Постанова № 34551827, 31.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року м. Львів № 813/5736/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Білинського-Гродзь Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Софія тойс-плюс», треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Ілтеріс» і ТОВ «Нанотек», до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Софія тойс-плюс» (далі - ПП «Софія тойс-плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0000012300/42 від 02.01.2013 року та №0000772300/6209 від 10.04.2013 року. Оскаржувані рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки від 07.12.2012 року про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивача з постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Ілтеріс» і ТОВ «Нанотек». Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час податкової перевірки не було надано належної правової оцінки первинним документам, які підтверджують факт господарських відносин з названими вище контрагентами, і на підставі яких було сформовано показники податкового обліку. На думку представника позивача, висновки, яких відповідач дійшов щодо його постачальників, можуть нести негативні наслідки тільки цих платників податків і не дають підстав вважати, що такі ж порушення вимог податкового законодавства допустило ПП «Софія тойс-плюс» у своїй діяльності. Підприємство сформувало податковий кредит по податку на додану вартість та валові витрати підприємства на підставі належно оформлених первинних документів, копії яких долучено до позовної заяви. Факт використання придбаних товарів у господарській діяльності підтверджується долученими до справи письмовими доказами. З огляду на це, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення, які прийнято на підставі помилкових висновків податкового органу, є протиправними та підлягають скасуванню. Представник ПП «Софія тойс-плюс» позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 15.10.2013 року, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час податкової перевірки позивача було використано як надані підприємством первинні документи, так і акти документальних перевірок його контрагентів, документи з кримінальних справ. Перевіркою встановлено, що контрагенти позивача фактично не могли поставити йому товарно-матеріальних цінностей в силу низки об'єктивних причин (відсутність матеріальних, виробничих та трудових ресурсів, транспортних засобів, відсутність за місцем знаходження, реєстрації на підставних осіб, підписання документів невстановленими особами тощо), що свідчить про відсутність реальної господарської діяльності. З огляду на таку позицію представник відповідача наполягає, що висновки податкового органу є обґрунтованими, а тому підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою від 20.08.2013 року суд залучив до участі у розгляді даної справи ТОВ «Ілтеріс» (м. Запоріжжя) та ТОВ «Нанотек» (м. Дніпропетровськ) як третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Письмових пояснень з приводу даного спору треті особи не надіслали. На підставі ст. 35 КАС України треті особи вважаються належно повідомленими про розгляд справи, оскільки направлені на їхнє зареєстроване місцезнаходження поштові конверти з копіями ухвали від 20.08.2013 року повернено до суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

На підставі ст. 55 КАС України суд замінив первісного відповідача, державну податкову інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС, на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова).

Суд заслухав пояснення осіб, що беруть участь у справі, з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими вони підтверджуються та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2013 року ПП «Софія тойс-плюс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.11.2010 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 37398356.

З 26 по 30 листопада ДПІ у Шевченківському районі проводила позапланову виїзну перевірку ПП «Софія тойс-плюс» на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.11.2010 року - 30.09.2012 року, про що складено акт №1604/223/37398356 від 07.12.2012 року (далі - акт перевірки від 07.12.2012 року).

На підставі наданих до перевірки документів (первинної документації, податкової звітності та відомостей бухгалтерського обліку) ДПІ у Шевченківському районі м. Львова встановила, що в охоплений перевіркою період позивач мав фінансово-господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотек». За наслідками перевірки первинних документів, де відображено результати їх діяльності, та сформованих на їх підставі показників податкового обліку встановлено наступні порушення вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 41707 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року в сумі 41707 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 35516 грн., в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 35516 грн.;

- відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1., п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові доходи в І кварталі 2011 року в сумі 415565 грн., завищено валові витрати в І кварталі 2011 року на суму 404809 грн.;

- відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п .7.3.1 п.7.3 ст. 7, пп. 7.2.3. п.7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань на загальну суму 83113 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 83113 грн., завищення податкового кредиту на загальну суму 80961 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 80961 грн.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що платник податку не надав достатніх доказів на підтвердження реальності господарських операції з названими вище постачальниками, в той час як наявна в розпорядженні податкового органу інформація свідчить про те, що такі постачальники в силу об'єктивних причин не могли здійснити поставку товару позивачу. Зокрема, в акті перевірки від 07.12.2012 року зазначено, що позивач не надав документів на підтвердження транспортування товару, придбаного в ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех», не надано доказів наявності у ПП «Софія тойс-плюс» у період існування господарських відносин (грудень 2010 року, лютий 2011 року) власних чи орендованих складських приміщень, власних транспортних засобів чи доказів укладення договорів щодо надання послуг транспортно-експедиційного перевезення. Поряд з цим, відповідач врахував обставини, які викладено в акті Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №527/23-3/37148736 від 06.02.2012 року про результати документальної перевірки ТОВ «Ілтеріс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ «Літіс Груп» за січень, лютий, березень 2011 року. У цьому акті йдеться про те, що укладені ТОВ «Ілтеріс» договори не мали на меті настання правових наслідків, а відображені в його обліку господарські операції фактично не відбулися у зв'язку з фактичною неспроможністю названого суб'єкта здійснювати поставки товарів (робіт, послуг). Таким чином, діяльність ТОВ «Ілтеріс» спрямована на надання неправомірної податкової вигоди третім особам. Однією з таких осіб є ПП «Софія тойс-плюс», яке у період взаємовідносин з ТОВ «Ілтеріс» також не мало необхідних матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з купівлею, продажем, транспортуванням, зберіганням товарно-матеріальних цінностей. З приводу ТОВ «Нанотех», то в акті перевірки від 07.12.2012 року зазначено, що щодо посадових осіб цього платника порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), що також дає обґрунтовані підстави для висновку про те, що укладені з цим суб'єктом правочини не мали на меті настання правових наслідків і реального виконання договірних зобов'язань в цьому випадку теж не було.

На підставі акта перевірки від 07.12.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесла податкові повідомлення-рішення:

1) №0000012300/42 від 02.01.2013 року, яким ПП «Софія тойс-плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 41708 грн., в т.ч. за основним платежем - 41707 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

2) №0000022300/44, яким збільшено грошове зобов'язання платника за платежем податок на додану вартість в сумі 35517 грн., в т.ч. за основним платежем - 35516 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

ПП «Софія тойс-плюс» оскаржило зазначені рішення до ДПС у Львівській області, яка за наслідками розгляду первинної скарги платника винесла рішення №5545/10/10-2005/376 від 01.04.2013 року, яким вимоги останнього задоволено частково. Зокрема, в рішенні від 01.04.2013 року зазначено про те, що в акті перевірки від 07.12.2012 року зазначено про завищення платником податкового кредиту на загальну суму 116477 грн. (в т.ч. за грудень 2010 року на 80961 грн., за лютий 2011 року на 35516 грн.), про завищення податкових зобов'язань на 83113 грн. за грудень 2010 року. Також в акті від 07.12.2012 року зроблено висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35516 грн. за лютий 2011 року. Але в податковому повідомленні-рішенні №0000022300/44 від 02.01.2013 року платнику збільшено суму грошового зобов'язання на суму 35517 грн. (в т.ч. 1 грн. штрафних санкцій). Однак, враховуючи порушення, які описано в акті перевірки від 07.12.2012 року, підприємство занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33364 грн. (116477 грн. - 83113 грн.). З цих мотивів ДПС у Львівській області скасувала податкове повідомлення-рішення №0000022300/44 від 02.01.2013 року в частині 2152 грн. основного платежу по податку на додану вартість, а в іншій частині залишила його без змін. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000012300/42 від 02.01.2013 року, то його залишено без змін в цілому.

З урахуванням рішення ДПС у Львівській області від 01.04.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0000772300/6209 від 10.04.2013 року, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 33365 грн., в т.ч. за основним платежем - 33364 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

ПП «Софія тойс-плюс» вважає ці рішення неправомірними, а висновки, які викладено в акті від 07.12.2012 року, такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим звернулося з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 67 Конституції встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Під час перевірки ПП «Софія тойс-плюс» податковий орган дав правову оцінку його взаємовідносинам з контрагентами, які мали місце у грудні 2010 року та в лютому 2011 року. Протягом цього періоду діяли норми як спеціальних законів у сфері справляння податку на додану вартість та податку на прибуток, які втратили чинність у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, так і Податковий Кодекс України. Відтак, правомірність відображення сум податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності позивача повинна оцінюватись на відповідність як вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», так і на відповідність вимогам Податкового кодексу України.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР). Об'єктом оподаткування, відповідно до п. 3.1 статті 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До набрання чинності Податковим кодексом України порядок нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість був регламентований також спеціальним нормативним актом - Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який передбачав таке. Об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, відповідно до підп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 168/97, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 Закону № 168/97-ВР). Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

З урахуванням доводів податкового органу про підстави прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в предмет доказування в даній справі входить встановлення реальності господарської операції між ПП «Софія тойс-плюс» та його постачальниками ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача на предмет правомірності віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товар, отриманий від цього постачальника, а також віднесення на валові витрати вартості придбаних товарів.

