Постанова № 34550060, 30.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року Справа № 813/6601/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Шегинського Р.А.

представника відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Техенерго" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001562210 від 19.08.2013 року, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ «Технерго») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001562210 від 19.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 300 000 грн., в т.ч. 240 000 грн. за основним платежем та нараховано 60 000 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки відповідача №51/22-10/23891483 від 02.08.2013р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин між Приватним підприємством «Екоенергобуд» (далі - ПП «Екоенергобуд») підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 01.10.2013 р., в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ПП «Екоенергобуд», оскільки: 1) роботи, передбачені договорами, виконувались безпосередньо ПрАТ «Техенерго», а з ПП «Екоенергобуд» позивач підписав договори та первинні документи без наміру фактичного виконання робіт та виключно для мінімізації податкових платежів і отримання податкової вигоди; 2) дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірок контрагентів, проведених іншими ДПІ, свідчать про відсутність у ПП «Екоенергобуд» будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для виконання робіт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентом і в цей період ПП «Екоенергобуд» подавало податкову звітність, перебувало на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності було зареєстроване як платник ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Техенерго», зареєстроване 03.02.1999 р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 23891483. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 21.10.1999 р. за №7963, перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львові ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, пр-т Шевченка, 21/4, фактичне місцезнаходження - м.Львів, пр-т Шевченка, 21/4.

На підставі направлення від 22.07.2013р. №58, виданого ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львові ГУ Міндоходів у Львівській області від 22.07.2013 р. №65 проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Техенерго» (код ЄДРПОУ - 23891483) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Екоенергобуд» за період липень-серпень 2010 р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагента, або про подальшу реалізації цих товарів від вищезазначеного контрагента. За результатами перевірки складено акт №51/22-10/23891483 від 02.08.2013р.

Перевіркою встановлені такі порушення:

1) п.п.7.2.3. п.7.2., п.пп.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завещено податкових кредит за період, що перевірявся, по безтоварних операціях з ПП «Екоенергобуд» на загальну суму 240 000 грн., в т.ч. за липень 2010 р. в сумі 190000 грн., за серпень 2010 р. в сумі 29316,67 грн., за вересень 2010 р. на суму 20683,33 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки №51/22-10/23891483 від 02.08.2013р. позивач подав до ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області заперечення на вказаний акт перевірки від 07.08.2013 р. Як вбачається з відповіді на заперечення від 14.08.2013 р. №1376/22-20/552, доводи позивача залишені відповідачем поза увагою, а акт перевірки №51/22-10/23891483 від 02.08.2013р. - без змін.

На підставі Акту перевірки №51/22-10/23891483 від 02.08.2013р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001562210 від 19.08.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 300 000 грн., в т.ч. 240 000 грн. за основним платежем та нараховано 60 000 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від № 0001562210 від 19.08.2013 р. позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Екоенергобуд» (код ЄДРПОУ - 35009599), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПП «Екоенергобуд» укладено два договори, а саме договір від 15.07.2010 р. №10.18.40 про виконання робіт та договір купівлі-продажу від 03.08.2010 р. №10.18.40.

Відповідно до умов договору від 15.07.2010 р. №10.18.40 замовник (позивач) доручає виконавцю (ПП «Екоенергобуд»), а виконавець зобов'язується виконати роботу за темою: «Розробка алгоритмічного та програмного забезпечення ПТК парових котлів та допоміжного обладнання задач захистів, блокувань, сигналізації, АСР, ДУ і крокових програм управління пуском-зупинкою парових котлів».

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: договору від 15.07.2010 р. №10.18.40, протоколу про погодження договірної ціни виконання робіт по договору №10.18.40 від 15.07.2010 р., акту №2 від 21.07.2010 р. виконання робіт по договору, акту №3 від 22.07.2010 р. виконання робіт по договору, акту №4 від 23.07.2010 р. виконання робіт по договору, акту №5 від 26.07.2010 р. виконання робіт по договору, акту №6 від 27.07.2010 р. виконання робіт по договору, акту №7 від 30.07.2010 р. виконання робіт по договору.

