Рішення № 34552039, 29.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 911/3382/13

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Кабінету міністрів України, м. Київ;

2. Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд», с. Трипілля, Обухівський район, Київська область;

про стягнення 263664,16 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від прокуратури: Сазанова С.В. (посвідчення № 007176 від 02.10.2012 р.);

від позивача 1: Роздобудько С.Г. (довіреність № 11-02-3 від 02.01.2013 р.);

від позивача 2: Черняк А.А. (довіреність № 14/20-18-13 від 14.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України (далі - позивач 1) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд» (далі - відповідач) про стягнення 263664,16 грн., з яких 238060,44 грн. основний борг, 17561,84 - пеня, 8041,88 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору Фінансового лізингу № 10-07-885 фл від 13.12.2007 р. у зв'язку з чим перед позивачем 2 утворилась заборгованість в розмірі 263664,16 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 17.09.2013 р.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представники позивачів частково надали докази витребувані ухвалою суду від 02.09.2013 р., зокрема до суду не надано оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних доказів, ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2013 р., розгляд справи відкладено на 15.10.2013 р.

Присутні в судовому засіданні 15.10.2013 р. прокурор та представник позивача 2 надали суду оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів.

Представник позивача 1 та відповідача в судове засіданні не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2013 р.

В судовому засіданні, 29.10.2013 р. прокурор та представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до пунктів 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора представника позивача 1, представника позивача 2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є позивач 2 (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (лізингоодержувач) був укладений договір № 10-07-885 фл відповідно до умов якого позивач 2 - лізингодавець передає відповідачу - лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу", за умови сплати відповідачем лізингових платежів, черговість, розмір, і строки яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

В рішенні господарського суду Київської області від 01.10.2013 р. у справі № 17/081-12 (суддя Горбасенко П.В.) встановлено - зважаючи на те, що позивачем 2 відповідно до п. 8.3 договору була надіслана вимога № 14/929 від 09.04.2012 р., згідно якої останній повідомив відповідача про відмову від договору фінансового лізингу № 10-07-885 фл укладеного 13.12.2007 р. між НАК «Украгролізинг» та ТОВ «Агромехбуд», що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.04.2012 р., суд дійшов висновку, що вказаний договір є припиненим з дати одержання лізингоодержувачем повідомлення про відмову від договору.

Відповідно до пп. 3.4.3 договору передбачено, що ТОВ "Агромехбуд" зобов'язується своєчасно та в повному сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що з моменту одержання предмету лізингу за користування останнім лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості.

У відповідності до п. 4.2 договору розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Рішенням господарського суду Київської області від 14.05.2012 р. у справі № 13/074-12 (Суддя Наріжний С.Ю.) встановлено, що свої зобов'язання за договором ВАТ НАК «Украгролізинг» виконало належним чином та передало ТОВ "Агромехбуд" наступну с/г техніку - 1 станок для маток індивідуальний в розібраному стані в комплекті СДФС, 1 станок для маток груповий в розібраному стані в комплекті СДСГ, 1 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 1 станок для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 1 станок для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 18.12.2007 р.

Крім того, зазначеним рішенням встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконував належним чином та не сплатив за період з 18.12.2010 р. по 18.12.2011 р. лізингові платежі в сумі 1107589,26 грн., а також стягнуто з останнього зазначену суму заборгованості та штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи факти встановлені в зазначених вище рішеннях суду, відповідач не сплачував лізингові платежі з 18.12.2011 р. по 14.04.2012 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 238060,44 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 238060,44 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошових зобов'язань прокурор просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17561,84 грн. та 3% річних в розмірі 8041,88 грн.

Згідно з п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до визначення частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вказаних норм закону перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що поданий позивачем розрахунок виконано арифметично вірно та у відповідності до чинного законодавства підлягає стягненню з відповідача в розмірі 17561,84 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 8041,88 грн., згідно розрахунку прокурора, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору (стаття 4 вказаного Закону) встановлено, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 р. Станом на 01.01.2013 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1147,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Тому витрати по сплаті судового збору в розмірі 5272,88 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд» (08722, Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби, 6; ідентифікаційний код 33646624) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456) 238060 (двісті тридцять вісім тисяч шістдесят) грн. 44 коп. - основного боргу, 17561 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 84 коп. - пені; 8041 (вісім тисяч сорок одну) грн. 88 коп. - 3 % річних; 5272 (п'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 88 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.11.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.