Ухвала суду № 34551530, 30.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2013 р. Справа № 817/2631/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" серпня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Рівнебудпостач" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ПП "Рівнебудпостач" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 14.05.2013 року № 0002042342, згідно якого збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 4371,75 грн. за основним платежем та 2158,88 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення відповідача від 14.05.2013 року № 0002032342, згідно якого збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 5028,00 грн. за основним платежем.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0002042342 та № 0002032342 від 14.05. 2013 року.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 17.04.2013 року по 23.04.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" за грудень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002042342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6530,63 грн., з яких 4371,75 грн. - основного платежу та 2158,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002032342, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5028,00 грн., з яких 5028,00 грн. - основного платежу.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, однак рішенням відповідача від 12.07.2013 року скарга позивача залишена без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" зареєстрований у встановленому законом порядку та знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та має свідоцтво платника податку на додану вартість.

Вказане спростовує висновок податкового органу про відсутність у контрагента ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" необхідної право - та дієздатності для вчинення господарських операцій.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" за грудень 2011 року, колегія суддів зазначає.

Судом встановлено, що 22 березня 2011 року між позивачем "Покупець" та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" "Продавець" укладено Договір поставки № 22032М, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець" зобов'язується поставити узгодженими партіями "Покупцеві" металопрокат, зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну-партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а "Покупець" зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару.

На виконання умов договору № 01-11 від 01.11.2010 року ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" виписано позивачу видаткову накладну № ЖМ-12 від 01.07.2011 року на суму 97701,57 грн., у тому числі ПДВ 16283,6 грн., згідно якої позивачу поставлено вказані товари у кількості 29414 одиниць. Вказаний у видатковій накладній товар отримано уповноваженою особою позивача відповідно до довіреності.

Згідно вказаного Договору ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" надано позивачу металеві листи 14 ст. 45 та 16 ст. 45 на загальну суму 26230,50 грн. у тому числі ПДВ - 4371,75 грн.

Факт виконання договору підтверджуються видатковими накладними: № 995 від 06.12. 2011 року на загальну суму 8332,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1388,75 грн.; № 996 від 06.12. 2011 року на загальну суму 17898,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2983,00 грн. та податковими накладними: № 11 від 02.12. 2011 року на загальну суму 8332,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1388,75 грн.; № 12 від 02.12. 2011 року на загальну суму 17898,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2983,00 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Придбані матеріальні цінності були отримані уповноваженою особою позивача, на підставі довіреності.

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, згідно виписки банку по рахунку позивача від 02.12. 2011 року.

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" здійснювалося ФОП ОСОБА_3 згідно договору на перевезення вантажу № 03/01 від 03.01. 2011 року.

При перевезенні вантажу було виписано товарно-транспортні накладні № Р995 від 06.12. 2011 року та № Р996 від 06.12. 2011 року.

Доставка товару та надання послуг перевезення оформлено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 07.12. 2011 року.

Розрахунки за отримані послуги перевезення були проведені повністю, згідно виписки банку по рахунку позивача від 07.12. 2011 року.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Угода, укладена між позивачем та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі виконання платником податку усіх передбачених законом умов щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, не ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Сама по собі несплата податку постачальниками, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивача.

Норми податкового законодавства не передбачають, що право на формування податкового кредиту повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

З урахуванням законодавчого регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень апелянта.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" серпня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Рівнебудпостач" вул.Курчатова,18а,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023