Оплата за виконані ПП «Екоенергобуд» роботи по розробці алгоритмічного та програмного забезпечення ПТК парових котлів та допоміжного обладнання задач захистів, блокувань, сигналізації, АСР, ДУ і крокових програм управління пуском-зупинкою парових котлів здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (а.с. 190-198).

Відповідно до п.4 договору від 15.07.2010 р. №10.18.40 замовник надає виконавцю технічні матеріали, необхідні для виконання роботи, що є предметом даного договору, а виконавець передає замовнику результати роботи на магнітних носіях.

У роз'ясненнях щодо фінансового-господарських операцій позивач зазначив, що договір з підрядною організацією ПП «Екоенергобуд» від 15.07.2010 р. №10.18.40 ним було укладено для забезпечення виконання умов іншого договору, а саме договору з акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» №10.16.29 «Виконання комплексу пусконалагоджувальних робіт з вводу в експлуатацію АСУ ТП водогрійної котельні «Позняки» з котлами ДЕ-25/14-ГМ (2 шт.), КВГМ-100 (2 шт.) при роботі на газі та безскидної водо підготовчої установки для підживлення тепломережі та парових котлів з доопрацюванням алгоритмічного та програмного забезпечення». У зв'язку з відмовою АЕК «Київенерго» від автоматизованих водогрійних котлів 03.08.2010 р. укладено додаткову угоду до договору №20.18.40 про анулювання розрахунку АСУ ТП.

Програмні продукти, отримані від ПП «Екоенергобуд» у липні 2010 р., позивач використав у своїй господарській діяльності у вересні-грудні 2010 р. при виконанні робіт для інших замовників,а саме:

1) ЗАТ «СНВО «Імпульс» (код ЄДРПОУ 31393258), що підтверджується договором від 15.06.2010 р. №09.04.162, актами №1-3 про виконання робіт за договором. Крім того, позивач надав суду копію Розробки алгоритмічного забезпечення для систем автоматичного регулювання на базі апаратури ЗАО «СНПО Імпульс», що була розроблена позивачем на виконання умов договору для ЗАО «СНПО Імпульс».

2) ЗАТ НВП «Радій» (код ЄДРПОУ 300112054), що підтверджується угодою №10.04.182 від 11.01.2010 р., актом №1 про виконання робіт за договором, актами №1а, 2к про оплату витрат по відрядження персоналу позивача в Республіку Білорусь, актами №2,3 про виконання робіт по договору, угодою від 01.10.2009 р. №09.04.177, актами №1, 2 до договору від 01.10.2009 р.

3) ТзОВ «Спартак - В» (Республіка Болгарія), що підтверджується договором №10.12.43 від 10.09.2010 р., актом виконання робіт за договором за жовтень 2010 р.

4) ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 20915546), що підтверджується договором №10.12.28 від 05.02.2010 р., актом №1 від 29.10.2010 р. про виконання робіт за договором.

5) ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 05425046), що підтверджується договором від 17.02.2010 р. №10.12.30, акт №1 від 24.12.2010 р., договором від 17.02.2010 р. №10.12.33, актом №1 від 24.12.2010 р., договором про виконання проектних робіт від 27.08.2010 р. №10.02.109, актом №1 від 09.12.2010 р., актом №2 від 27.12.2010 р., актом №3 від 27.12.2010 р.