На підтвердження реальності операцій з придбання товарів в ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех» позивач надав податковому органу та суду копії договорів, видаткових та податкових накладних, згідно з якими товар було придбано, а також податкові накладні та накладні щодо поставки придбаних в ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех» товарів (дитячих іграшок) покупцям (ЗАТ «РК Євротек», ТОВ «Закарпатська продовольча група», ТОВ «Торгова мережа «Барвінок»).

Відповідно до наданих як відповідачу, так і суду документів вбачається, що ПП «Софія тойс-плюс» проводило взаєморозрахунки з ТОВ «Ілтеріс» на підставі договору поставки від 01.12.2010 року (том І, а.с. 49-51), відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Ілтеріс») зобов'язується передати у власність Покупця (ПП «Софія тойс-плюс») товар згідно з накладними в термін, передбачений даним договором. Постачальник зобов'язується постачати товар згідно з замовленням Покупця (п. 2.1 договору). У тексті замовлення Покупця зазначається асортимент, кількість, в разі необхідності пункт поставки товару (п. 2.1.1 договору). Поставка здійснюється за рахунок Постачальника (п. 2.2. договору). Постачальник зобов'язується доставити товар за адресою, погодженою в замовленні, протягом 5 днів після отримання замовлення (п. 2.3 договору). Якість товару повинна відповідати діючим стандартам та умовам, які передбачено чинним законодавством. Постачальник зобов'язаний в момент поставки пред'явити покупцю належним чином у відповідності до чинного законодавства України оформлені документи на товар: видаткові накладні, податкові накладні (із зазначенням повної назви отримувача товару) сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарні карантинні та інші документи, які необхідні для товару даного виду згідно з чинними правилам торгівлі, санітарно-епідеміологічним законодавством України та законодавством про захист прав споживачів, а також інші документи, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. Зазначені вище документи повинні бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях (п.3.1. договору). Приймання товару здійснюється згідно з накладною (п. 4.1. договору).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Нанотек» оформлено договором поставки №71 від 01.02.2011 року (том І, а.с. 52-54), який містить такі самі умови, що й договір від 01.12.2010 року з ТОВ «Ілтеріс», зміст яких наведено вище.

У зазначених вище договорах сторони чітко не обумовили, що саме є предметом поставок, зазначено лише, що такий товар має бути зазначено у замовленнях покупця. Як встановлено під час розгляду даної справи йдеться про поставку дитячих іграшок. Саме такий товар ПП «Софія тойс-плюс» зобов'язалось поставити іншим своїм контрагентам-покупцям згідно з наступними договорами постачання:

- договір №92 від 01.02.2011 року, укладеного з ТОВ «Закарпатська продовольча група», м. Мукачево, Закарпатська область (том І, а.с. 55-60), згідно з п. 1.2 якого поставка товару Постачальником (ПП «Софія тойс-плюс») здійснюється з метою його гуртово-роздрібної торгівлі в супермаркеті «Барва». У п. 3.1 цього договору, зокрема, зазначено, що товар поставляється у відповідності із замовленням Покупця (ТОВ «Закарпатська продовольча група») в строк, зазначений у Замовленні;

- договір № Т0570/10 від 01.12.2010 року з ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» (том І, а.с. 61-66), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник (ПП «Софія тойс-плюс») приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцеві (ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товари за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в комерційних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору і в кількості, передбаченими у замовленнях на товар. Крім того, у п. 3.3 цього договору наведено перелік супровідних документів на товар, які ПП «Софія тойс-плюс» як Постачальник зобов'язане надати покупцеві (зокрема, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності та якості). Додатками до договору є загадані в ньому комерційні специфікації на товар (дитячі іграшки), а також логістичні специфікації з параметрами на товар (дитячі іграшки) (а.с. том І, 67-69, 73-87);

- договір №317 від 01.12.2010 року з ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» (том І, а.с. 88-89), у п.1.2 якого чітко зазначено, що предметом поставки за цим договором є товар: іграшки. Відповідно до п. 1.3. договору Покупець (ТОВ «Торгова мережа «Барвінок») складає замовлення Постачальнику (ПП «Софія тойс-плюс») на підставі специфікацій (додаток №1). У п. 2.3. договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити товар в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними у додатку №2 до цього Договору або на Логістичний центр. Додаток №1 до договору (специфікація від 01.10.2010 року, специфікація № 1 від 01.04.2011 року), згаданий вище додаток №2 до договору долучено до справи (том І, а.с. 90, 91, 93).

