Рішення № 34552070, 04.11.2013, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

2/258/1710/13 258/4378/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2013 р. м. Донецьк

Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді: Леонова О.С.,

при секретарі: Ярошенко І.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представники позивачаОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментів, де вказує, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 19.11.2010 р. з нього були стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів (заробітку), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28.10.2010 р.

15.08.2011 р. Кіровським районним судом м. Донецька було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2010 р. щомісячно і до досягнення повноліття ОСОБА_6, а потім у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_8 не враховуючи ч. 1 ст. 180 СК України та інших обставин, маючи суттєве значення, а саме: по - перше, за вищевказаним рішенням суду від 15.08.2011 р. коштів на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з нього без врахування частини від доходу їх матери ОСОБА_3, та по-друге наявності у нього неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання якого суд ухвалив рішення від 19.11.2010 р.; по-третє донька ОСОБА_6 з моменту народження проживала та виховувалась до оформлення у інтернаті № 3 у 2007 р. у його матері, а її бабуся ОСОБА_9, яка мешкає за адресою: 83112, ОСОБА_10, АДРЕСА_1, знаходилась на її утриманні; інвалід з дитинства син ОСОБА_7 з моменту народження та по теперішній час проживає, виховується і знаходиться у повному утриманні також у бабусі ОСОБА_9 за вищезазначеною адресою.

Крім того, інвалід з дитинства ОСОБА_7 отримує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. № 2109-111. По теперішній час з лютого 2010 р. по лютий 2013 р. заборгованість по аліментам на двох дітей у розмірі 60 % складає у нього 21182, 02 грн.

В звязку з викладеним позивач просив суд зменшити розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 05.05.2003 р. н. на користь ОСОБА_3 та звільнити його від сплати заборгованості по аліментам на двох дітей з лютого 2010 р. по серпень 2012 р. у сумі 19206,20 грн., у тому числі за 2010 р.- 6093,00 грн., за 2011 р. - 7797,60 грн., за вісім місяців 2012 р.-5315,60 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов у повному обсязі та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду свої письмові заперечення проти позову (а.с. 67-68), в яких зазначено, що зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 суперечитиме інтересам їх дітей, оскільки витрати пов'язанні з утриманням ОСОБА_6 та ОСОБА_6 Д,В. є дуже значними, і оскільки Відповідач фактично сама їх виховує та утримує, діти хворобливі і зменшення допомоги від батька може призвести до негативних наслідків.

ОСОБА_3, зазначила, що позивач не сплачує аліменти та ухиляється від його сплати, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19206 грн. 20 коп. Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15.08.2011 р. враховано той факт, що у позивача від другого шлюбу з ОСОБА_4 є неповнолітня дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, а також заробітну плату позивача та відповідача. З ухваленим рішенням суду погодився ОСОБА_1 та його не оскаржував. Просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 Д,В. 05.05.2003 р. н. (а.с.40).

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 15.08.2011 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2010 р. щомісячно і до досягнення повноліття ОСОБА_6, а потім у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_8 (а.с.8-9). Рішення набуло законної сили 26.08.2011 року.

Як вбачається з довідки від 18.06.2013 року, ОСОБА_1 з 06 лютого 2012 року по теперішній час працевлаштований на постійне місце роботи в ПП «ТЕС-РЕСУРС» на посаді підсобний робочий з середньомісячним доходом у розмірі 1157 грн. (а.с.34).

Встановлено, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 19.11.2010 р. з ОСОБА_1 також стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів (заробітку), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28.10.2010 р. (а.с. 7).

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст..184 СК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Оскільки порушено питання про зменшення розміру аліментів то суду для задоволення позову, навіть часткового, необхідно було встановити зміну матеріального стану відповідача або зміну сімейного стану, або погіршення здоров'я позивача. На необхідність встановлення цих обставин також вказано в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів". Проте, в матеріалах справи відсутні докази таких змін, які з врахуванням змагальності та диспозитивності цивільного процесу повинні були доводитися позивачем.

Суд звертає увагу позивача на те, що всупереч його твердженням про те, що у рішенні Кіровського районного суду м. Донецька від 15.09.2011 р., судом не було взято до уваги, що з нього вже стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5, 27 січня 2010 року та те, що донька ОСОБА_6 з моменту народження проживала та виховувалась до оформлення у інтернаті № 3 у 2007 р. у його матері, а її бабуся ОСОБА_9, яка мешкає за адресою: 83112, ОСОБА_10, АДРЕСА_1, знаходилась на її утриманні, а інвалід з дитинства син ОСОБА_7 з моменту народження та по теперішній час проживає, виховується і знаходиться у повному утриманні також у бабусі ОСОБА_9 за вищезазначеною адресою. Тому дана обставина не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач є фізично здоровий, здатен працювати та забезпечувати належне матеріальне утримання своїх дітей.

Твердження позивача, про те, що розмір аліментів повинен бути зменшений, оскільки інвалід з дитинства син ОСОБА_7 перебуває на пенсійному утриманні держави, а донька ОСОБА_6 є ученицею 5 класу ОСОБА_10 спеціалізованої загальноосвітньої школи інтернату № 17 з 01.09.2006 року, судом вважаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 СК України, розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

Позивачем не отримано згоди органу опіки і піклування на зменшення розміру аліментів у звязку перебуванням на утриманні держави. Крім того, як вбачається з довідки № 31 від 21.06.2013 року виданою ОСОБА_10 спеціалізованою загальноосвітньою школою інтернатом № 17, стипендію та матеріальну допомогу дітям школа інтернат не надає (а.с. 33).

Враховуючи викладене, а насамперед інтереси дітей, суд вважає, що розмір аліментів, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 не є значним, та таким що ставить в тяжке матеріальне становище позивача, а обставини, наведені ним як підстави зменшення розміру аліментів, не свідчать про необхідність зміни їх розміру в сторону зменшення.

Що ж стосується рішення суду в частині звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, що утворилась за виконавчим листом № 2-1720/11, на суму 24236,40 грн., то в цій частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Відповідно до положень ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставин, які б мали істотне значення, позивач суду не надав.

Разом з тим, матеріали справи не містять передбачених вказаною статтею підстав для звільнення позивача від сплати аліментів на користь дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 з лютого 2010 р. по серпень 2012 р. у сумі 19206,20 грн., у тому числі за 2010 р.- 6093,00 грн., за 2011 р. - 7797,60 грн., за вісім місяців 2012 р.-5315,60 грн., а тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог.

Судові витрати відповідно до ст..88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 197, 201 Сімейного кодексу України, ст. 10, 11, 60, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментів - відмовити.

На рішення суду може подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Леонов О.С.