Рішення № 34539120, 22.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/2898/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро», м. Слов`янськ

Донецької області;

до Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод»,

смт. Калита, Бородянський район, Київська область;

про стягнення 982996,03 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Паращук В.І. (довіреність б/н від 19.08.2013 р.);

від відповідача: Куприянський Б.О. (довіреність б/н від 12.08.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод» (надалі - відповідач) про стягнення 982996,03грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору постави № 13/03/04-1 від 04.03.2013 р. повністю не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість на день складання позовної заяви в сумі 944712,69 грн., за порушення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 31888,22 грн. та 3 % річних - 6395,12 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 26.07.2013 р. суд порушив провадження у справі № 911/2898/12 та призначив її розгляд на 20.08.2013 р.

Присутнім у судовому засіданні 20.08.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до господарського суду 20.08.2013 р. Зокрема, у своїх запереченнях відповідач посилаться на те, що поставка товару здійснювалась поза рамками Договору постави № 13/03/04-1 від 04.03.2013 р., оскільки у видаткових накладних відсутнє посилання на специфікації № 1 та № 2, що є додатками до вказаного договору та в яких безпосередньо узгоджено умови і строки поставки. Також, відповідач зазначив, що товар оплачено на загальну суму 3 48037,31 грн., тоді як позивачем дана обставина не врахована.

Ухвалою від 20.008.2013 р. суд відклав розгляд справи на 10.09.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

09.09.2013 р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних, в якій позивач просить стягнути з відповідача 864712,69 грн. - боргу, 48756,26 грн. - пені та 11668,15 грн. - річних.

Оскільки ціну позову визначає позивач, тому позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 925137,10 грн.

Крім того, 10.09.2013 р. від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшли пояснення, в яких останній заперечує в частині нарахування пені та 3 % річних, а також клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому позивач просить поставити на розгляд експерта наступне питання: чи виконано підпис від імені особи Деревинського М.В. у видатковій накладній № 383 від 27.03.2013 р. тією особою, від імені якої він зазначений чи іншою особою.

Також, через канцелярію суду 10.09.2013 р. надійшли пояснення від позивача на заперечення відповідача.

Однак, 10.09.2013 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному.

Ухвалою від 13.09.2013 р. суд призначив розгляд справи на 08.10.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 08.10.2013 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а також надав письмові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив задовольнити клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, відмовив у його задоволенні з огляду на те, що відповідач підписав акт звірки розрахунків станом на 22.08.2013 р., в якому визнав заборгованість у сумі 864712,69 грн., зокрема, з урахуванням заборгованості, що виникла за видатковою накладною № 383 від 27.03.2013 р.

Отже, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір постави № 13/03/04-1, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором термін предмет поставки (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами договору.

Відповідно до п. 1.2. договору,предметом поставки по даному договору є визначені родовими ознаками товари, перелік та вимоги до яких зазначені в Додатку № 1 до даного договору.

У пунктах 2.2., 2.3. договору сторони встановили, що асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою і є невідємною частиною договору. Оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домоляються про інше, що вказується в Специфікації.

Місце поставки товару є склад покупця, що знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 2, смт. Калита, Броварського р-ну, Київської області, якщо інше не вказано в Специфікації (п. 2.4. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, останній набирає сили з моменту його підписання і діє протягом одного року.

На виконання умов договору, сторони підписали Додаток № 1 до Договору постави № 13/03/04-1 від 04.03.2013 р., в якому визначили найменування та основні характеристики товару, що підлягає поставці, а також Специфікацію № 1 від 04.03.2013 р. і Специфікацію № 2 від 26.03.2013 р.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі доказів, позивач за видатковими накладними № 287 від 06.03.2013 р., № 309 від 11.03.2013 р., № 311 від 12.03.2013 р., № 369 від 25.03.2013 р., № 380 від 27.03.2013 р., № 381 від 27.03.2013 р., № 382 від 27.03.2013 р., № 383 від 27.03.2013 р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товарів на загальну суму 1212750,00 грн.

Факт доставки позивачем товару та отримання його уповноваженим представником відповідача також підтверджується товарно-транспортними накладними: № 245 від 05.03.2013 р., № 270 від 10.03.2013 р., № 275 від 11.03.2013 р., № № 333 від 24.03.2013 р., № 339 від 26.03.2013 р., № 341 від 26.03.2013 р., № 342 від 26.03.2013 р., № 343 від 26.03.2013 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії ААД № 734150/179 від 06.03.2013 р., № 734188/217 від 26.03.2013 р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 348037,31 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, доданими до справи відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 864712,69 грн., про що також свідчить акт звірки розрахунків підписаного та скріпленого печатками сторін станом на 22.08.2013 р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів оплати переданого товару в повному обсязі, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 864712,69 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, тому підлягає задоволенню.

Водночас, судом не приймаються до уваги заперечення позивача про те, що передача товару за представленими видатковими накладними здійснювалась поза межами укладеного між сторонами Договору постави № 13/03/04-1 від 04.03.2013 р.

Так, у видаткових накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги, міститься посилання на вказаний договір, що свідчить про здійснення поставки саме згідно з умовами Договору постави № 13/03/04-1 від 04.03.2013 р. При цьому, умови оплати та поставки, визначені у специфікаціях № 1 та № 2 повністю співпадають з умовами договору (п.п. 2.3., 2.4.).

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Отже, за посилання у платіжних дорученнях у рядку «призначення платежу» на рухунки-фактури, як на підставу здійснення платежу, відповідальність несе відповідач, який на власний розсуд здійснював заповнення відповідних платіжних документів.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 48756,26 грн. та 3 % річних у сумі 11668,15 грн., які нараховані за період прострочки оплати товару окремо за кожною видатковою накладною станом на 04.09.2013 р. та з урахуванням проведених відповідачем оплат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 48756,26 грн., згідно з розрахунком, позивача, доданим до заяви про уточнення позовних вимог, який є арифметично вірним.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 11668,15 грн., згідно розрахунку позивача, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», станом на 01.01.2013 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1147,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 925137,10 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі - 18502,74 грн., що становить 2% від ціни позову. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 22.07.2013 р. № 2505 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 19659,92 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 3 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 22.07.2013 р. № 2505 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 1157,18 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Калитянський експериментальний завод» (07420, Київська область, Бородянський район, смт. Калита, вул. Перемоги, 2; код ЄДРПОУ 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. К.Маркса, 28, кв. 9; код ЄДРПОУ 36569312) 864712 (вісімсот шістдесят чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 69 коп. - боргу, 11668 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 15 коп. - 3% річних, 48756 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 26 коп. - пені та 18502 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути на підставі рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. К.Маркса, 28, кв. 9; код ЄДРПОУ 36569312) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1157 (одну тисячу сто п'ятдесят сім) грн. 18 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 2505 від 22.07.2013р., оригінал якого залишено в матеріалах справи № 911/2898/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:05.11.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.