Ухвала суду № 34548289, 22.10.2013, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 22.10.2013

ЄУ № 420/759/13-ц

Провадження №2/420/250/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

22 жовтня 2013 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Потапенко Р.Р.

при секретарі Войтенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 212-215, 223, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення з роботи ОСОБА_1 згідно наказу ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 28 травня 2013 року за №29-к «Про звільнення».

Скасувати наказ ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 28 травня 2013 року за №29-к «Про звільнення» в частині звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 28 травня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 37143298) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) грн. 54 (пятдесят чотири) коп., та 1500 (одну тисячу пятсот) грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю

Стягнути з ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 37143298) на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1510,54 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Потапенко Р.Р.

при секретарі Войтенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати його звільнення незаконним, скасувати наказ № 29-к від 28.05.2013 року в частині його звільнення, поновити його на посаді водія, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 03.01.1996 року працював у відповідача на посаді водія. Наказом № 29-к від 28.05.2013 року був звільнений з займаної посади у звязку зі скороченням працівників та скороченням посади за п.1 ст. 40 КЗпП України. 25.03.2013 року відповідно до наказу № 14/п «Щодо впровадження змін до штатного розпису ОСОБА_2» він був повідомлений про своє вивільнення. Відповідно до протоколу засідання профкому № 20 від 24.05.2013 року профспілковий комітет без його участі надав згоду на його звільнення у звязку з скороченням посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП без пропозиції працевлаштування на іншу посаду. Пропозицій щодо працевлаштування йому не надходило, хоч він має найбільший стаж роботи, високі виробничі показники, за весь час роботи жодного зауваження чи догани не отримував. Вважає, що відповідач порушив вимоги законодавства при його звільненні, тому вважає своє звільнення незаконним. Порушення його трудових прав призвело до моральних страждань, які він оцінює у 2000 грн., а саме: він позбавився роботи, яка була єдиним джерелом його існування, почувається приниженим, переживає та хвилюється, так як ця обставина впливає на його авторитет.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, викладених у ньому та просили його задовольнити, посилаючись на те, що позивача було звільнено з роботи з порушенням встановленого законом порядку. Позивач також зазначив, що наказів не було, вони були зроблені заднім числом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що відповідно до наказу № 14/п від 25.03.2013 року «Щодо впровадження змін до штатного розпису Рибянцівського СК» було скорочено посаду водія автотранспортного засобу, яку займав позивач, у звязку з чим його було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 29-к від 28.05.2013 року. На виконання вимог ст.49-2 КЗпП України позивачу було запропоновано іншу роботу посаду водія автотранспортного засобу, яка є рівнозначною посаді, з якої його було звільнено, однак від відмовився від неї. Наявну на той час вакансію водія автотранспортного засобу (цеху механізації) було запропоновано ОСОБА_3, який погодився на таку посаду в порядку переведення ще 24.05.2013 року. ОСОБА_3 мав переважне право на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України, оскільки є працівником з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, відсутні заходи дисциплінарного стягнення, має утриманців. Жодної іншої роботи, вакансії, окрім запропонованої, на момент звільнення позивача не могло бути йому запропоновано через їх відсутність. Відповідачем на виконання вимог ст.43 КЗпП України було отримано попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на звільнення позивача. Вважає, що порушень з боку відповідача при звільненні позивача не було, у звязку з чим відсутні підстави для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами), при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва та праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонують працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому мається на увазі, що роботодавець зобовязаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 3/ок від 03 січня 1996 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія в автогараж АПФ «Донбасагрогаз».

Згідно наказу № 323/п від 30.12.2009 року ОСОБА_1 був переведений в автогараж водієм автотранспортних засобів.

Наказом № 280/п від 14.07.2010 року ОСОБА_1 був переведений до Рибянцівського сільськогосподарського комплексу філії «Агрогаз» ДК «Укртрансгаз» за ст. 32 КЗпП України.

Згідно з наказом № 1/п від 15.07.2010 року ОСОБА_1 прийнятий до Рибянцівського сільськогосподарського комплексу філії «Агрогаз» ДК «Укртрнсгаз» НАК «Нафтогаз України» в порядку переведення з АПФ «Донбасагрогаз» УМГ «Донбастрансгаз» на посаду водія автотранспортних засобів, автомобіль НОМЕР_2.

Наказом Міненерговугілля № 530 від 18.07.2012 року ОСОБА_2 сільськогосподарський комплекс філії «Агрогаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» реорганізовано шляхом перетворення в ОСОБА_2 сільськогосподарський комплекс філії «Агрогаз» ПАТ «Укртрансгаз».

Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 серії УКР № 1710166.

Як вбачається з наказу № 14/п від 25.03.2013 року «Щодо впровадження змін до штатного розпису ОСОБА_2», з метою оптимізації штатної чисельності і забезпечення умов праці працівників структурних підрозділів філії «Агрогаз», прийнято рішення про скорочення штатної чисельності та скорочення посад працівників ОСОБА_2 Відповідно до зазначеного наказу підлягала скороченню і посада, яку займав позивач.

