Постанова № 34549861, 28.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 р. Справа № 805/14217/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття: 09-30 год

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

- скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька № Ф-02 від 1 серпня 2013 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 249,45 грн;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька припинити щоквартальне нарахування єдиного соціального внеску, як особі, якій призначено пенсію за віком.

В обґрунтуванні позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач є пенсіонером за віком з серпня 2011 року і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька. Також позивач є приватним підприємцем з 4 травня 2006 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 266 000 0000 023971 перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) згідно Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2, виданого 24 травня 2012 року.

1 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-02, згідно якої позивачу підлягало сплатити заборгованість з єдиного внеску у розмірі 2 249,45 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 7 липня 2011 року, яким було доповнено ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування». Позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком та обрав спрощену систему оподаткування, відповідно, звільнений від сплати за себе єдиного внеску починаючи з 6 серпня 2011 року. Враховуючи це, спірна вимога відповідача є неправомірною (а.с. 3-4).

Позивач до суду з'явився, не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку із неявкою представника відповідача, про що надав відповідне клопотання (а.с. 20).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька повідомлялось судом належним чином.

28 жовтня 2013 року до канцелярії суду надішли заперечення від відповідача на адміністративний позов разом із клопотанням про розгляд справи у відсутності представника відповідача. Стосовно заявлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позовних вимог у запереченнях зазначено наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену ситему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ).

Як вбачається з ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% визначеної бази нарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують у відповідності до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (зі змінами відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-V1, який набрав чинності з 6 серпня 2011 року).

Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку одержує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

Умови призначення пенсії визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного і страхового стажу не менше 15 років.

Позивач є отримувачем пенсії за віком, призначену на пільгових умовах та враховуючи його вік, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску тому, на думку відповідача, на нього не розповсюджується норми ч. 4 ст. 4 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.п. а Розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки одночасно з повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом із нарахованою пенею.

Управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька донараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску за 1-е півріччя 2013 року 2 249,45 грн та направлена вимога про сплату недоїмки № Ф-02 від 1 серпня 2013 року. Направлення вимоги про сплату боргу не суперечить вимогам законодавчих та підзаконних актів, прийнятих для врегулювання питань сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.

З огляду на викладене, управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. та розглянути позов у відсутності представника управління (а.с. 21-23).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрований 4 травня 2006 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 266 000 0000 023971, місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (а.с. 7, 8).

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) згідно свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2, виданого 24 травня 2012 року (а.с. 9).

1 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-02, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за перше півріччя 2013 року в сумі 2 249, 45 грн. Зазначена вимога отримана позивачем 30 вересня 2013 року, що вбачається з відмітки на спірній вимозі (а.с. 11).

Не погодившись із зазначеною вимогою позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд керується наступним.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом ПФУ.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька - є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в 2011 році була призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3, виданим 26 серпня 2011 року (а.с. 10).

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол призначення пенсії № 1029 від 8 грудня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_1 виплачується пенсія «за віком» (а.с. 27).

Проаналізувавши зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є "пенсіонером за віком".

Суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття "пенсійний вік" виключно за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки законодавством (зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення") встановлено чітке посилання на зменшення встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку певної категорії громадян.

Оскільки за висновком суду ОСОБА_1 станом на час виникнення спірним відносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд приходить до висновку про те, що він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тому вимога управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька № Ф-02 від 1 серпня 2013 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 2 249,45 грн - є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог позивача та визнати неправомірною вимогу управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька № Ф-02 від 1 серпня 2013 року про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 2 249,45 грн.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька припинити щоквартальне нарахування єдиного соціального внеску, як особі, якій призначено пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Заявлена позивачем вимога про припинення щоквартального нарахування єдиного соціального внеску, як особі, якій призначено пенсію за віком, за своєю сутністю є вимогою про зобов'язання вчинити дії на майбутнє. Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки неможливо визначити, чи будуть вони взагалі вчинятися відповідачем у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки містить застереження на майбутнє, що не узгоджується з вимогами чинного процесуального законодавства.

За приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст. 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька № Ф-02 від 1 серпня 2013 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 45 копійок.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини складені та підписані 28 жовтня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 4 листопада 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.