом № 0212-SG02/10 від 12.02.2010, додаток 1 до Контракту, за яким Криворізькою митницею 28.04.2010 вже було винесено Рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000324/1. Однак, Позивач при поданні 07.05.2010 ВМД №113050000/2010/003656 дане Рішення не застосував при декларуванні митної вартості товару, при цьому, будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не надав.

Таким чином, митниця вказує, що не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Розділом 9 пунктом 9.3 Методичних рекомендацій передбачено, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення», що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко.

Застосований митницею 6-резервний метод визначення митної вартості базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх 5-ти методів визначення митної вартості.

На підставі зазначеного, при визначенні митної вартості за рішенням №113000006/2010/000348/1 від 07.05.2010 був застосований шостий метод визначення митної вартості, з неухильним дотриманням вимог ст. 273 Митного кодексу України.

Одночасно, відповідач-1 з посиланням на приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення правовідносин) та Податкового кодексу України щодо майнових вимог позивача, зазначає, що податкове зобов'язання позивачем самостійно нараховане та визначене згідно зі вказаною в позові вантажної митної декларації № 113050000/2010/003659 від 07.05.2010 (включаючи ПДВ та ввізне мито) вважається узгодженим з дня подання цих декларацій до здійснення митного оформлення товару і, відповідно, не може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідач-2 в обґрунтування своїх заперечень з посиланням на ст.45 Бюджетного кодексу України вказує, що згідно Порядку взаємодії митних органів з органами Державного

казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України

помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. за №611/147, повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі Висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації.

На час розгляду справи до Головного управління не надходили Висновки від

Дніпропетровської митниці, на підставі яких перераховуються спірні кошти з

рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку.

Отже, щодо повернення з Державного бюджету України коштів (надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 128336,66грн. та надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 3055,63грн.), слід зазначити, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі і в межах наданих повноважень. Вимога про захист порушеного права на стягнення коштів поставлена з порушенням статей Бюджетного кодексу України та з недотриманням Порядку від 20.07.2007р. за №611/147, як така, що подана заздалегідь, оскільки суми митних та інших платежів повертаються органами Казначейства за умови надання Висновку митним органом або щодо яких винесено рішення суду про повернення коштів.

Відповідач-2 зазначає, що саме з цього приводу повернення ПАТ „ Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з бюджету надмірно сплачених обов'язкових платежів є неможливим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст.261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VIIГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках. Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст.264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст.266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п.5 ч.3 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України, митна вартість товару була визначена ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (правонаступник ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») у вантажній митній декларації форми МД № 113050000/2010/003695 та декларації митної вартості форми ДМВ-1 № 113050000/2010/003656 від 07.05.2010 р. за ціною відповідно до зовнішньоекономічного Контракту № 0212-SG02/10 та Специфікації № 1 до нього від 12.02.2010 р.

Частиною 7 ст.267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.

На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (правонаступник ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») до Дніпропетровської митниці (правонаступник Криворізької митниці) були надані всі обов'язкові та додаткові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст.41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, декларантом (позивачем) були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000348/1 від 07.05.2010 р. та скасування виданої Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00538 від 07.05.2010 р. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно нарахованої та сплаченої суми ПДВ і ввізного мита у розмірі 12 833,66 грн. та 3 055,63грн. відповідно (всього на суму 15 889,29 грн.), суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п.п.2, 4, 5, 6, 7 Порядку взаємодії митних органів з органами державного казна чейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмі рно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких поклада ється на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та державного казначейства України від 20.07.2007р. № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.09.2007р. № 1095/14362 повернення помилково та/або надмірно зарахо ваних до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здій снював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які по вертаються. Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок 3734.

Вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки згідно з абз.6 ст.264 МКУ у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

При цьому слід зазначити, що підставою для такої вимоги є вчинення декларантом дій, які передбачені ст.264 МКУ та свідчать про незгоду декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом. Такими діями є звернення декларанта до митного органу щодо незгоди з митною вартістю товару, визначеною митницею, та з вимогою про випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати податків або зборів за ціною товарів, визначеною митницею.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив митне оформлення вантажу шляхом оформлення ВМД №113050000/2010/003656 від 07.05.2010р. У зазначеній ВМД підприємство визначило свої податкові зобов'язання та сплатило їх до бюджету.

При цьому, суд погоджується з посиланням відповідача-1 на приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, з урахуванням норм п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно узгоджене податкове зобов'язання не підлягає оскарженню платником, в т.ч. до суду.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000348/1 від 07.05.2010 р. та скасування виданої Дніпропетровською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00538 від 07.05.2010 р.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу - Публічному акціонерному товариству «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», судові витрати у розмірі 1грн.70коп.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача-1 Дніпропетровської митниці, відповідача-2 Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000348/1 від 07.05.2010 р. про визначення митної вартості товарів.

Скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00538 від 07.05.2010 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50081, м.Кривий Ріг, мкрн.5-й Зарічний, 70, кв.86, р/р 26007122897001 в КБ «Приватбанк» м.Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 31965106) 1грн.70коп. (одну грн. 70коп.) - судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 18.06.2012р.

Суддя Г. В. Потолова