Ухвала суду № 34551618, 29.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"29" жовтня 2013 р. Справа № 817/2777/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2013 року №0000172251, №0000182251.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000172251, №0000182251.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 12.03.2013 року по 18.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2012 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Матадор", результати якої оформлено актом від 25.03.2013 року №23/22-141/32617917 (а.с.13-24).

На підставі акту перевірки органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року:

-№0000172251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 6537,00 грн., в тому числі 4358,00 грн. за основним платежем та 2179,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.25);

- №0000182251 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4150,00 грн. (а.с.26).

Платником податків вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.27-30).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, у ІІІ кварталі 2012 року на суму 20750,00 грн. та завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 4150,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 4358,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4150,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Матадор", які на думку органу державної податкової служби є безтоварними.

Суд першої інстанції не погодився з зазначеними висновками та скасовуючи податкові повідомлення-рішення виходив з наступного.

Приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно приписів п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встанволено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" (надалі - ТОВ "УкрТехноФос-Плюс") та ТОВ "Матадор" підписано договір-заявку від 07.05.2012 року №2/05 на перевезення вантажу (цукру в загальній кількості 66 т. по 50 кг. в мішку) з с. Городок, Рівненського району, Рівненської області до смт. Щорс, Криничанського району, Дніпропетровської області (а.с.38).

Виконання умов даного договору підтверджується актом надання послуг від 07.05.2013 року №3296 на суму 24900,00 грн., в тому числі ПДВ 4150,00 грн., товарно-транспортними накладними від 07.05.2012 року на перевезення вантажу (цукру в загальній кількості 66 т.) автомобілями: Мерседес NAE2990CX (водій ОСОБА_5), Мерседес NAE2989CX (водій ОСОБА_6), Мерседес NAE2074CX (водій ОСОБА_7), по маршруту: с. Городок, Рівненського району, Рівненської області - смт. Щорс, Криничанського району, Дніпропетровської області, оборотно-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку 281 "Товари" за квітень-грудень 2012 року (а.с.33-36,77).

Розрахунки за надані послуги здійснювалися між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" на розрахунковий рахунок ТОВ "Матадор" грошових коштів у загальній сумі 24900,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 07.05.2012 року №МТ-0000127 на суму 24900,00 грн., в тому числі ПДВ 4150,00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 20.11.2012 року (а.с.32,37).

Наявність у позивача ділової мети та використання отриманих послуг з перевезення вантажів у власній господарській діяльності підтверджується: договором оренди приміщення від 03.05.2012 року №03/05/12, укладеним між ТОВ "УкрТехноФос" (Орендодавець) та ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" (Орендар), предметом якого стала оренда частини приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, смт. Щорськ, вул.Первомайська, 1-е, для розміщення складу; декларацією про наявні обсяги цукру на ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" станом 01.11.2012 року №395 (а.с.78, 160-162).

Витрати на придбання послуг у ТОВ "Матадор" у загальній сумі 20750,00 грн. позивачем включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2012 року, що відображено у податковій декларації за відповідний податковий період (а.с.39-40).

ТОВ "Матадор" для ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" виписано податкову накладну від 07.05.2012 року №396 на суму 24900,00 грн., в тому числі ПДВ 4150,00 грн. (а.с.31).

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

З даними обставинами погоджується і колегія суддів.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі №807/1440/13-а, якою частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА-ЛТД" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті №7200/224/31820299 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" за вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за березень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ "Матадор" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 років. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року (а.с. 79-80, 100-103).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в админістративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь тіж самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Тому, суд вірно виходив з того, що встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року по справі №807/1440/13-а, щодо ТОВ "Матадор", виключають можливість посилання територіального органу доходів і зборів на висновки акту перевірки від 21.12.2012 року №7200/224/31820299, як на доказ безтоварності господарських операцій між ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" та ТОВ "Матадор".

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно підійшов до тверджень апелянта, щодо нікчемності угод.

Так, ст.203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Угоди, укладені ТОВ "УкрТехноФос-Плюс" з ТОВ "Матадор" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину, є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Усі господарські операції, підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних свідчать лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом і не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги - висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "01" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано: (рек. з пов. про вруч.)

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" вул.Соборна,370-В,м.Рівне,33024

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028