Рішення № 34545438, 25.10.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/6184/13-ц

Провадження № 2/263/2520/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Помогайбо В.О.,

при секретарі Чубаровій Т.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, суд

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачки вказуючи, що 10.08.2007 року уклав з ОСОБА_1 договір №MR14G212560007, на підставі якого банк надав їй кредит в сумі 8000,00 доларів США, на термін до 09.08.2022 року, а відповідачка зобовязалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, проте відповідачка в свою черги свої зобовязання по кредитному договору не виконала. Станом на 29.08.2013 року утворилася заборгованість, яка складається з: 7563,65 доларів США заборгованість за кредитом, 4986,53 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 928,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 7829,80 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а усього в розмірі 21307,98 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 170250,76 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, а також просить стягнути судовий збір в розмірі 1876 грн., 19 коп.

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання договору кредиту №MR14G212560007 від 10.08.2007 року укладеного між сторонами недійсним, посилаючись на те, що у серпні 2007 року вона звернулась до ЗАТ КБ ПриватБанк (найменування банку змінено на ПАТ КБ ПриватБанк) із заявою про надання кредиту у розмірі 8000 доларів. В усній формі її повідомили, що процентна ставка за кредитом 1% щомісяця і в заяві вона вказала відсоткову ставку 1% річних. 10.08.2007 року сторонами був підписаний договір кредиту і вже під час його виконання вона дізналась про те, що вона повинна сплачувати додаткову винагороду банку у розмірі 0,20%, а також страхові платежі на користь СК Кредо, крім сплати відсотків у розмірі 12% річних. Вважає, що працівники ПАТ ПриватБанк ввели її в оману стосовно умов і ціни наданих фінансових послуг, не надавши їй у письмовій формі інформації щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту з урахуванням всіх послуг повязаних з договором кредиту. Разом з цим, з 24.11.2008 року банк в односторонньому порядку змінив умови договору щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором до 14,04 % річних. Посилаючись на те, що згоди на збільшення в односторонньому порядку процентної ставки не давала, відповідно до пункту 2.3.1. умов кредитного договору не наступили обставини, які б давали право Банку змінювати розмір річних, до того ж її не повідомили протягом 7 днів про зміну умов договору, просила визнати незаконним підвищення відсоткової ставки по кредитному договору та здійснити перерахунок заборгованості із розрахунку 12% річних.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги банку підтримала, просила їх задовольнити, за підставами, вказаними в позовній заяві, дала аналогічні пояснення викладені в позивній заяві, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, з огляду на наступне. Повна інформація стосовно умов кредитування була Банком надана ОСОБА_1, про що свідчить анкета - заява від 06.08.2007 року, власноручно заповнена ОСОБА_1, де прописано, що умови кредитування їй були надані в письмовій формі з чим вона ознайомилася і погодилася, про що свідчить її особистий підпис, а також про переваги і недоліки передбачуваних схем кредитування. Після чого між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк був укладений кредитний договір від 10 серпня 2007 року №MR14G212560007 про надання кредиту в розмірі 8000 доларів США на авансовий платіж, оскільки самостійної оплати авансу для придбання іпотечної квартири за адресою: м. Маріуполь вул.. Артема,56 не було. Наказом позивача від 03.10.2008 року відповідно до п.2.3.1 договору в односторонньому порядку змінено умови договору щодо

підвищення процентної ставки за кредитним договором, про що позивачка листом від 03.10.2013 року була повідомлена. Кредитний договір укладалися сторонами добровільно, позивачка з умовами договору була згодна, про що свідчить наявність її підписів у договорах, тому вважає, що звертаючись до суду із вказаним позовом, остання намагається уникнути відповідальності, що настає за неналежне виконання умов кредитного договору. Крім того просила застосувати строк позивної давності та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на тривалий час виконання кредитного договору.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи у її відсутність за участю її представника.

