Постанова № 34549707, 30.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року 810/4529/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд БЦ" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд БЦ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013 №0000522203/1214.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТОВ "Група компаній Еко" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Крім того позивач зазначив, що податковим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушено вимоги п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України. З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідачем заперечень на позов не надано.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином. Натомість, в матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що в лютому 2013 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС на підставі направлень на перевірку від 15.02.2013 №73, №74 та від 22.02.2013 №84, наказів Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 14.02.2013 №379, від 21.02.2013 №466, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. від 16.01.2013 "Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Еко-Буд БЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012" та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд БЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 970/22-3/35615320/31 від 04.03.2013.

Посадові особи податкового органу за результатами перевірки дійшли висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 102711 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 102711 грн.;

- абз. б п. 185.1 ст. 185, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якого об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу та встановлено відсутність реального здійснення операцій (безтоварність) по ланцюгу постачання від ТОВ "Еко-Буд БЦ" до ТОВ "Група компаній Еко" - контрагент-покупець, тобто вищевказані операції між даними контрагентами є безтоварними, а об'єкт оподаткування податком на додану вартість в загальній сумі 375000 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 375000 грн., задекларований ТОВ "Еко-Буд БЦ" в декларації з ПДВ за серпень 2011 року відповідно і податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періодах у загальній сумі 75000 грн., в т.ч. за серпень 2011 року 75000 грн., є такими, що не відповідає дійсності та вважаються відсутніми. Відповідно завищено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 75000 грн., в т.ч. за серпень 2011 року 75000 грн.;

- п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 75000 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на 75000 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №970/22-3/35615320/31 від 04.03.2013 Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 №0000522203/1214, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 102711 грн., з яких: 102711 грн. - за основним платежем; 0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач 27.03.2013 звернувся із скаргою до Державної податкової служби у Київській області.

За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення від 27.05.2013 №1831/10/10-206/238, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 20.03.2013 №0000522203/1214, а скаргу позивача - без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.06.2013 №5667/6/9985-10-01/18 Міністерство доходів і зборів України залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 №0000522203/1214 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ТОВ "Еко-Буд БЦ" та ТОВ "Група компаній Еко", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абз. 3 п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З Акта перевірки від 04.03.2013 №970/22-3/35615320/31 судом встановлено проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з підстав, передбачених п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. від 16.01.2013 "Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Еко-Буд БЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012".

Оскільки у акті перевірки відповідачем зроблено посилання на п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на постанову старшого слідчого з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. від 16.01.2013 "Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Еко-Буд БЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012", суд приходить до висновку, що саме ця постанова старшого слідчого від 16.01.2013 зумовила проведення позапланової перевірки позивача.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до протоколів допиту свідка ОСОБА_3 від 06.08.2012, від 26.09.2012 та від 30.10.2012 встановлено, що ОСОБА_3 не здійснював керівництво господарською діяльністю ТОВ "Група компаній Еко", а погодився на реєстрацію як директора ТОВ "Група компаній Еко" на пропозицію ОСОБА_4 за грошову винагороду близьке 150 доларів США, за що ставив підписи на статутних документах, підписував пакет документів на відкриття банківських рахунків, підписував фінансово-господарську документацію, яка надавалась йому на підпис. Також в даних документах зазначено, що ОСОБА_3 показав, що оформився директором ТОВ "Група компаній Еко" без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою отримання разової винагороди.

Отже, у зв'язку з зазначеним старший слідчий з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоник М.І. виніс постанову від 16.01.2013 "Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Еко-Буд БЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012".

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так як перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. від 16.01.2013 "Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Еко-Буд БЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2012" у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як зазначалось вище, спірне податкове повідомлення-рішення у даній справі було прийняте Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС 20.03.2013.

В матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі станом на вказану дату, та з боку відповідача таких доказів надано не було.

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п.п.4.1.4, п. 56.21 Податкового кодексу України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків - позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини призначення та проведення перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та ДПІ не надано доказів ухвалення постанови суду та набрання нею законної сили на час ухвалення оскаржуваних рішень, або ж проведення податкової перевірки з інших підстав, ДПІ не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначена правова позиція щодо застосування приписів пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема щодо відсутності права органів ДПС приймати податкове повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, визначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.10.2012 по справі К/9991/42373/12 (номер рішення в ЄДРСР 26353557), від 23.01.2013 по справі К/9991/52366/12 (номер рішення в ЄДРСР 28835528) та у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 по справі К/9991/64526/12 (номер рішення в ЄДРСР 28102570).

