Ухвала суду № 34550246, 22.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8767/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 «Київзеленбуд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 березня 2013 року №0000982260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово - господарським взаємовідносинах з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за грудень 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 22.02.2013 року №722/22-621-03334032.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року на 147830,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інвесттехінжиніринг», оскільки згідно акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інвесттехінжиніринг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року» від 05.04.2012 року №69/2240/35828705, директором вказаного контрагента з грудня 2011 року є ОСОБА_2, який будучи опитаним 19.03.2012 року, пояснив, що не має відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, товариство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності.

19 березня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0000982260, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 147830,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інвесттехінжиніринг», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» (продавець) укладено договір №15/12, відповідно до якого останній надає посадковий матеріал, ґрунт рослинний з доставкою та насіння газонних трав. Загальна вартість договору складає 587285,00 грн.

Згідно видаткової накладної від 26 грудня 2011 року №35, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттехінжиніринг» поставило позивачу товар загальною вартістю без ПДВ в сумі 489 404,17 грн.

Також, 16 грудня 2011 року між позивачем (виконавець) та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» (замовник) укладено договір №20/12, відповідно до якого останній надає послуги по викопуванню та упакуванню дерев. Загальна вартість договору складає 184000,00 грн.

26 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехінжиніринг» та позивачем підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-34, згідно якого виконавцем виконані роботи з викопки та упаковки дерев в кількості 230 штук на загальну суму без ПДВ 153333,33 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехінжиніринг» позивачем надано платіжні доручення від 16 січня 2012 року №641, №642, №652 та від 29 березня 2012 року №780, №781, №782, №783, №784.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехінжиніринг» здійснено викопування та упакування дерев, придбаних позивачем у Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, згідно договору від 8 грудня 2011 року № 01-48/12/8.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем укладалися з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехінжиніринг» договори №15/12 та №20/12 з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», за умовами якого позивач зобов'язаний виконати роботи з озеленення та благоустрою території за кошти місцевого бюджету.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань перед Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» позивачем надано копії актів приймання виконаних робіт за грудень 2011 року та довідок про вартість виконаних робіт /та витрати/ за грудень 2011 року.

Також представником позивача надана довідка Державної фінансової інспекції в м. Києві від 11 жовтня 2012 року №10-31/1837, складеної за результатами зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості проведених операцій та розрахунків, що здійснювались між Комунальним підприємством зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд» за період з 01 липня 2011 року по завершальний звітний період 2012 року.

Крім того, колегія суддів також враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №2а-14633/12/2670 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 «Київзеленбуд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби; визнано протиправним таксовано податкове повідомлення - рішення від 02 липня 2012 року №0000162260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 128546,00 грн. за грудень 2011 року.

При цьому, колегією суддів встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органу державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року з підстав необґрунтованості касаційної скарги.

Згідно постанови суду апеляційної інстанції, оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено на підставі акту перевірки від 14 червня 2012 року №1334/22-621-03334032.

Також, з зазначеного рішення та акту, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення в даній справі, вбачається, що сума податку на додану вартість у розмірі 128546,00 грн. була віднесена позивачем у грудні 2011 року по податковим накладним від 26.12.2011 року на загальну суму 184000,00 грн., в тому числі ПДВ 30666,00 грн., та на 587285,00 грн., у тому числі ПДВ 97880,00 грн.

Вказане свідчить про те, що в акті перевірки від 14 червня 2012 року №1334/22-621-03334032 та від 22.02.2013 року №722/22-621-03334032 досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за грудень 2011 року, які є спірними в даній справі.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №2а-14633/12/2670 встановлено, що для підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних договорів, акти виконаних робіт, податкові накладні, довідку про наслідки перевірки Державно фінансової інспекції в м. Києві. Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до витрат, не є безумовною підставою для формування валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про результати документальної невиїзної перевірки, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 19 березня 2013 року №0000982260.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.10.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.