В судовому засіданні представник відповідачки за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги банку не визнала, посилаючись на підстави викладені в зустрічній позивній заяві та крім того на те, що згідно розрахунку нарахування процентів здійснювалось за непростроченим кредитом у розмірі 12% до 24.11.2008 року, за простроченою частиною кредиту у розмірі 29,90% до 24.11.2008 року, а з 24.11.2008 року за непростроченим кредитом у розмірі 14,04%, а за простроченим кредитом 33,98%, що не відповідає п.п. 3.2,7.4,1.1.2.24,2.3.3 договору. Крім того просить суд застосувати строк позивної давності в один рік до вимог про стягнення пені, процентів та комісії, та наголошуючи на тому, що розрахунок пені не відображає обєкт та розмір боргу, тому не можливо визнати правильність її нарахування.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що первинний позов ПАТ КБ «Приват Банк» підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Так судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06 серпня 2007 року ОСОБА_1 подала до КБ ПриватБанк анкету заяву з проханням надати кредит у сумі 8000 доларів США для придбання житла в кредит, із сплатою відсотків у сумі 1% + 0,2% на місяць, строком на 180 місяців. У заяві наявні підписи ОСОБА_1 на підтвердження того, що умови кредитування їй були надані в письмовій формі з чим вона ознайомилася і погодилася. Та 10.08.2007 року ПАТ КБ «Приват Банк» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір №MR14G212560007, згідно п.п. 7.1-7.2 якого банк зобовязується надати відповідачці строковий кредит до 09.08.2022 року, включно, в розмірі 8000,00 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № 29093054023879, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Щомісяця з 20 по 24 число позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 112,87 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди. Відповідно до п. 4.1 договору при порушенні позичальником зобовязань, передбачених п.п.2.2.2,2.2.3 договору позичальник зобовязується сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривнях. Крім того згідно п.2.3 договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні, при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

ПАТ КБ «Приват Банк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі надавши відповідачці відповідно до ордеру розпорядження від 10.08.2007 року грошові кошти в розмірі 8000 доларів США.

Наказом ПАТ КБ ПриватБанк від 03.10.2008 року Про зміну відсоткової ставки по діючим кредитам бізнесів Іпотечне кредитування, виданим у доларах США затверджено технологію підвищення відсоткової ставки на 2,04% річних.

Згідно з листом ПАТ КБ ПриватБанк від 03.10.2008 року, який було спрямовано ОСОБА_1 за адресою: м. Маріуполь, вул.. Ризька, 30, повідомлено про підвищення з 24 листопада 2008 року відсоткової ставки за кредитним договором №MR14G112560007 від 10.08.2007 року, яка складає 14,04% на рік. Зазначено, що у випадку незгоди із змінами до кредитного договору необхідно надати письмове повідомлення та погасити заборгованість за кредитом. Лист відправлено з повідомленням за реєстром від 28.11.2008 року.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Що стосується посилань представника банка про застосування до зустрічних позивних вимог ОСОБА_1 строків позивної давності, то відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позивна давність встановлена у три роки, позивна давність у пять років застосовується до позивних вимог про визнання недійсної угоди, укладеною під оманою. Так у своїй позивні заяві ОСОБА_1 посилається як на підстави

визнання кредитного договору недійсним як його вчинення під оманою в результаті неповідомлення банком інформації щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту, так і його невідповідність діючим нормам законодавства. Проте суд не приймає дані посилання представника банка до уваги, у звязку з їх недоведеністю та не обґрунтованістю жодними доказами.

В ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.6, ст.626, ст.627, ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ст.536, ст.1054, ст.1055 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.11 Закону України Про захист прав споживачів договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації субєкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.15 і ст.23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобовязаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір. Договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами.

Як вбачається зі змісту спірного кредитного договору, у ньому передбачено всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору за зазначених у ньому умов, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони визначили для себе правила подальшої поведінки, зокрема щодо того, що усі ризики, повязані з істотною зміною обставин, у тому числі щодо зміну курсу валют, з яких позичальник виходив при укладенні цього договору, він приймає на себе та вони не є підставою для зміни чи розірвання договору.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні представником ОСОБА_1 не наведено ніяких обставин та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірний договір був укладений без вільного волевиявлення позичальника.

Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору, анкети-заяви про надання кредиту та не спростовано представником відповідачки за первинним позовом, та не надано належних докази того, що при укладенні договору КБ ПриватБанк їй були надані недостовірні відомості, оскільки вона діяла вільно, отримала примірник договору, у якому викладені всі умови кредитування. Таким чином, підстави для визнання договору кредиту №MR14G212560007 від 10.08.2007 року недійсним відсутні.

Тому посилання сторони відповідача за первинним позовом на порушення вимог Закону України Про захист прав споживачів при укладанні кредитного договору, ненадання повної інформації щодо кредитування при укладенні договору, несправедливість умов договору є безпідставними.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з загальних засад цивільного судочинства є свобода договору.

Статтею 229 Цивільного кодексу України передбачено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, судом встановлено, що спірний Кредитний договір укладений відповідно до вимог ст.ст. 638, 1054, 1055 ЦК України, банк умови договору виконав, надав позичальнику кредит в обумовленій в договорі сумі, сторони тривалий час виконували умови договору.

Зміна відсоткової ставки з 12% річних до 14,04% здійснена Банком відповідно до умов кредитного договору та положень законодавства, яке діяло на той час. Повідомлення було спрямоване позивачці за місцем її реєстрації.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі щодо визнання недійсним вищевказаного договору кредиту та здійснення перерахунку заборгованості з розрахунку 12% річних.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням визнається право відношенням, на підставі якого одна сторона боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майна, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші право чини відповідно до ст.11 ЦК України.

У разі порушення зобов'язань відповідно до ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.

Згідно до ч.1. ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч1. ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків на території України за зобовязанням допускається у випадках, порядку та на умовах. встановлених законом.

Таким чином судом достовірно встановлено, що позичальник ОСОБА_1 порушила умови та порядок повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, а тому позивач має право на стягнення заборгованості за кредитом з урахуванням відсотків, пені, передбачених укладеним кредитним договором.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Проте суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України та в частості про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Що стосується клопотання представника відповідачки за первинним позовом про застосування строків позивної давності відносно нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором, то у відповідності до ч.2 ст.258, ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та застосовується судом лише по заяві сторони у спорі. Проте виходячи з положень ст. 57,60 ЦПК України, суд не приймає до уваги дане клопотання представника

відповідачки, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок суми пені з урахування позивної давності в один рік, тобто з 29.08.2012 року по 29.08.2013 року, а відповідного клопотання про його витребування з банку суду не надавалось.

У той час згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так згідно надано позивачем розрахунку заборгованості розмір пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором №MR14G212560007 від 10.08.2007 року становить 7829,80 доларів США, в той час коли заборгованості за кредитом складає 7563,65 доларів США, тому суд вважає можливим та доцільним зменшити розмір неустойки до 5480,86 доларів США. Та яка відповідно до п. 4.1 кредитного договору підлягає стягненню з відповідачки в гривнях, що відповідно до курсу НБУ становить 43792,07 грн.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача внаслідок порушення його цивільних прав відповідачкою про стягнення заборгованості по кредитному договору підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за кредитом в розмірі: 7563,65 доларів США заборгованість за кредитом, 4986,53 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 928,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, а усього в розмірі 13478,18 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 107690,66 грн. та 43792,07,33 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань.

Відповідно до ст. 88 ЦПК, в звязку з задоволенням позову, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позивних вимог, а саме судовий збір в розмірі 1514 грн. 83 коп.

Крім того згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позивних вимог. Таким чином виходячи з того, що при поданні до суду даного позову ПАТ КБ «Приват Банк» було сплачено судовий збір в розмірі 1876,19 грн.. пропорційно заявленим первинним позивним вимогам, в ході розгляду справи розмір яких був зменшений до 170250,76 грн., тому останньому підлягає поверненню зайво сплачена сума судового збору в розмірі 173,69 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 11, 14, 57, 60, 81, 88, 212-215, ЦПК України, 3, 229, 230, 257-259, 264, 509, 530, 533, 536, 554, 559, 526, 611, 625-629, 638, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Законом України Про захист прав споживачів, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, ЄДРПОУ 14360570 ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги б. 50 МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №MR14G212560007 від 10.08.2007 року, яка складається з 7563,65 доларів США заборгованість за кредитом, 4986,53 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 928,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, а усього в розмірі 13478,18 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 107690,66 грн. та 43792,07 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, ЄДРПОУ 14360570 ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги б. 50 МФО 305299) судовий збір у розмірі 1514 грн. 83 коп.

В задоволенні решти позивних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позивних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі, ЄДРПОУ: 37989721, повернути Публічному акціонерному товаристві комерційному банку «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50) на р/р 6499291940002, МФО:305299, ЄДРПОУ: 14360570 зайво сплачений 29.05.2013р. судовий збір в розмірі 173 грн. 69 коп. за платіжним дорученням №ІНМ99В067С на р/р ГУ ДСКУ у Донецькій області № 31211206700052, МФО:834016.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О. Помогайбо