Представник позивача пояснив, що замовлень на постачання товару від свої покупців: ТОВ «Закарпатська продовольча група», ТОВ «РК «Євротек», ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» отримував факсом або електронною поштою, але ні в письмовому, ані в електронному вигляді такі замовлення, як стверджує представник позивача, не збереглися тому, що вони не є первинними документами. Позивач, натомість, надав копії виписок з банківського рахунку ПП «Софія тойс-плюс» про отримання коштів від своїх покупців як оплату за поставлений товар (том ІІ, а. с. 4-37).

Щодо самих поставок, то представник позивача стверджує, що товар, який ПП «Софія тойс-плюс» придбало у ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Натотек» згідно з видатковими накладними від 11.12.2010 року №1661 на суму 485770,38 грн., в т.ч. 80961,73 грн. ПДВ (від ТОВ «Ілтеріс», том І, а.с. 102-103) та від 07.02.2011 року №71 на загальну суму 213099, 79 грн., в т.ч. 35516,63 грн. ПДВ (від ТОВ «Нанотек», том І, а.с. 97-99) постачався безпосередньо його покупцям згідно із замовленнями, які останні виставили позивачу. Як пояснив представник позивача, товар (дитячі іграшки) передано покупцям ПП «Софія тойс-плюс» згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а саме: на підтвердження поставки товару на торгові пункти ТОВ «Торгова мережа «Барвінок» представник позивача надав 44 видаткові накладні від 07.12.2010 року (том І, а.с. 104-145, 44 накладні) та три видаткові накладні від 16.02.2011 року (том І, а.с. 147-149); на підтвердження поставки товару ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» представник позивача надав видаткову накладну від 16.02.2011 року (том І, а.с. 150); поставку товару на умовах договору з ТОВ «Закарпатська продовольча група» представник позивача підтверджує видатковими накладними від 23.02.2011 року (том І, а.с. 151-171). В усіх видаткових накладних, згідно з якими перевозився товар його одержувачам, постачальником товару зазначено ПП «Софія тойс-плюс», а замовлення товару оформлено рахунками - фактурами. Щодо замовлень, то як уже зазначалось вище позивач таких документів немає. Факт перевезення вантажу також залишається непідтвердженим.

На підставі видаткової накладної від 01.12.2010 року №1661 ПП «Софія тойс-плюс» віднесло до складу валових витрат підприємства за І квартал 2011 року 404809 грн. (сума товару без ПДВ). Разом з цією видатковою накладною ПП «Софія тойс-плюс» отримало від ТОВ «Ілтеріс» податкову накладну №1425 від 01.12.2010 року на суму 485770,38 грн., в т.ч. 80961,73 грн. ПДВ, яку відображено в реєстрі виданих податкових накладних і на підставі якої підприємство включило до складу податкового кредиту за грудень 2010 року 80961 грн.

На підставі видаткової накладної від 07.02.2011 року №71 позивач включив до складу валових витрат підприємства за І квартал 2011 року 177583 грн. (вартість товару без ПДВ). На підставі отриманої від ТОВ «Нанотек» податкової накладної №71 від 07.02.2011 року на загальну суму 213099,79 грн., в т.ч. 35516,63 грн. ПДВ включив до складу податкового кредиту за лютий 2011 року 35516 грн. згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 23.11.2012 року.

В той же час податковий орган встановив наступні обставини, що свідчать про неможливість реального виконання контрагентами позивача господарських зобов'язань:

Зокрема, позивач не пояснив яким чином відбувалося перевезення товару ТОВ «Ілтеріс» (м. Запоріжжя) та ТОВ «Нанотех» (м. Дніпропетровськ) по мережах торгових пунктів у м. Львові, оскільки відстань, яку необхідно подолати від м. Запоріжжя та м. Дніпропетровська до м. Львова та м. Мукачево є значною (понад тисячу кілометрів), що в свою чергу передбачає значні затрати часу як для переміщення між містами, так і для доставки товару по роздрібних пунктах торгівлі у м. Львові та м. Мукачево, визначених покупцями позивача. Доказів, що підтверджують наявність у позивача складських приміщень чи інших виробничих об'єктів, якими він володіє на праві власності чи на праві користування, на яких міг би зберігатися товар, також не надано. Представник позивача не пояснив яким саме і чиїм транспортом здійснювалося перевезення товару, якими документами оформлено таке перевезення вантажу. Документів, які б підтверджували наявність у позивача власного транспорту немає, договір транспортного перевезення також не укладався. Позивач не надав документів (товарно-транспортних, залізничних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля тощо), що могли б підтвердити факт реального переміщення в просторі придбаних товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця чи одержувача товару. При цьому слід зауважити, що частина наданих суду договорів прямо передбачає обов'язок постачальника надати покупцю товарно-транспортні документи.