Як на підставу скорочення штатної чисельності та скорочення посад працівників ОСОБА_2 наказ містить посилання на наказ директора Філії «Агрогаз» ПАТ «Укртрансгаз» № 48 від 04.03.2013 року «Щодо впровадження змін до штатного розпису структурних підрозділів філії «Агрогаз», яким з метою оптимізації штатної чисельності і забезпечення умов оплати праці працівників структурних підрозділів філії «Агрогаз» вирішено внести зміни до штатних розписів структурних підрозділів філії, в тому числі СК «Рибянцівський», та зобовязано керівників структурних підрозділів вжити заходів, повязаних зі зміною умов праці працівників підрозділів в установленому законодавством порядку та забезпечити дотримання вимог законодавства про працю у разі звільнення працівників.

В судове засідання представником відповідача були надані штатні розписи філії «Агрогаз» ПАТ «Укртрансгаз» станом на 01.02.2013 року та 01.05.2013 року, з яких вбачається що кількість штатних одиниць водія автотранспортних засобів цеху механізації СК «Рибянцівський» зменшена з 23 до 16.

На виконання наказу № 14/п від 25.03.2013 року «Щодо впровадження змін до штатного розпису ОСОБА_2» 26.03.2013 року позивач був повідомлений про скорочення штатної чисельності та скорочення посад працівників ОСОБА_2, про що свідчить його підпис в додатку № 1 до наказу, тобто з дотриманням вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України щодо двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач 28.05.2013 року письмово запропонував позивачу переведення на вакантну посаду водія автотранспортних засобів Пролетарського СК Філії «Агрогаз» за адресою: с. Деконка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Однак позивач відмовився від запропонованої посади, мотивуючи свою відмову віддаленістю місця роботи від місця його проживання.

Наказом відповідача № 29-к від 28.05.2013 року позивача було звільнено з посади водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з 28.05.2013 року у звязку зі скороченням чисельності працівників за скороченням посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач був звільнений за п. 1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з тим, що у відповідача відбулося скорочення штатної чисельності та скорочення посад працівників, про що видані відповідні накази, про майбутнє звільнення його було попереджено за два місяці та йому була запропонована вільна вакансія водія автотранспортних засобів Пролетарського СК Філії «Агрогаз», розташованого в Дніпропетровській області.

Однак в судовому засіданні встановлено, що при звільненні позивача з зазначених підстав відповідачем позивачу всі пропозиції щодо працевлаштування не надавалися.

Згідно інформації про наявні вакансії в філії «Агрогаз» станом на 28.05.2013 року, наданої представником відповідача, в період звільнення позивача на підприємстві були наявні ще 21 вакантна посада, однак жодна з них позивачу не пропонувалася.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що роботодавець у разі звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, зобовязаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які є в юридичної особи, які може виконувати працівник, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність інших посад на підприємстві на момент попередження та звільнення позивача, як на підставу поважності не запропонування йому іншої роботи, оскільки вони спростовується наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідно до положення ч. 3 зазначеної статті подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно винесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах пятнадцятиденного строку, визначеного ч.2 цієї статті, за виключенням випадку повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин.

Зазначена норма кореспондується з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є членом профспілкового комітету Рибянцівського СК філії «Агрогаз».

Матеріалами справи встановлено, що в.о. завідувача господарства ОСОБА_4 21.05.2013 року за вих. № 344 направив повідомлення голові профкомітету ОСОБА_2 ОСОБА_5, в якому повідомив про майбутнє вивільнення працівників, в тому числі позивача, за п. 1 ст. 40 КЗпП України та просив надати згоду або відмову на звільнення працівників.

Із протоколу № 20 засідання профспілкового комітету працівників СК «Рибянцівський» від 24.05.2013 року вбачається, що на зазначеному засіданні вирішувалось питання про надання згоди на звільнення працівників сільськогосподарського комплексу, в тому числі позивача.

В судовому засіданні встановлено, що на зазначеному засіданні позивач присутній не був у зв'язку із хворобою, більш того, його на зазначене засідання не запрошували, проте в порушення норм трудового законодавства члени профкому дали згоду на його звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд не приймає твердження представника відповідача щодо відсутності порушень трудового законодавства в цій частині.

Звертаючись до суду з позовом, позивач також посилався на те, що при скороченні працівників на підприємстві перевага була надана особам, маючим в порівнянні з ним менший стаж роботи та виробничі показники, зокрема ОСОБА_3 була запропонована посада водія автотранспортних засобів (цеху механізації) в СК «Рибянцівський», на яку він погодився.

Допитані в судовому засідання в якості свідків в.о. завідувача господарства ОСОБА_4 та інспектор з кадрів ОСОБА_6 пояснили, що 24.05.2013 року наявну вакансію водія автотранспортних засобів в СК пропонували ОСОБА_7, ОСОБА_8, які відмовилися від неї, а також ОСОБА_3, який погодився з запропонованою посадою. Оскільки позивач 24.05.2013 року був на лікарняному, тому йому дана вакансія не пропонувалася.

