Постанова № 34540873, 28.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 р. Справа № 805/13775/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття: 10-25 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області

про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги в якій просила суд:

- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області щодо винесення вимоги № Ф-632 від 9 серпня 2013 року;

- скасувати вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 9 серпня 2013 року № Ф-632 в сумі 2 388,06 грн. В обґрунтуванні позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач є пенсіонером за віком з березня 2010 року і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області. Також позивач є приватним підприємцем з 9 січня 1997 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 265 017 0000 001037 перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) згідно Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2, виданого 25 травня 2012 року.

9 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-632, згідно якої позивачу підлягало сплатити заборгованість з єдиного внеску у розмірі 2 388,06 грн. Зазначена вимога була отримана позивачем 15 вересня 2013 року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 7 липня 2011 року, яким було доповнено ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Позивач зазначає, що фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Таким чином, на час прийняття спірної вимоги згідно з наведеною прямою нормою спеціального закону позивач була звільнена від сплати за себе єдиного внеску, починаючи з 6 серпня 2011 року. Враховуючи, що спірні вимоги включають суму боргу, яка виникла після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VІ, прийняття вказаної вимоги відповідачем, на думку позивача, не відповідає вказаним приписам закону (а.с. 3-4).

Позивач до суду з'явилась, надала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження у зв'язку із неявкою представника відповідача (а.с. 25).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області повідомлялось судом належним чином. 25 жовтня 2013 року до канцелярії суду надішли заперечення від відповідача на адміністративний позов, в яких міститься прохання про розгляд справи у відсутності представника управління, а також прохання відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Заперечення обгрунтовані наступним (а.с. 21-22).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-V1, який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону Україні "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують у відповідності до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку одержує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком - умови та призначення якою визначено у ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у т.ч. каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 отримує в управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі пенсію у зв'язку з втратою годувальника, умови призначення якої визначені ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пенсія у зв'язку з втратою годувальника не є тотожною пенсії за віком.

На думку управління Пенсійного фонду, у даному виді правовідносин управління застосовуються приписи норм ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які не є відсильними нормами, та, які є невід'ємною частиною механізму призначення пенсії.

Отже, позивач на час виникнення спірних правовідносин повинна нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі не менше мінімального єдиного внеску за кожен місяць незалежно від наявності (відсутності) доходу (прибутку).

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі та розглянути справу без участі представника управління.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Вивчивши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_3, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрована 9 січня 1997 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 265 017 0000 001037, місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 (а.с. 9).

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) згідно свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2, виданого 25 травня 2012 року (а.с. 10), та отримує пенсію за віком відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_4 від 25 березня 2010 року (а.с. 8).

9 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-632, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 2 388,06 грн (а.с. 6), яка складається із заборгованості за 1 та 2 квартали 2013 рік (відповідно до розрахунку страхового внеску за 1 та 2 квартал 2013 року) (а.с. 7, 23).

Зазначена вимога отримана позивачем 16 вересня 2013 року, що вбачається з відмітки про отримання поштового відправлення (а.с. 24).

Не погодившись із зазначеною вимогою позивач звернулась до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд керується наступним.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом ПФУ.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області - є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-ІV), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язко-ве державне пенсійне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм цих Законів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI, положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначене поняття "пенсія" як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в 2010 році була призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_4, виданим 25 березня 2010 року (а.с. 8).

Проаналізувавши зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є "пенсіонером за віком".

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалою суду про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 7 жовтня 2013 року відповідача було зобов'язано в разі заперечення проти позову надати письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчинені дії з приводу яких подано позов, а також надати суду, для огляду у судовому засіданні пенсійну справу позивача.

Станом на час розгляду відповідачем не надані суду докази на підтвердження його заперечень, а саме - на підтвердження правомірності прийняття спірної вимоги, в тому числі доказів на підтвердження доводів управління, що позивач не є пенсіонеркою за віком.

Крім того, зазначені у запереченнях ствердження відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги приписи ст.ст. 71 та 159 КАС України, суд приходить до висновку про те, що позивач, є «пенсіонером за віком» та на цій підставі не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно, вимога управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-632 від 9 серпня 2013 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 2 388,06 грн - є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог позивача та визнати неправомірною вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-632 від 9 серпня 2013 року про сплату позивачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 2 388,06 грн.

Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області щодо винесення вимоги № Ф-632 від 9 серпня 2013 року, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії щодо прийняття спірної вимоги не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії (зокрема, вимога про сплату недоїмки), саме ці акти мають вплив на права та обов'язки особи.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права. Крім цього, скасування вимоги відповідача та її скасування є достатнім та повним захистом прав позивача.

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст. 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області № Ф-632 від 9 серпня 2013 року про сплату ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 6 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини складені та підписані 28 жовтня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 1 листопада 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.