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 04.03.2013 №970/22-3/35615320, що призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Дзвоника М.І. від 16.01.2013, відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

При цьому, слід зазначити, що податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого органу, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм Податкового кодексу України, зокрема, після набрання законної сили вироком суду по кримінальній справі.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оскільки відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано вимоги п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України, суд вважає, що Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПІ передчасно прийняла податкове повідомлення-рішення №0000522203/1214 від 20.03.2013, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, а тому його слід визнати протиправним та скасувати саме з вищенаведених підстав.

Разом з цим, перевіряючи викладені у вказаному акті обставини, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з продажем позивачем ТОВ "Група компаній Еко" будівельних матеріалів.

На думку посадових осіб відповідача ТОВ "Група компаній Еко" як покупець має ознаки фіктивності, оскільки згідно протоколів допиту директора ТОВ "Група компаній Еко" ОСОБА_3 від 06.08.2012, від 26.09.2012 та від 30.10.2012 останній пояснив, що він не здійснював керівництво господарською діяльністю ТОВ "Група компаній Еко", а погодився на реєстрацію як директора ТОВ "Група компаній Еко" на пропозицію ОСОБА_4 за грошову винагороду близьке 150 доларів США, за що ставив підписи на статутних документах, підписував пакет документів на відкриття банківських рахунків, підписував фінансово-господарську документацію, яка надавалась йому на підпис. Також у вказаних протоколах допиту ОСОБА_3 показав, що оформився директором ТОВ "Група компаній Еко" без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою отримання разової винагороди.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, ТОВ "Група компаній Еко" створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови недоотримання коштів державним бюджетом України, у зв'язку з чим правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Група компаній Еко" є нікчемним, оскільки договори укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства контрагента-покупця.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Група компаній Еко", відповідач вважає, що внаслідок здійснення операцій з ТОВ "Група компаній Еко", позивач занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток, а також виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного з ТОВ "Група компаній Еко", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в серпні 2011 року ТОВ "Еко-Буд БЦ" мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Група Компаній Еко", а саме ТОВ "Еко-Буд БЦ" здійснювало постачання ТОВ "Група Компаній Еко" будівельних матеріалів.

Надання вказаних послуг підтверджується наступними документами:

- довіреностями на отримання товару від 08.08.2011 №89, від 19.08.2011 №107, від 26.08.2011 №121;

- видатковими накладними від 08.08.2011 №ТТ-00419 на загальну суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.; від 19.08.2011 №ТТ-00505 на загальну суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.; від 26.08.2011 №ТТ-00543 на загальну суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ - 25000 грн.;

- податковими накладними від 08.08.2011 №49 на загальну суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн.; від 19.08.2011 №1315 на загальну суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.; від 26.08.2011 №179 на загальну суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ - 25000 грн.;

- реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року;

- карткою рахунку 361 у взаємовідносинах між ТОВ "Еко-Буд БЦ" та ТОВ "Група Компаній Еко".

Оплата за надані послуги по постачанню будівельних матеріалів проводилась протягом серпня 2011 року грошовими коштами, що підтверджується банківськими виписками від 08.08.2011, від 19.08.2011, від 26.08.2011.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не оспорюється факт постачання товару - будівельних матеріалів та оплата їх вартості.

Так, за податковими накладними, виписаними на адресу ТОВ "Група Компаній Еко", ТОВ "Еко-Буд БЦ" було нараховано суми податку на додану вартість та визначено витрати при обчисленні об'єкта оподаткування.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток приватних підприємств прийнято податковим органом у зв'язку з продажем позивачем ТОВ "Група Компаній Еко" будівельних матеріалів.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про те, що договір укладено проти волевиявлення уповноваженої особи підприємства - ТОВ "Група Компаній Еко" - ОСОБА_3, а також, що він не підписував ніяких фінансово-господарських документів.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо постачання товару - будівельних матеріалів, укладеного між позивачем та ТОВ "Група компаній Еко", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Група компаній Еко" підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які складались для певного виду господарської операції - податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "Група Компаній Еко" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 04.03.2013 №970/22-3/35615320/31 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність валового доходу позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Група компаній Еко".

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом-покупцем взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Еко-Буд БЦ" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення акту перевірки від 04.03.2013 №970/22-3/35615320/31 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки покладено пояснення посадової особи ТОВ "Група компаній Еко". Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість і валових доходів є безпідставними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд БЦ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд БЦ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 №0000522203/1214, прийняте Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд БЦ" понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.