Суд також бере до уваги листи контрагентів позивача, які підтверджують факт виконання позивачем робіт по розробці алгоритмічного та програмного забезпечення ПТК парових котлів, а саме:

1) лист ПАТ НВП «Радій» від 11.10.2013 р. №47/7199, в якому повідомляється, що позивач при виконанні робіт за договорами №09.04.177 від 01.10.2009 р., №10.04.182 від 11.01.2010 р. самостійно обирав певний вид алгоритмічного та програмного забезпечення;

2) лист ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» від 17.10.2013 р. №201-10/10302, в якому повідомляється, що підрядником були виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації з впровадження систем віброшумової діагностики РУ та виявлення вільних та слабо закріплених предметів РУ, а також виконано розрахунок уставок мікропроцесорних пристроїв після заміни вимикачів та трансформаторів струму.

3) лист ЗАТ «СНВО «Імпульс» від 15.10.2013 р. №2696/37, в якому повідомляється, що позивачем виконувались роботи по договору №09.04.162 від 15.06.2009 р. «Участь у першому етапі розробки і накладки САР СНЕ реакторного відділення бд.№5 Запорізької АЕС на базі технічних засобів ЗАТ «СНВО «Імпульс».

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ПрАТ «Техенерго» надало суду податкові накладні, складені ПП «Екоенергобуд», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 19.07.2010 р. №7190000002, від 21.07.2010 р. №7210000001, від 22.07.2010 р. №7220000002, від 23.07.2010 р. №7230000001, від 26.07.2010 р. №7260000002, від 27.07.2010 р. №7270000002, від 30.07.2010 р. №7300000004, які отримані від ПП «Екоенергобуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 03.08.2010 р. №10.18.40 продавець (ПП «Екоенергобуд») зобов'язується представити та передати у власність покупця (позивача) товар - електроагрегат типу АТФИ-60-400, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.7 вказаного договору поставка здійснюється на умовах EXW - м.Львів, склад ПП «Екоенергобуд». Згідно з правилами ІНКОТЕРМС, 2000, які поширювали свою дію на правовідносини між сторонами Договору купівлі-продажу, термін EXW («Франко-завод») означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, транспортування товару, придбаного на підставі договору купівлі-продажу, не здійснювалось продавцем відповідно до умов договору купівлі-продажу, перевезення товару на склад покупця здійснювалось власними транспортними засобами останнього, після прийняття товару у продавця, а отже товар фактично не доставлявся продавцем, у зв'язку з чим товарно-транспортні накладні не складалися. З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних може свідчити про безтоварність господарської операції між позивачем та ПП «Екоенергоюбуд».

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів:договору від 03.08.2010 р. №10.18.40, видаткової накладної №РН-11-0122 від 01.11.2010 р.

Оплата за отриманий від ПП «Екоенергобуд» товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку від 05.08.2010 р. №942, від 06.08.2010 р. №943, від 10.08.2010 р. №964.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ПрАТ «Техенерго» надало суду податкові накладні, складені ПП «Екоенергобуд», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 05.08.2010 р. №8050000001, від 05.08.2010 р. №806000002, від 10.08.2010 р. №8100000003, від 09.09.2010 р. №9090000013, які отримані від ПП «Екоенергобуд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Суд встановив, що отриманий від ПП «Екоенергобуд» товар (електроагрегат типу АТФИ-60-400) в подальшому був реалізований позивачем ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес». На підтвердження вказаного факту позивач надав суду копії таких документів: податкових накладних від 29.07.2010 р. №09, від 22.12.2010 р. №14, від 22.12.2010 р. №13, акту від 22.12.2010 р., накладної №1 від 22.12.2010 р., договору №0-49/10.11.203 від 20.07.2010 р. та додатків до нього, акту приймання регулятора АРН-МП після монтажу від 22.12.2010 р..

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Екоенергобуд», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Екоенергобуд» чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ПП «Екоенергобуд»з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Екоенергобуд».

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарів від підприємства ПП «Екоенергобуд» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З аналізу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ПП «Екоенергобуд» відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ПП «Екоенергобуд» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо неможливості підтвердження факту проведення з ПП «Екоенергобуд» не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001562210 від 19.08.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001562210 від 19.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Техенерго" сплачений судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04.11.2013 р.

Суддя Мричко Н.І.