Рішення № 34546936, 04.11.2013, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2024/13-ц

29 жовтня 2013 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі:головуючого-судді: ОСОБА_1

секретаря: Кушнірчук М.Д.

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа: УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,-

Встановив:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_2 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та стягнути в його користь 1 000 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача-Державної казначейської служби України в судове засідання повторно не прибув, однак про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

Представник третьої особи -УМВС України в Івано-Франківській області в судове засідання не прибув, однак в поданому запереченні просять справу слухати в їхню відсутність.

А тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України /постановляє заочне рішення/.

Суд, вислухавши пояснення сторони по справі, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування ї заперечення позовних вимог та з»ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1-2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям(усиновленим), а також особам, які проживали однією сімєю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписка про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичні особі незаконними діями органів дізнання попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку майна, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до положень ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету в разі, коли незаконної дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної шкоди громадянинові, призвели до порушення нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10.05.2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч.3, 212 ч.2, 366 ч.2,70 КК України та призначено їм покарання у виді позбавлення волі кожному. Крім того,стягнуто моральну шкоду в користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (ас.36-44).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.04.2013 року вирок відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено(ас. 5-11).

Даний вирок вступив в законну силу.

Як зазначено у вироку суду, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20.01.2007 року перебуваючи на роботі і будучи при виконанні службових обовязків, оскільки останні були працівниками Надвірнянського РВ УМВС, вчинили перевищення влади та службових повноважень, умисно вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що завдали істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян і супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки-смерть потерпілого ОСОБА_9, заподіяли умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, з метою залякування потерпілого, що спричинило смерть потерпілого. Крім того, вони вживали незаконних методів дізнання.

Згідно свідоцтва про народження позивача по справі ОСОБА_2 , то останній є сином ОСОБА_9, який помер 20.01.2007 року(ас.12; 23).

Даний факт ствердив в судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_2

У ст.61 ч.4 ЦПК України визначено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обовязковий для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» у випадках, передбачених ст.1167 ЦК України, так й іншими законодавчими актами, розмір відшкодування моральної шкоди визначає суд у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру стягнення моральної шкоди суд врахував характер та тривалість страждань позивача, внаслідок втрати близької людини-батька, а також те, що на момент смерті батька був неповнолітнім і найбільше потребував спілкування з найдорожчою людиною, однак був позбавлений як спілкування, так і матеріальної допомоги. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

У зв»язку з цим з відповідача по справі слід стягнути в користь позивача 200 000 грн. моральної шкоди.

Така позиція щодо дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування(збереження справедливого балансу між інтересами держави і громадянами) висловлена в Рішеннях Європейського Суду з прав людини «Савіцький проти України» від 26.07.2012 року та «Гонгадзе проти України» від 08.11.2005 року(порушено ст.ст.3; 6; 34 Конвенції).

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню всіх обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

А відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, безспірних, достовірних та достатніх доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 57, 58 ЦПК України в судовому засіданні з цього приводу відповідачем по справі не надано.

З цих підстав, суд вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди з відповідача по справі підлягає до часткового задоволення.

А тому суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст. 23, 297, 1167-1168, 1172-1173, 1176-1177 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 218, 228 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 Петровича- задоволити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Мужик І.І.

Рішення виготовлено в повному обсязі 01.11.2013 року