Однак до таких показів вказаних свідків суд відноситься критично, оскільки вони спростовуються показами свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що він був свідком того, що 24.05.2013 року після обіду ОСОБА_1 звертався до інспектора з кадрів ОСОБА_6 з питанням, чи посаду водія в СК «Рибянцівський» будуть пропонувати йому, на що остання повідомила, що для нього (позивача) вакансії на підприємстві відсутні.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним при наявності двох і більше утриманців; особам, в сімї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; тощо.

При вивільненні працівників до уваги береться їх рівень кваліфікації, продуктивність праці, наявність певних пільг, належність до осіб певної категорії осіб (постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідів, ветеранів праці тощо).

Рівень кваліфікації вимірюється рівнем освіти працівника та здобутими навичками під час виконання робіт за певною спеціальністю. До уваги беруться дані останньої атестації працівника, обґрунтована і об'єктивна характеристика-відгук безпосереднього керівника про його роботу. Особливо звертається увага на якість виконання працівником своїх трудових обов'язків відповідно до ст. 139 КЗпП. Враховується також наявність (відсутність) документально підтверджених фактів притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності (догани) за останній робочий рік (ст. 147, 148, 151 КЗпП України), інших документів, які характеризують роботу працівника.

Продуктивність праці вимірюється певними виробничими показниками. Показником продуктивності праці може бути, наприклад, рівень невиробничих витрат робочого часу за останній робочий рік. Це, зокрема, кількість відпусток без збереження заробітної плати, наданих на прохання такого працівника, обсяг втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (крім випадків виробничого травматизму чи професійних захворювань) та ін.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників перевага в залишенні на роботі надається тим, хто має більше (за своєю посадою чи професією) переваг, визначених ч. 2 ст. 42 КЗпП України та іншими законодавчими актами (особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліди, ветерани праці, молодь з першим робочим місцем тощо).

Проте, представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів врахування переважного права залишення позивача на роботі, що спростовували б посилання позивача на порушення відповідачем процедури його звільнення.

Як вбачається зі ст.9 Міжнародної Конвенції №158, яка ратифікована Постановою ВР №3933-XII від 04.02.94 року, остання покладає на підприємця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, де відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, суд дійшов висновку, що відповідачем не додержано норми трудового законодавства, що регулюють вивільнення працівника, трудові права позивача при звільнені порушені, а доказам представника відповідача, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень, надає критичну оцінку, оскільки вони не відображають дійсних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині визнання звільнення незаконним, скасування наказу № 29-к від 28.05.2013 року в частині його звільнення та поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Час вимушеного прогулу позивача з 29.05.2013 року, тобто з наступного після звільнення з роботи дня по день ухвалення рішення суду складає 102 робочих дня.

Для визначення розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, судом визначається середньоденна заробітна плата позивача за даними про його заробітну плату згідно довідки СК «Рибянцівський» Філії «Агрогаз» ПАТ «Укртрансгаз» № 151 від 27.06.2013 року за березень 2013 року 3112,74 грн. та квітень 2013 року - 1581,57 грн., що складає загальну суму 4694,31 грн. Визначений розмір заробітної плати за березень та квітень 2013 року підлягає діленню на 42 робочих дня за цих же два місяці, внаслідок чого визначається середньоденна заробітна плата 111,77 грн. (4694,31 грн. : 42 = 111,77 грн.).

Таким чином, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 29.05.2013 року по 22.10.2013 року у розмірі 11400,54 грн. (111,77 грн. х 102 роб.дні).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги, що в результаті неправомірних дій відповідача щодо порушення законних прав позивача, позивачеві спричинено моральну шкоду, виходячи зі змісту та суті позовних вимог, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань позивача, комплексу негативних наслідків, а саме: неможливості здійснення свого конституційного права на працю, наявності невпевненості в реалізації своїх життєвих планів та інтересів, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд на підставі ст.237-1 КЗпП України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, задовольнивши в цій частині позовні вимоги частково, оскільки вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди позивачем завищений.

На основі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 1510,54 грн. (середньомісячна заробітна плата згідно довідки СК «Рибянцівський» філії «Агрогаз» ПАТ «Укртрансгаз» за № 220 від 01.10.2013 року) підлягає виконанню негайно.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 212-215, 223, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення з роботи ОСОБА_1 згідно наказу ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 28 травня 2013 року за №29-к «Про звільнення».

Скасувати наказ ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 28 травня 2013 року за №29-к «Про звільнення» в частині звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 28 травня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 37143298) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) грн. 54 (пятдесят чотири) коп., та 1500 (одну тисячу пятсот) грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю

Стягнути з ОСОБА_2 сільськогосподарського комплексу Філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 37143298) на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 1510,54 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: