Рішення № 34552270, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13301/13 28.10.13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25 500,00 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Дудуц О.В. (за довіреністю від 28.10.2013);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 28 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №09-06-06/14546 від 08.07.2013 Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 25 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 05.08.2013.

05.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення №7/2-28/20196 від 30.07.2013 про страхове покриття від Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 було відкладено розгляд справи на 19.08.2013.

У зв'язку з перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2013, справу №910/13301/13 було передано для розгляду судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу №910/13301/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 23.09.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013, справу №910/13301/13 було передано для розгляду судді Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/13301/13 до свого провадження.

У судовому засіданні, призначеному на 23.09.2013 оголошено перерву до 28.10.2013 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 28.10.2013 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача подав через канцелярію Господарського суду міста Києва заяву №03-17/16914 від 24.10.2013 про розгляд справи без його участі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №1274/214-03-2009 (далі за текстом - Договір) між ОСОБА_2 (далі за текстом - Страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі за текстом - Позивач, ВАТ HACK "Оранта"), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та додатковим обладнанням. Строк дії Договору з 19.03.2009 по 18.03.2010.

Підпунктом 2.3.2. вказаного Договору, страховим ризиком визначено дорожньо- транспортну пригоду, що сталася під час експлуатації застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої завдано матеріальних збитків.

Підпунктом 2.13 Договору сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі заяви Страхувальника (Вигодонабувача) на страхову виплату та складеного Страховиком страхового акту.

Позивач зазначає, що 14.01.2010 на пр. Перемоги в Центрально-Міському районі м. Горлівка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Daewoo Lanos державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням - ОСОБА_3 та транспортного засобу BA3-21093 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням - ОСОБА_4.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи ВРДТП СВ Горлівського ГУ МВС України в Донецькій області від 17.03.2010 по факту порушення Правил дорожнього руху по відношенню до ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, порушено кримінальну справу.

10.01.2013 за вказаною справою Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області щодо ОСОБА_4 винесено вирок, який 02.02.2013 набрав чинності.

18.01.2010 до ВАТ HACK "ОРАНТА" із заявою звернувся Страхувальник з приводу виплати страхового відшкодування в зв'язку із ДПТ, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору.

З метою визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos державний реєстраційний номер НОМЕР_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-АСІСТАНС" провело автотоварознавче дослідження зазначеного автомобіля, результатом якого було складення Звіту №315-2576/26.03.10 (дослідження спеціаліста-автотоварознавця) (далі за текстом - Звіт).

В позовній заяві позивач наголошує увагу суду на тому, що згідно Звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля Daewoo Lanos державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, склала - 42 470,70 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана ВАТ HACK "Оранта" страховим випадком, про що 13.07.2010 було складено страховий акт № СТО-12-7223/1 та здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, розмір якого склав 37 027,20 грн.

На виконання умов Договору, на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту № 167-28-К, ВАТ HACK "Оранта" було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі - 37 027,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12594 від 22.07.2010.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як водія забезпеченого за договором страхування наземного транспортного засобу ВАЗ-21093 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна"" (далі за текстом - Відповідач, ПАТ "СК "Провідна") згідно полісу № ВВ7303413.

Полісом №ВВ7303413 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну у розмірі 25 500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору ВАТ HACK "Оранта" направила на адресу ПАТ "СК "Провідна" заяву (вих. № 09-06-06/13249 від 18.06.2013) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (далі за текстом - Заява) в розмірі 37 027, 20 грн., яка була отримана уповноваженим представником Відповідача 20.06.2013.

Позивач вказує на те, що на час розгляду справи відповідач виплату страхового відшкодування в порядку регресу не здійснив всупереч вимог чинного законодавства України.

Керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 25 500,00 грн.

Відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва надано відзив №03-17/12102 від 31.07.2013 на позовну заяву, в якому останній не визнає позовні вимоги, вважає позовну заяву безпідставною та необгрунтованою з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів наявності вини Страхувальника Відповідача у заподіянні шкоди застрахованому Позивачем майну.

Відповідач вважає, що довідка про ДТП та постанова про порушення кримінальної справи не встановлюють вину особи та не можуть вважатися належними та допустимими доказами настання її цивільно-правової відповідальності.

Крім того, відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги, яке мав його Страхувальник до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Також, відповідач зазначає, що єдиним законним доказом розміру вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності.

На підставі зазначеного, відповідач стверджує, що наданий Позивачем Звіт не є належним та допустимим доказом на підтвердження суми позовних вимог.

Відповідач зазначає, що строк для прийняття Відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування та здійснення такої виплати закінчується 29.09.2013.

На підставі вищезазначеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до вироку Центрально-Міського суду м. Горлівки Донецької області №1-230/11 від 10.01.2013 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водія транспортного засобу ВАЗ-21093, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ7303413.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_4 полісу №ВВ7303413 страхування цивільно-правової відповідальності автомобіля ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_4 транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля DAEWOO LANOS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, що відбулося 14.01.2013, становить: 42 470,70 грн., що підтверджується Звітом №315-2576/26.03.10, наявним в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи 05.08.2013 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення №7/2-28/20196 від 30.07.2013 "Про страхове покриття" від Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідно до вказаного повідомлення, транспортний засіб ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано згідно полісу №ВВ7303413. Термін дії полісу від 10.06.2009 до 09.06.2010.

Згідно із зазначеним повідомленням, франшиза за полісом №ВВ7303413 дорівнює 0,00 грн.

Крім того, відповідно до вказаного повідомлення ліміт по майну складає 25 500,00 грн. за полісом №ВВ7303413.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 1191 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про страхове відшкодування, що підлягає виплаті Відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_4 транспортного засобу ВАЗ 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 25 500,00 грн.

Заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву відхиляються судом та спростовуються наступним.

Твердження Відповідача про те, що Позивачем не надано доказів наявності вини Страхувальника Відповідача у заподіянні шкоди застрахованому Позивачем майну є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області (№1-230/11 від 10.01.2013), відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним в ДТП. Згідно з Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02.04.2013 вирок в частині визнання ОСОБА_4 винним у скоєнні ДТП залишено без змін.

Щодо тверджень Відповідача про наявність у Позивача права вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжного доручення №12594 від 22.07.2010 та реєстру одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" останнім було виплачено страхове відшкодування у сумі 37 249,36 грн., що підтверджує наявність у Позивача права вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Щодо правової позиції Відповідача в частині розміру позовних вимог суд зазначає наступне.

Положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкода, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки, а не рахунку суб'єкта господарської діяльності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

В матеріалах справи наявний Звіт №315-2576/26.03.10 дослідження спеціаліста-автотоварознавця, який відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до вказаного звіту матеріальний збиток, завданий власникові Daewoo Lanos держ. номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 42 470,70 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".

Твердження Відповідача щодо строків розгляду заяви про виплату страхового відшкодування суд спростовує наступним.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012, у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову безпосередньо до суду.

З огляду на вищезазначене, посилання Відповідача на те, що із заявою про виплату страхового відшкодування Позивач звернувся лише 20.06.2013, то строк для відшкодування шкоди закінчився 29.09.2013 є необгрунтованими. Крім того, відповідно до канцелярської відмітки Господарського суду міста Києва на позовній заяві вих. №09-06-06/14546 від 08.07.2013, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 12.07.2013. Таким чином, строки розгляду заяви про виплату страхового відшкодування не порушено.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу, а також не наведено належних обгрунтувань, що спростовують позовні вимоги ВАТ НАСК "Оранта".

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 25 500,00 грн., згідно встановленого полісом №ВВ7303413 ліміту по майну.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (бульв. Тараса Шевченко, 37/122, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 23510137), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081, розрахунковий рахунок №26502000001043 в АКБ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 00034186), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.11.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало