Рішення № 34549359, 28.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3372/13-ц

н/п 2/640/1516/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарях Снісаренко І.О., Савицької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: КП «Жилкомсервіс», Київська районна у м. Харкові рада, адміністрація Київського району Харківської міської ради, виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: КП «Жилкомсервіс», Київська районна у м. Харкові рада, адміністрація Київського району Харківської міської ради, виконавчий комітет Харківської міської ради про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним

ВСТАНОВИВ:

22.08.2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що в 1976 році було видано ордер на вселення в дане приміщення сімї з 4-х осіб, квартира до теперішнього часу не приватизована. Після того, як батько помер 09.08.2011 року, в спірному приміщенні зареєстровані: вона, її донька та брат ОСОБА_2, який не проживає в квартирі з 2008 року без поважних причин. Де мешкає відповідач їй невідомо, він залишив місце реєстрації добровільно, перешкод у користуванні йому ніхто не чинив, а реєстрація відповідача перешкоджає їй виконувати всі обовязки за договором оренди і передбачає додаткові витрати по утриманню житла.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Відповідач ОСОБА_2 визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2. (а.с. 118-119 т.1).

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2013 року за заявою відповідача заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2012 року скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку. (а.с. 198 т.1).

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. При цьому зазначали, що відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає з 2008 році, залишив її добровільно, перешкод у проживанні йому з боку родичів не було, речей його у квартирі також не було і домовленостей з ним ніяких стосовно його не проживання не було.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 заперечував та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання свідоцтва про право власності на житло, видане на імя ОСОБА_1, ОСОБА_3 відділом житлово-комунального господарства та будівництва Харківської міської ради квартири АДРЕСА_3 недійсним. (а.с. 35-36, 99-101 т.2).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що сестра ОСОБА_1 ввела суд в оману щодо тих обставин, що не знає де він проживає, а вони спілкувалися з нею та оформлювали спадщину після смерті матері в 2011 році. Також, вказує, що особовий рахунок в спірній квартирі був оформлений на померлого батька, а тому позивачка взагалі не мала права предявляти позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. До лікарів він звертався та отримував медичну допомогу за місцем реєстрації, а не мав можливості проживати в спірній квартирі, оскільки в нього неприязливі стосунки з сестрою, і вона організувала на дому майстерню по ремонту та пошиву одягу. Просить в судовому засіданні задовольнити його позов, а в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та інтересах доньки ОСОБА_3 за довіреністю проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала, просила в задоволенні його вимог відмовити.

Представники третіх осіб: КП «Жилкомсервіс», Київської районної у м. Харкові ради, адміністрації Київського району Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської ради в судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у звязку з чим суд розглядає справу у їх відсутність.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що 02.12.1975 року був виданий виконавчим комітетом Дзержинської районної ради депутатів трудящих м. Харкова ордер ОСОБА_4 на вселення в 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 зі складом сімї з 4-х осіб: ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та діти: донька ОСОБА_6, син ОСОБА_7 (а.с.7)

Згідно довідки, виданої 18.07.2011 року дільницею № 14 КП «Жилкомсервіс» в даній квартирі станом на 17.08.2011 року були зареєстровані: відповідач ОСОБА_2, позивач ОСОБА_8 та донька позивача ОСОБА_3 (а.с.9)

Згідно даних, наданих під час розгляду справи батьки позивача та відповідача - ОСОБА_4 помер 09.08.2011 року, мати - ОСОБА_5 померла 07.09.2009 року.

Відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В разі відсутності особи понад встановлені строки, вона в судовому порядку визнається такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Згідно до ч. З ст. 71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Звертаючись з позовом до суду про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 з 2008 року в спірній квартирі не проживає, нею не цікавиться та не користується, комунальні платежі по ній не сплачує, речей його в квартирі немає, де він знаходиться їй невідомо.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанові № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України «у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 після одруження в 1999 році добровільно покинув квартиру АДРЕСА_3, забравши усі свої речі та поселився з дружиною за іншою адресою.

За даними Київського районного відділу РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за №61/П1640 від 17.08.2011 року ОСОБА_2 до Київського РВ з заявами за фактом протидії відносно вселення його до квартири за адресою: АДРЕСА_4 не звертався. (а.с. 8 т.1).

Згідно відповіді Харківської міської поліклініки № 10 від 22.12.2011 року, посвідченої головний лікарем поліклініки відповідач за основним позовом ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 за медичною допомогою не звертався, дільничний лікар йому за вищевказаною адресою не викликався. (а.с.74 т.1).

За даними Поштамту-Центру поштового звязку № 1 на імя ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року рекомендована кореспонденція в надходженні та видачі не значиться, поштові перекази за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року в надходженні та видачі не значаться. (а.с. 82-85 т.1).

Згідно пояснень, наданих ОСОБА_2 в судовому засіданні в спірній квартирі АДРЕСА_3 він постійно не проживає, а проживає зі своєю сімєю окремо за іншою адресою, але він зазначав під час розгляду справи, що не втрачав звязок з квартирою, оскільки приходив до батька в гості і інколи викликав лікаря за цією адресою, для чого приходив на 1-2 годину, чекав лікаря, а потім уходив додому, при цьому ніколи не ночував в цій квартирі. Також, пояснив, що в квартирі знаходиться його куртка, яку він залишив в кімнаті батька, оскільки вона йому вже була не потрібна і він її не забирав.