При цьому суд враховує, що згідно наданих до перевірки первинних документів:

- товари, отримані позивачем 01.12.2010р., передано його покупцям 07.12.2010р.;

- товари, отримані позивачем 07.02.2011р., передано його покупцям 16.02.2011р. та 23.02.2011р.

При цьому позивач не надав суду доказів, що підтверджували б місце зберігання (перебування) товару у вказуй проміжок часу.

Суд також взяв до уваги те, предметом поставок були дитячі іграшки, до яких чинним законодавством встановлено вимоги до їх безпеки, визначено процедуру оцінки їх відповідності таким вимогам, установлено правила маркування, а також введення в обіг іграшок як імпортованих, так і вітчизняного виробництва, їх продажу і безкоштовного розповсюдження. Нормативним актом, який встановлює такі вимоги є Технічний регламент безпеки іграшок, затверджений постановою Кабміну України від 08.10.2008 року № 901, який розроблено відповідно до Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». Відповідно до п. 6 цього Регламенту іграшки повинні бути безпечними для споживачів, не створювати у разі їх використання небезпеки для життя та здоров'я і ризику отримання фізичної травми. Відповідно до п. 4 Регламенту введення іграшок в обіг дозволяється тільки якщо вони відповідають вимогам безпеки для життя та здоров'я споживачів у разі використання за призначенням за умови передбачуваної поведінки дітей.

Відповідність іграшок національним стандартам підтверджується випробуваннями для підтвердження відповідності зразка основним вимогам безпеки наведеними у Регламенті, а саме вимогам до фізичних та механічних властивостей іграшки, вимогам до займистості матеріалів, з якої виготовлено іграшку, вимогам до хімічних та електричних властивостей, санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам до радіоактивності.

Таким чином, для дитячих іграшок передбачено проведення цілої низки перевірок на відповідність вимогам щодо їх безпеки і позивач як постачальник продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

В даному випадку позивач не надав ні податковому органу під час перевірки, ані суду під час розгляду даної справи документів, що підтверджують, що товари (дитячі іграшок), які він отримав від ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех», відповідають встановленим законодавством вимогам до їх безпеки для споживачів (сертифікатів відповідності); позивач також не надав жодних відомостей щодо походження товару та його виробника. Слід зазначити, що обов'язок постачальника надати документи щодо відповідності товару вимогам законодавства до їх безпеки та якості, передбачено як у договорах позивача з ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех», так і в договорах, за яким позивач був постачальником того ж товару. Причин відсутності таких документів представник позивача не пояснив.

Стосовно ТОВ «Ілтеріс», то відповідно до акта Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №527/23-3/37148736 від 06.02.2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування, оскільки господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином названий контрагент фактично господарською діяльністю не займається, що в свою чергу свідчить про фактичну неспроможність цього суб'єкта здійснити поставку товарів.

Наведені вище обставини в цілому дають суду обґрунтовані підстави погодитися з відповідачем у тому, що факту реального отримання ПП «Софія тойс-плюс» товарів від ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех» не було.

Окрім того суд взяв до уваги і ту обставину, що позивач придбавав товар у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, а також, що позивач та продавці працювали в одному сегменті ринку, учасники якого мали б бути обізнані стосовно один одного. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що ТОВ «Нанотех» та «ТОВ «Ілтеріс» не мали необхідних матеріальних, трудових ресурсів та об'єктивно не могли продати та доставити ПП «Софія тойс-плюс» товарно-матеріальні цінності. Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до податкового законодавства є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат сама по собі не є підставою для їх відображення в податковому обліку, оскільки господарські операції в дійсності не відбулися. Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції. Щодо наданих суду документів, що підтверджують реалізацію дитячих іграшок покупцям ЗАТ «РК Євротек», ТОВ «Закарпатська продовольча група», ТОВ «Торгова мережа «Барвінок», то такі за встановлених судом фактичних обставин не підтверджують факт придбання таких товарів саме в ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Нанотех». З огляду на це суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, а задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.