Рішення № 34540145, 05.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

СЛОВЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Словянськ Справа № 243/8935/13-ц

Провадження № 2/243/3360/2013

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючийсуддяМінаєв І.М.

при секретарі судового засіданняКопійко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 року до Словянського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл майна, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 17.09.2008 року виконкомом Рівненської сільської ради Красноармійського району Донецької області був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2, актовий запис № 5 від 17.09.2008 року. Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період шлюбу у вересні 2008 року за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, житловою площею 27,0 м2, загальною площею 43,0 м2. Придбана квартира була оформлена на ОСОБА_2, та вона є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто власністю позивача та відповідача.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 26.06.2013 року у справі № 2/243/1923/2013 шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, та після розлучення позивач та відповідач не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна.

Позивач просить суд визнати квартиру № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області спільною сумісною власністю подружжя та зробити поділ майна, визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частку вищезазначеної квартири.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до копії паспорту позивача ОСОБА_1 серії ВВ № 853292, виданого Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 12.07.1999 року, 17.09.2008 року у виконкомі Рівненської сільської ради Красноармійського району Донецької області між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 5 від 17.09.2008 року, та 09.07.2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Красноармійському району Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 26.06.2013 року у справі № 2/243/1923/2013. (а. с. 35, зв. бік)

18.09.2008 року між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Словянського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 4190, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, житловою площею 27,0 м2, загальною площею 43,0 м2. Згідно з п. 7 даного Договору, придбання квартири вчиняється за письмово згодою дружини ОСОБА_2 ОСОБА_1, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій також засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 18.09.2008 року за реєстровим № 4188. (а. с. 5)

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1, власником даної квартири, яка розташована на третьому поверсі пятиповерхового будинку та складається з двох кімнат, житловою площею 27,0 м2, загальною площею 43,0 м2, є ОСОБА_2 (а. с. 7-9)

Також право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру АДРЕСА_1 підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 36558866 від 05.12.2012 року. (а. с. 10)

У відповідності до довідки про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 17 від 28.03.2013 року, виданої ОСОБА_1, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька позивача від першого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, син позивача та відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 6)

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягнення згоди з цього питання виходячи з його реальної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 364 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Та згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В даному випадку судом з достовірністю встановлено, що спірна квартира № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області була придбана відповідачем ОСОБА_2 за час шлюбу з позивачем ОСОБА_1 та за її письмовою згодою у вигляді нотаріально посвідченої заяви, на що є посилання у договорі купівлі-продажу даної квартири, тобто квартира № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області є обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що за рішенням суду може бути поділено майно, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з визнанням за кожним права власності на ? частку квартири № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області.

Окрім того, на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачену суму судового збору в розмірі 459,58 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна задовольнити повністю.

Визнати квартиру № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Поділити майно, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, наступним чином:

-визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частку квартири № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області;

-визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на ? частку квартири № 7 в житловому будинку № 6 по вул. Василевського м. Словянська Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати по сплаті судового збору в сумі 459,58 грн. (чотириста пятдесят девять грн. 58 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_7