Згідно свідчень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає протягом останніх років і речей його в квартирі немає. Також вони свідчили про те, що ОСОБА_2 добровільно покинув квартиру у звязку з одруженням, перешкод щодо користування квартирою йому ніхто не чинив.

У суду немає сумнівів щодо добровільності та істинності показань свідків, наданих під час розгляду справи, судом вони приймаються та звертаю увагу на те, що свідки ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10 є родичами сімї позивача та відповідача за основним позовом, яким достовірно відомі обставини взаємовідносин в їх сімї та мотиви не проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі.

Аналізуючи надані в судовому засіданні докази, судом достовірно встановлено та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, що ОСОБА_2 постійно не проживає у спірній квартирі з 1999 року, тобто понад 6-місячний строк, встановлений законодавством.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не втратив звязок з квартирою та в них була домовленість з батьком та матірю стосовно його не проживання в квартирі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є голослівними та нічим не підтвердженими.

Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 перешкоджала йому проживати та створила такі умови, що неможливо було в цій квартирі проживати разом з нею та його сімєю у звязку з пошивом одягу ОСОБА_1, суд вважає необґрунтованими, оскільки з наданих пояснень сторонами в суді вбачається, що до одруження в 1999 році ОСОБА_2 проживав сам в окремій кімнаті, йому ніхто не забороняв проживати в ній і з дружиною, а навпаки він пішов з квартири добровільно з дружиною проживати окремо.

Посилання на наявність майстерні, як перешкоди для проживання відповідача також суд вважає необґрунтованим, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів про наявність саме майстерні в квартирі та перешкоди у звязку з цим проживати суду не надано. Не надано до суду і жодних квитанцій про оплату комунальних послуг саме ОСОБА_2 на підтвердження утримання спірного майна, що також свідчить про його втрату звязку зі спірною квартирою.

Судом надається оцінка і доводам ОСОБА_2 стосовно виклику лікаря за місцем реєстрації в квартиру АДРЕСА_2 та представленим до суду копіям лікарняних листів. Дослідивши надані докази, суд вважає, що представлені лікарняні листи не підтверджують достовірності факту виклику лікаря ОСОБА_2 саме додому за адресою реєстрації і не спростовують доводів ОСОБА_1 про відсутність та не проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі протягом тривалого часу.

Всі ці обставини, встановлені судом під час розгляду справи, свідчать про те, що ОСОБА_2 втратив звязок зі спірною квартирою, не проживає в ній понад 6 місяців, його відсутність в цій квартирі не повязана з відносинами в сімї та неможливістю в ній проживати, його речей, які йому необхідні в квартирі немає.

Також, суд звертає увагу на те, що зі слів ОСОБА_2 ключів від квартири у нього немає і він ніколи не просив їх надати у родичів, оскільки вони йому були не потрібні, перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_2 ніхто не чинив, що він також підтверджує в судовому засіданні.

Судом враховується і встановлений факт в судовому засіданні, що ОСОБА_2 самостійно звернувся до паспортної реєстраційної служби для зняття з реєстрації зі спірної квартири, однак, дізнавшись про існування рішення суду від 23.01.2012 року був знятий з реєстрації за рішенням суду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач за основним позовом ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі без поважних причин понад строків, передбачених законом, і втратив право користування нею. Доказів того, що ОСОБА_2 якимось чином зберігав за собою право на користування житлом, був відсутнім в ньому з поважних причин, та того, що його право на проживання та користування квартирою було порушено, не надав під час розгляду справи, перешкод в користуванні житловою площею йому ніхто не чинив.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_20 є обґрунтованими, доведеними та такими, що знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні, в звязку з чим суд задовольняє дані позовні вимоги в повному обсязі.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на житло, видане на імя ОСОБА_1, ОСОБА_3 відділом житлово-комунального господарства та будівництва Харківської міської ради квартири АДРЕСА_3 недійсним, суд вважає, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними.

Посилаючись в зустрічній позовній заяві на недійсність свідоцтва про право власності на житло, видане на імя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 20.06.2012 року позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 вказує на те, що ОСОБА_1 таємно від нього виписала його із квартири, позбавивши права на приватизацію своєї частки в цій квартирі, хоча він мав з сестрою однакове моральне і матеріальне право на цю квартиру.

Дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. оскільки зняття з реєстрації ОСОБА_2 проведено 29.03.2012 року на підставі дійсного на той момент заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2012 року. Згідно наданого ним паспорту ОСОБА_2 знятий з реєстрації в спірній квартирі 29.03.2012 року та зареєстрований 11.07.2012 року за адресою: м. Харків. АДРЕСА_5.

Будь-яких інших підстав недійсності свідоцтва про право власності на житло, передбачених чинним законодавством позивач за зустрічним позовом не зазначав, доказів на підтвердження своїх доводів в обґрунтування позовних вимог суду не представив. Посилання в уточненій зустрічній позовній заяві на ст. 364 ЦК України (а.с. 99-101 т.2) взагалі є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про відхилення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: КП «Жилкомсервіс», Київська районна у м. Харкові рада, адміністрація Київського району Харківської міської ради, виконавчий комітет Харківської міської ради про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя :