Рішення № 34544366, 31.10.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/10040/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

секретар Щукіна О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні,

встановив:

Від імені позивача ОСОБА_3 звернувся її представник з позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні, посилаючись на наступні обставини.

08.02.1994 р. ОСОБА_5 та членами його сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 була приватизована квартира № 83 за адресою м. Донецьк-15, б. Шкільний, 16, що підтверджується свідоцтвом № 2993 про право спільної власності на квартиру (будинок), виданим Фондом комунального майна Донецької міської раді.

31.01.2006р. співвласник майна ОСОБА_9 помер.

Враховуючи, що майно було приватизовано пятьма особами, після смерті ОСОБА_5, його частка спадку становила 1/5 частину, яка була розподілена між 3-ома спадкоємцями першої черги: дружиною ОСОБА_3, дочкою ОСОБА_7 та матір'ю ОСОБА_4.

30.10.2006 р. державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_3 набула право на 2/3 часток майна померлого чоловіка , у т.ч. з урахуванням 1/3 частки майна, від якої відмовилась на її користь дочка спадкоємця ОСОБА_7.

Таким чином, 1/3 спадкового майна померлого ОСОБА_5 належить його матері ОСОБА_4.

У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від спілкування з співвласниками, у т.ч. і позивачем, отримання згоди на розпорядження майном не можливо.

Таким чином право власності позивача є обмеженим.

Частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі,оскільки загальна проща двох кімнатної квартири становить 47,9 кв.м., а частка відповідача 3,19 кв.м.

Спільне володіння і користування майном неможливо, оскільки усі співвласники мешкають в різних містах.

Припинення права відповідача на її частку у спільному майні не може завдати ні їй, ні членам її родини суттєвої шкоди з приводу того, що вона має житло і не проживає у цій квартирі.

Згідно звіту про незалежне оцінювання від 23.10.2013 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 262261,00 грн., тобто вартість частки відповідача дорівнює 17465,83 грн.

Просив суд припинити право власності ОСОБА_4 на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначив, що згідно проведеної оцінки спірної квартири її ринкова вартість значно більша ніж та, яка зазначена у звіті про незалежне оцінювання від 23.10.2013 року. Крім того, ОСОБА_4 є неналежним відповідачем по справі, оскільки вона не отримувала свідоцтва про право на спадщину на 1/15 частку спірної квартири, а тому вона не є співвласником квартири.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі є субєктами права спільної часткової власності.

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.10.2006 року, ОСОБА_3 є власником 2/15 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1, крім того відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру №2993 ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1.

Ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України визначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з цього, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/15 частка двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до даних технічного паспорту за станом на 29.08.2006 р. загальна площа двокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 47,9 кв.м., житлова 29,6 кв.м.

Частка відповідача є незначною і складає 3,19 кв.м.

Згідно звіту про незалежне оцінювання від 23.10.2013 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 262261,00 грн.

Суд не приймає до уваги в якості належного доказу, який підтверджує дійсну ринкову вартість спірної квартири, наданий представником відповідача до суду звіт станом на 25.10.2013 р., оскільки звіт складений без дослідження стану квартири лише на підставі наданих представником відповідача документів на квартиру оцінювачу.

Таким чином, суд приймає за дійсну ринкову вартість квартири суму, визначену у звіті про незалежне оцінювання від 23.10.2013 року.

29.10.2013 представником позивача було внесено на депозит територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області суму в розмірі 17466 гривень, яка складає вартість 1/15 частки квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, по-перше, річ є неподільною, по-друге, частка ОСОБА_4 є незначною, по-третє, спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки співвласники мешкають в різних містах, вчетверте, позивачем внесено суму компенсації на депозитний рахунок суду, а тому припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Враховуючи наведені факти, суд приходить до висновку про можливість, у відповідності з приписами ст. 365 ЦК України, припинення права ОСОБА_4 на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_3 право на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсації вартості 1/15 частину квартири в розмірі 17466 гривень.

Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 229,40 гривень.

На підставі ст.ст. 319, 356, 365 ЦК України, та керуючись 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4.

Зобовязати територіальне управління державної судової адміністрації України у Донецькій області виплатити ОСОБА_4 гроші в сумі 17466 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень, які 29.10.2013 року були внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок №37317004001000, ОКПО 26288796, МФО 834016 ТУ ДСА України в Донецькій області в рахунок оплати 1/15 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 229,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С.Алтухова